Види цивільно-правової відповідальності.
Закон визначає види цивільно-правової відповідальності.
За джерелом виникнення в цивільній відповідальності визначають два основні види відповідальності — договірну і позадоговірну.
Відповідальність за неиовернутий вчасно борг випливає з попередньо укладеного договору — наприклад, боржник раніше уклав договір займу, узявши гроші в борг. Так само відповідальність продавця телевізора зумовлює раніше укладений договір купівлі-гіродажу. Відповідальність,
що настає у зв’язку із невиконанням умов договору, називають договірною.
У ситуації ж, коли підлітки, граючи м'ячем, розбили шибку, ніяких угод між гравцями і власником будинку не було. Однак усе одно винуватець повинен відшкодувати збитки. Якщо відповідальність настає за відсутності договору, лише на підставі закону, ідеться про позадоговірну відповідальність.
Іноді відповідальність зобов’язані нести кілька осіб. Залежно від розподілу обов’язків щодо відшкодування її поділяють на солідарну, часткову та субсидіарну. Наприклад, троє хлопців, граючись, підпалюють складені у дворі будівельні матеріали й завдають шкоди будівельному управлінню чи декілька осіб спільно беруть у борг гроші.
У разі солідарної відповідальності всі винні мають спільний обов’язок відшкодувати збитки. Вони відповідають за шкоду солідарно. Постраждалий має право вимагати відшкодування від будь-кого з винуватців у повному обсязі. Солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо визначених законом, насамперед у разі притягнення до позадоговірної відповідальності (наприклад, двоє чоловіків разом пошкодили автомобіль, що стояв у дворі).
А якщо кілька чоловік разом візьмуть гроші в борг, а потім вчасно його не повернуть, потерпілий кредитор може вимагати від кожного лише відповідну частку боргу. Таку відповідальність називають больовою, або частковою.
Якщо в законі прямо не передбачено солідарну відповідальність — настає дольова.Субсидіарна відповідальність має місце у випадку, коли хтось допомагає, субсидує іншого у відшкодуванні збитків. Відповідальність є фактично додатковою. Яскравим прикладом може бути відповідальність батьків за шкоду, вчинену їхніми дітьми у віці від 14 до 18 років, якщо власних коштів і майна неповнолітнього не вистачить для відшкодування.
За загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі - як реальна шкода, так і втрачена вигода. Однак у деяких випадках розмір відшкодування може бути, згідно із законом, зменшений або збільшений.
Так, у разі завдання шкоди фізичною особою, суд має право врахувати її матеріальне становище і в разі необхідності зменшити виплату. Також суд може зменшити розмір відшкодування тоді, коли однією з причин завдання шкоди стала груба необережність потерпілого.
Можлива й зворотна ситуація. Розмір відшкодування може бути збільшеним у зв’язку із зростанням вартості життя та збільшенням мінімальної заробітної плати, а також якщо рівень працездатності потерпілого знизився після прийняття первинного рішення про відшко
дування, якщо йдеться про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я потерпілого.
Однією з особливостей цивільно-правової відповідальності є можливість в окремих випадках притягнення до відповідальності навіть у разі відсутності вини. Це відрізняє цивільну відповідальність від кримінальної і адміністративної.
Найчастіше до відповідальності без вини притягають власників джерел підвищеної небезпеки. Джерело підвищеної небезпеки — це транспортні засоби, промислові підприємства, тварини, що за своєю природою становлять певну небезпеку для оточення, бо часом можуть вийти з-під контролю людини, яка ними керує. Автомобіль на слизькій дорозі може втратити управління. На заводі внаслідок несприятливих природних обставин виходить з-під контролю хімічний процес. Власник такого об’єкта розуміє, що його власність породжує можливість небезпечних наслідків для оточення, але все-таки використовує автомобіль, підприємство, здійснює будівництво.
Через те закон покладає на нього підвищену відповідальність. Власник джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати завдану цим джерелом шкоду незалежно від наявності вини. Отже, якщо автомобіль утратив управління й пошкодив торговий кіоск, власник автомобіля відповідатиме, навіть коли доведено відсутність його вини. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, несе саме власник. Якщо внаслідок порушення водієм Правил дорожнього руху сталася аварія автомобіля, який належить підприємству, унаслідок чого загинула людина й завдано матеріальної шкоди, то до кримінальної відповіла!ьності притягатиметься водій, але збитки відшкодовуватиме не водій, а власник, тобто підприємство.Водночас, закон передбачає підстави, за наявності яких власник джерела підвищеної небезпеки звільняється від цивільної відповідальності. Уявімо, що під час паводку капітан катера не зумів утримати судно й воно зіткнулося з пароплавом, пошкодивши його. Завдано шкоду, але чи може капітан або власник катера як джерела підвищеної небезпеки відповідати за це? Ні, бо вони не могли протистояти силі стихії, унаслідок якої завдано збитки. Отже, ідеться про непереборну силу. Громадянин, щоб покінчити життя самогубством, кидається під поїзд метро. Шкоду заподіяно, але сталося це внаслідок умисних дій того, хто постраждав. У цьому випадку відповідальність також виключається.
Законом передбачено й деякі інші випадки притягнення до цивільно- правової відповідальності без вини. Так, підприємство несе відповідальність за дії свого працівника, навіть якщо в діях самого підприємства не було порушень. У подальшому, якщо буде визначено вину працівника в тому, що сталося, фірма може звернутися до суду з позовом до працівника про відшкодування її витрат — так званим регресним позовом.
Існує поняття «казус*. Про казус ідеться тоді, коли між діями людини й завданою шкодою немає причинно-наслідкового зв’язку. В будинку вийшли з ладу побутові електроприлади, на думку власника, унаслідок раптового відключення електричного струму. Експертиза встановила, що пошкодження телевізора не пов’язане з цим, дався взнаки брак виробника. Отже, між діями підприємства електромережі — відключенням струму — і виходом телевізора з ладу немає зв'язку, тому і відповідальність підприємства електромережі неможлива.
Від цивільно-правової відповідальності звільняється також особа, яка зав дат а шкоду в стані необхідної оборони.
4.