§ 5. Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за порушення екологічного законодавства

Цивільна відповідальність за допущені порушення екологічного законодав­ства й особливості її застосування передбачена у ст. 69 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища».

Відповідно до ч. 5 ст. 319 ЦКУ, власник не може використовувати право влас­ності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Не вдаючисьудеталь- ний аналіз змісту наведеної цивільно-правової норми, все ж слід звернути увагу на те, що вона присвячена забезпеченню як приватних, так і публічних інтересів. Безумовно, екологічні інтереси суспільства та якість довкілля носять публічний характер, що вимагає їх державної охорони і захисту, у т. ч. із застосуванням відповідних видів юридичної відповідальності.

Згідно ч. 1 ст. 69 Закону «Про охорону навколишнього природного середо­вища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону на­вколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. При цьому за ч. 5 ст. 68 екологічного закону, застосування заходів дисциплінар­ної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Це означає, що цивільно- правова відповідальність для заподійювачів шкоди природному середовищу може наступити незалежно від застосування до них мір інших видів юридичної відповідальності, передбачених нормами чинного законодавства.

Цивільна відповідальність за екологічні правопорушення в основному но­сить компенсаційний характер. Вона полягає в покладанні на осіб, які заподіяли шкоду природним ресурсам або природному середовищу, несприятливих на­слідків в виді цивільно-правових санкцій. Так, згідно ст. 394 Цивільного кодексу, власник земельної ділянки, житлового будинку та інших будівель має право на компенсацію у зв'язку із зниженням цінності цих об'єктів у результаті діяльності, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі¹.

Див.: Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ : постанова пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року із змінами, внесеними поста-

Застосування цивільно-правових мір відповідальності за вчинення шко­ди природі має цілий ряд особливостей. Природа, як відомо, не є майном у цивільно-правовому розумінні, хоча окремі природні об'єкти поступово по­вертаються у цивільно-правовий обіг, а деякі з них піддані грошовій оцінці. Екологічна шкода, що заподіяна природному середовищу, проявляється у по­гіршенні якості довкілля, що не піддається повному відшкодуванню. Ця шкода має властивості особливого прояву в просторі та часі. При відшкодуванні шкоди, заподіяної природним ресурсам чи навколишньому середовищу, стягненню під­лягають майбутні витрати власників та природокористувачів задля поновлення природних компонентів, відтворення природних ресурсів або відновлення якості природного середовища. Наведені та інші особливості заподіяної шкоди природному середовищу передбачені в екологічному законодавстві та мають враховуватися при покладанні цивільно-правової відповідальності за вчинені відповідні правопорушення.

Природне походження об'єктів довкілля та відсутність їх вартісного виразу в трудових та грошових витратах обумовлюють застосування таксового методу обчислення заподіяної шкоди, що умовно враховує розмір екологічного збитку природному середовищу та шкоди, завданої природним об'єктам та їх ресурсам.

Одним з основних вимог застосування цивільно-правової відповідальності до екологічних правопорушень є повне відшкодування заподіяної шкоди. Так, згідно ч. 2 ст. 69 природоохоронного закону, особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтво­рення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Забезпечення повної компенсації екологічної шкоди фізичним та юридичним особам може бути досягнуто також відшкодуванням збитків і стягненням не­устойки. У таких випадках цивільно-правова відповідальність за правопорушення носить субсидіарний характер, що заповнює прогалини у природноресурсовому й екологічному законодавстві. Тому в подібних випадках норми цивільного права застосовуються для регулювання екологічних відносин, якщо вони не врегульо­вані спеціальними нормами екологічного законодавства.

Особливістю застосування цивільно-правової відповідальності до право­порушників екологічного законодавства є відшкодування шкоди, заподіяної

новою № 2 від 19 березня 2010 року; Щодо розгляду земельних спорів : лист Верховного Суду України № 19-3767/0/8-08 29 жовтня 2008 року.

власником джерела підвищеної небезпеки. Згідно ч. З ст. 69 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», особи, які володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла вна­слідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.

Наведене положення природоохоронного закону покладає відповідальність не на будь-яких володарів джерела підвищеної небезпеки, а тільки на володарів підвищеної екологічної небезпеки.

У зв'язку з тим, що метою цивільно-правової відповідальності в екологічних відносинах є відшкодування шкоди природному середовищу, здоров'ю людини, компенсації збитків власникам і природокористувачам, то при відсутності таких видів шкоди не має підстав для застосування цивільно-правової відповідаль­ності. Однак цю обставину не слід змішувати з відшкодуванням збитків та втрат власникам природних об'єктів та природокористувачам, що заподіяні право­мірними діями. У подібних випадках має місце не цивільна відповідальність, а сплата гарантованих компенсацій за неодержані доходи, понесені витрати та зроблені вкладення у природний об'єкт, що пов'язані з його виведенням з господарського та іншого виду використання.

Відшкодування шкоди, заподіяної природним об'єктам та навколишньому природному середовищу, може здійснюватися у добровільному порядку. При відмові особи, яка завдала шкоду природному середовищу чи його окремим обертам та ресурсам, добровільно її відшкодувати, вона стягується примусово в судовому порядку у виді покладання цивільно-правової відповідальності.