3. Принципи врахування специфіки господарювання в процесі правового регулювання

• врахування загальних засад господарювання, визначених у першому розділі ГК України;

• визначення особливостей: встановлення господарських відносин певного виду; правового становища їх суб'єктів; договірних відносин між ними; відповідальності за порушення вимог спеціального законодавства;

• визначення спеціально уповноваженого органу, що здійснює державне регулювання в певній сфері господарювання, на відповідній території та/або в незвичайних умовах, а також повноважень цього органу;

• встановлення спеціальних умов господарювання шляхом надання певних пільг та гарантій суб'єктам господарювання (зокре

іа, щодо дотримання їх майнових прав) та покладення на них (суб'єктів) додаткових обтяжень (наприклад, щодо підтримання

іайнової бази на певному рівні або заборони здійснювати інші види діяльності, крім основної).

Специфіка правового регулювання певних видів господарських відносин здійснюється за допомогою відповідних положень Господарського кодексу, Цивільного кодексу, спеціальних законів («Про банки і банківську діяльність», «Про страхування», «Про аудиторську діяльність», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про правовий режим іноземного інвестування», «Про концесії», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про правовий режим воєнного стану», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ін.) та прийнятих відповідно до них підзаконних нормативноправових актів (основні з них вказані у відповідних темах).

Особливості правового регулювання певних видів господарських відносин більш ґрунтовно розглядатимуться в наступних

405

темах цього розділу. Проте особливості господарськоторговельної діяльності, перевезення вантажів, капітального будівництва висвітлювалися в розділі IV «Господарські зобов'язання», зокрема в темі 15 «Особливості правового регулювання окремих видів господарських договорів»