§ 3. Природоресурсові податки і збори: їх види та форми справляння

Одним із основних принципів і умов природокористування, як відо~ і мо, є введення плати за спеціальне використання природних ресурсів: Остання слугує джерелом поповнення державного і місцевих бюджетів, екологічних фондів з подальшою витратою отриманих коштів на природоохоронні цілі, а також стимулює природокористувачів до раціонального використання природних ресурсів, підвищення ефективності природоохоронної діяльності.

Слід відмітити, що платність природокористування є важливою складовою економіко-правового механізму регулювання екологічних відносин. Вонатісно пов'язана з включенням певноїчастини природних ресурсів у ринковий товарообіг і реалізується передусім шляхом встановлення зборів за спеціальне використання природних ресурсів та інших видів плати, пов’язаної з природокористуванням. Ha сучасному етапі принципи формування системи платежів за спеціальне використання природних ресурсів, структура відповідних зборів та порядок їх стягнення регулюються, крім екологічного законодавства, передусім фінансовим (податковим законодавством)^[58].

Особливі риси, притаманні спеціальному користуванню природними ресурсами (специфічні умови виникнення, дозвільний характер, використання ресурсів для здійснення виробничої та іншої діяльності, певні правомочності природокористувачів) обумовлюють і різноманітність видів плати за таке природокористування.

Так, серед платежів, пов’язаних із спеціальним використанням природних ресурсів, можна виділити такі:

- державне мито (сплачується, наприклад, при спеціальному використанні об’єктів тваринного світу — ст. 14 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»);

- платежі, обумовлені виникненням права на спеціальне використання природних ресурсів (наприклад, збір за видачу спеціальних дозволів на користування надрами, кошти від продажу спеціальних дозволів на користування надрами на умовах аукціону; кошти, отримані на аукціоні від продажу права оренди земельних ділянок державної або комунальної власності тощо);

- плата за безпосереднє здійснення спеціального природокористування (за користування землями, надрами, водами, лісовими ресурсами тощо відповідно до норм Податкового кодексу України та інших нормативних актів);

- плата за оренду природних ресурсів, яка вважається самостійним різновидом спеціального використання природних ресурсів, якщо останні перебувають у державній чи комунальній власності^[59];

- рентна плата (наприклад, за видобуток нафти, природного газу і газового конденсату).

Серед платежів, стягнення яких обумовлене природокористуванням, окремої уваги заслуговують безпосередньо природоресурсні

збори.

Збір за спеціальне використання природних ресурсів — це форма обов’язкового платежу, що підлягає сплаті фізичними та юридичними особами за одиницю природного ресурсу, наданого для спеціального користування.

Характерними рисами зборів за спеціальне природокористування є те, що вони: а) мають цільову спрямованість (направлені в кінцевому рахунку на фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів); б) є компенсаційними платежами (компенсують витрати, пов’язані з охороною та відтворенням природних ресурсів); в) виконують заохочувальну функцію (стимулюють природокористувачів та суб’єктів господарської діяльності раціонально й ефективно використовувати природні ресурси, надані у користування). Нормативи сплати зазначених зборів визначаються з урахуванням поширеності природних ресурсів, Vx якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, місцезнаходження та інших факторів.

Залежно від виду природного ресурсу, який використовується, законодавство виділяє такі основні види плати за спеціальне природокористування: 1) плата за землю; 2) плата за користування надрами; 3) збір за спеціальне використання води; 4) збір за спеціальне використання лісових ресурсів; 5) збір за спеціальне використання природних рослинних ресурсів; 6) збір за спеціальне використання об’єктів тваринного світу; 7) збір за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів тощо.

Відносини у сфері встановлення і справляння плати за землн> регулюються гл. 35 ЗК України, розд. XIII Податкового кодексу України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативними актами.

Плата за землю здійснюється з метою формування джерела коштів для подальшого фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості фунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов’язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи тощо.

Податковий кодекс України (ст. 14) закріплює дві форми справляння плати за землю: 1) земельний податок; 2) орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок — це обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також з постійних землекористувачів. Виходячи з цього, об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності абоу постійному користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності. Слід звернути увагу на те, що власники — держава щодо земель державної власності та територіальні громади щодо земель комунальної власності, земельний податок не сплачують, оскільки вважаються суб’єктами власності, яказабезпечує публічні, суспільні інтереси, отримують бюджетні доходи і не можуть виступати платниками податків. 3 цього виходить, що платниками земельного податку виступають приватні власники земельних ділянок (юридичні та фізичні особи), а також постійні користувачі, коло яких окреслено відповідно до ст. 92 ЗК України.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, у свою чергу, визначена як обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Характерно, що зазначена орендна плата, на відміну від орендної плати за земельні ділянки приватної власності, справляється виключно у грошовій формі. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, де встановлюються розмір та умови внесення орендної плати.

Розмір плати за землю визначається залежно від якості, площі та місця розташування земельної ділянки, виходячи з нормативної гро-

щової оцінки земельних ділянок і не залежить від результатів господарської діяльності землевласників чи землекористувачів.

Плата за користування надрами справляється у вигляді: )mamu за користування надрами для видобування корисних копалин; 2) плати за користування надрами в цілях, не пов ’язаних з видобуванням корисних копалин (розд.

Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб’єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування ділянкою надр на підставі отриманих спеціальних дозволів з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення в межах зазначених у спеціальних дозволах ділянках надр.

Об’єктом плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій в користування ділянці надр є: а) обсяг видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) або б) обсяг погашених (списаних з обліку гірничодобувного підприємства) у звітному періоді запасів корисних копалин.

Платниками плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, є юридичні та фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують у межах території України ділянки надр для: а) зберігання природного газу, нафти, газоподібних та інших рідких нафтопродуктів; б) витримування виноматеріалів, виробницгва і зберігання винопродукції; в) вирощування грибів, овочів, квітів та інших рослин; r) зберігання харчових продуктів, промисловихта іншихтоварів, речовин і матеріалів; д) провадження інших видів господарської діяльності.

Об’єктом оподаткування платою в цьому виді користування над- рами є фактичний обсяг підземного простору ділянки надр, який використовується для відповідної мети. Ставки плати встановлюються окремо для кожного виду користування надрами залежно від ко-

рисних властивостей надр і ступеня екологічної безпеки під час ϊχ використання.

Окремим видом платежів у сфері надрокористування є тата (збір) за видачу спеціальних дозволів на користування надрами. Згідно зі ст. 34 КУпН розмір плати за надання спеціальних дозволів на користу. вання надрами визначається за результатами аукціону. Початкова ціна дозволу розраховується організатором аукціону виходячи з вартості запасів і ресурсів корисних копалин родовищ або ділянок надр відповідно до Методики, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 року № 1374^{[60] [61]. У разі надання дозволу без проведення аукціону справляється збір, який розраховується виходячи з початкової ціни продажу такого дозволу на аукціоні.}

Збори за спеціальне водокористування справляються з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включають: збір за спеціальне використання води та екологічний податок за скиди забруднюючгаречовин у водні об 'єкти², які встановлюються Податковим кодексом України (розділи XVI та ѴШ).

Оподаткуванню підлягає виключно спеціальне водокористування, яким є забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовину водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів (ст. 48 BK України).

Збір за спеціальне використання води є загальнодержавним збором, який справляється за спеціальне: а) використання води водних об’єктів; б) використання води, отриманої від інших водокористувачів; в) використання води без її вилучення з водних об’єктів для потреб гідроенергетики і водного транспорту; г) використання води для потреб рибництва.

Відповідно до ст. 323 Податкового кодексу України платниками збору є водокористувачі — суб’єкти господарювання незалежно від форм власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи — підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або

_від первиннихабо інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), _та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Об’єкт оподаткування збором визначається окремо за кожним видом спеціального водокористування. Так, об’єктом оподаткування збором за спеціальне використання води є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання. Об’єктом оподаткування збором за спеціальне використання води без її вилучення з водних об’єктів є: 1) для потреб гідроенергетики — фактичний обсяг води, що пропускається через турбіни гідроелектростанцій для вироблення електроенергії;

2) для потреб водного транспорту — час використання поверхневих вод вантажним самохідним і несамохідним флотом, що експлуатується (залежно від тоннажності) та пасажирським флотом, що експлуатується (залежно від кількості місць). Об’єктом оподаткування збором за спеціальне використання води для потреб рибництва є фактичний обсяг води, необхідної для поповнення водних об’єктів під час розведення риби та інших водних живих ресурсів.

Окремим різновидом збору за спеціальне водокористування є плата за оренду водних об'єктів. Вона справляється при наданні водних об'єктів водокористувачам, наприклад, для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Її розмір визначається у відповідному договорі оренди за угодою сторін.

У сфері спеціального використання рослинного світу законодавством встановлені з бір за спеціальне використання лісових ресурсів та збір за використання природних рослинних ресурсів.

Відповідно до JTK України спеціальне використання лісових ресурсів, крім розміщення пасік, є платним і здійснюється за спеціальними дозволами. У порядку спеціального використання можуть здійснюватись такі види використання лісових ресурсів: L) заготівля деревини; 2) заготівля другорядних лісових матеріалів; 3) здійснення побічних лісових користувань; 4) використання корисних властивостей лісів.

Залежно від виду спеціального використання лісових ресурсів законодавець встановлює і об’єкт оподаткування. Відповідно до ст. 330 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування збором за спеціальне використання лісових ресурсів є:

1) деревина, заготовлена в порядку рубок головного користування;

2) деревина, заготовлена під час проведення заходів: а) щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей; б) з розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв’язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо;

3) другоряднілісові матеріали (заготівля живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків та ін.);

4) побічні лісові користування (заготівля сіна, випасання худоби, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету та ін.);

5) використання корисних властивостей лісів для культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо- виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

За чинним законодавством платниками збору за спеціальне використання лісових ресурсів є лісокористувачі, до кола яких можуть входити: а) юридичні особи; б) їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи; в) постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників; г) фізичні особи (крім фізичних осіб, які мають право безоплатно, без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства); д) фізичні особи — підприємці. Зазначені суб’єкти мають здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.

Самостійне місце серед платежів у сфері спеціального використання рослинного світу займає збір за використання природних рослинних ресурсів, розмір якого має визначатися з урахуванням природних запасів, поширення, цінності, можливості відтворення, продуктивності цих ресурсів. Сплата такого збору закріплена Законом України «Про рослинний світ» (ст. 12), але порядок його справляння та нормативи плати, що мають встановлюватись Кабінетом Міністрів України, на сьогодні ще не визначені.

Збори за спеціальне використання об’єктів тваринного світу

встановлюються відповідно до ст. 18 Закону України «Про тваринний світ». Вони справляються за такі види використання: мисливство;

рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин; використання диких тварин з метою отримання продуктів Vx життєдіяльності; добування (придбання) диких тварин з метою Vx утримання і розведення у напіввільнихумовах чи в неволі; використання об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях у разі Vx вилучення з природного середовища з метою отримання прибутку.

Розмір збору за спеціальне використання об’єктів тваринного світу встановлюється залежно від виду тварин, мети та обсягів Vx використання, поширення та цінності, з урахуванням місцезнаходження, якості, продуктивності території та інших екологічних та економічних факторів.

Залежно від виду спеціального використання об’єктів тваринного світу справляються: і) плата за спеціальне використання диких тварин (крім мисливських тварин, рибних запасів, видів тварин, занесених до Червоної книги України); 2) плата за дозволи на добування мисливських тварин (державне мито, сплата вартості ліцензій та відстрільних карток); 3) збір за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів тощо.

Порядок справляння, нарахування та розміри зборів за спеціальне використання об’єктів тваринного світу встановлюється Кабінетом Міністрів України^[62].

B окремих випадках спеціальне використання об’єктів тваринного світу може здійснюватись без справляння збору. Зокрема, збір не справляється за спеціальне використання диких тварин у наукових, культурно- освітніх, виховних та естетичних цілях (якщо це не пов’язане з отриманням прибутку); з метою відтворення тваринного світу; порятунку диких тварин, які зазнають лиха; регулювання чисельності диких тварин в інтересах охорони здоров’я населення і відвернення заподіяння шкоди довкіллю, господарській та іншій діяльності; а також регулювання чисельності хижих і шкідливих тварин у порядку ведення мисливського і рибного господарства.