§ 1. Земельні ресурси як об'єкт господарського використання та правової охорони: правовий режим цільового використання земель

Україна має унікальні земельні ресурси і природно-кліматичні умови, що обумовлюють високий потенціал виробництва рослинної продукції, яка забез­печує 90% потреби людини у продуктах харчування.

Про значення земель сільськогосподарського призначення для України свідчать й їх кількісні показники: із 60,3 млн. га усіх земель країни майже 70% (41,8 млн. га) складають саме ці землі. З них, станом на 1 січня 2001 року, 33 млн. га складають орні землі. У 1957-1961 рр. на 38,2 млн. га проведено велико­масштабне дослідження ґрунтів з наступним корегуванням його матеріалів. За результатами досліджень рілля в Україні на 72,5% складається з чорноземних ґрунтів. Таким багатством орних земель із високою потенціальною родючістю ґрунтів не володіє жодна країна світу¹.

Земельні ресурси Одеської області складають 3331,3 тис. га і характери­зуються надзвичайно високим рівнем освоєння^{[271] [272]. Найбільшою є питома вага земель сільськогосподарського призначення - 2661,6 тис. га (79,9%), з них рілля - 2067,6 тис. га. У структурі земель сільськогосподарські угіддя займають 77,7%, у т. ч. рілля -62,06%. Землі житловоїта громадської забудови займають 52,9 тис. га. Площа земель оздоровчого призначення становила 0,8 тис. га, а площа земель рекреаційного призначення-2,4 тис. га. Землі лісогосподарського призначення та ліси на інших категоріях земель займають 223,9 тис. га, або 6,7% від території області. Це значно нижче розрахунково-оптимального показника (21-22%), який забезпечує збалансованість між лісовими ресурсами, обсягами лісокористування та екологічними вимогами. Землі водного фонду займають 211,8 тис. га, або 6,3% території області, у т.}

Проте земельним ресурсам України властивий певний дуалізм: з одного боку, в ґрунтовому покриву рілля переважають найбільш багаті за родючістю чорноземні ґрунти, з другого-деградаційними процесами охоплена практично вся територія їхнього поширення. Екстенсивне ведення землеробства за часів функціонування колгоспно-радгоспноїсистеми не припинилось. В процесі зміни земельних відносин на селі відбувається також виснаження поживних речовин ґрунтів, втрата гумусу через ерозію, збільшення площ кислих і засолених земель^[273] тощо.

Практично не здійснюються ґрунтозахисні заходи. Внесення добрив про­вадиться у кількостях у 5-8 разів нижчих за мінімально необхідні. Майже не здійснюється вапнування, гіпсування, заліснення, консервація деградованих земель. Меліоративні і протиерозійні заходи виконуються на недостатньому рівні. Усе це свідчить про катастрофічний стан земельних ресурсів нашої країни. Це вимагає прийняття невідкладних ефективних заходів щодо їх охорони, у т. ч. і правовими засобами.