Збір за забруднення навколишнього природного середовища

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища регулюються Законом України “Про охорону навко­лишнього середовища”, а щодо окремих видів використання природних ресурсів - земельним, водним, лісовим законодавством,

^w, Відомості Верховної Ради України.

Обробка, передача, зберігання й використання бази даних спостережень за забрудненням навколишнього природного середовища й надання відповідної інформації забезпечується відповідно до Закону України від 18 лютого 1999 р. “Про гідрометеорологічну діяльність”⁵¹⁰.

Вказаний збір є загальнодержавним збором, що визначений ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”. Підприємства, установи, організації, які забруднюють навколишнє середовише, підлягають державному обліку й зобов’язані безкоштовно надавати інформацію установам, що здійснюють охорону навколишнього природного середовища, про обсяги викидів, скидів забруднюючих речовин, використання природних ресурсів, виконання завдань щодо охорони навколишнього природного середовища й іншу інформації в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

Збір стягується з підприємств незалежно від форм власності за:

- викиди стаціонарними джерелами забруднення (обчислю­ється самостійно на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів і коригувальних коефіцієнтів, при цьому ліміти встановлю­ються строком на п’ять років);

- викиди пересувними джерелами забруднення (обчислюється платниками самостійно на підставі нормативів збору за ці викиди й кількості фактично використаного палива кон­кретного виду);

- скидання забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти.

Територіальні органи Мінприроди подають органам державної податкової служби перелік підприємств, установ, організацій, громадян - суб’єктів підприємницької діяльності, яким у встановленому порядку видані дозволи на викиди, спеціальне водокористування й розміщення відходів.

Платниками збору є суб’єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення й інші

“"Відомості Верховної Ради України. 1999. №16. Ст. 95. відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські й інші підприємства, установи й організації; постійні представництва нерезидентів, які одержують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України й у межах її континентального шельфу й виключної (морської*) економічної зони викиди й скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище й розміщення відходів.

Якщо до складу підприємств (установ, організацій) - платників збору входять філії, відділення й інші відокремлені підрозділи (далі філії), які не мають банківських рахунків, не ведуть окремого бухгалтерського обліку своєї діяльності, не складають окремого балансу, то збір за здійснені цими філіями викиди, скиди й розмі­щені відходи сплачуються цими підприємствами (установами, організаціями). Якщо платник перестає функціонувати як самостійна юридична особа, то платником збору стає її правонаступник.

Платники відповідають за правильність обчислення й своєчасну сплату збору відповідно до законодавства. Не внесені вчасно кошти збору стягуються із платників у встановленому законодавством порядку. Сплата збору не звільняє юридичних і фізичних осіб від відшкодування збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства.

Об’єктами обчислення збору є:

1) для стаціонарних джерел забруднення - обсяги забрудню­ючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об’єкт, і обсяги відходів, які розміщаються в спеціально відведених для цього місцях або на об’єктах;

2) для пересувних джерел забруднення - обсяги фактично використаних видів пального, у результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища розраховується на підставі лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин і розташовуваних відходів промислового, сільськогос­подарського, будівельного й іншого виробництв.

Нормативи збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення й скиди, а також нормативи збору за розміщення відходів встановлюються відповідно до виду забруднюючих речовин і класу небезпеки відходів. Порядок встановлення нормативів збору затверджується Кабінетом Міністрів України. В 1999 році був розроблений Порядок установлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затверджений посановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. №303. Документом встановлюється диференційований підхід у частині встановлення лімітів для різних видів забруднення навколишнього середовища. За понадлімітні обсяги викидів і скидів, розміщення відходів збір обчислюється в п’ятикратному розмірі. Якщо в платників збору відсутній затверджений ліміт викидів, скидів, розміщення відходів, то збір стягується як за понадлімітні викиди й скиди, розміщення відходів відповідно до їх обсягів. Попередній розрахунок збору, що підлягає сплаті, подається податковій інспекції до 1 червня поточного року на наступний рік.

Суми збору за забруднення навколишнього природного середовища відносяться на валові видатки в межах установлюваних лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин. За понадлімітні викиди й скиди таких речовин установлюється збільшений розмір збору. Таким чином, при перевищенні ліміту збір сплачується за рахунок коштів, що залишилися в розпорядженні платника. З огляду на місцеві умови місцеві органи влади можуть збільшувати перелік видів забруднюючих речовин, на які встановлюється збір за викиди й скиди.

При визначенні розмірів платежів застосовуються підвищені коефіцієнти, які залежать від таких факторів: кількості жителів населеного пункту; типу населеного пункту (промисловий, рекреаційний); місця розміщення відходів і устаткування для їх розміщення; басейну морів і рік.

джерелами забруднення, обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року, виходячи з кількості фактично використаного пального і його виду, на підставі нормативів збору за ці викиди й визначкних за місцем податкової реєстрації платників корегуючих коефіцієнтів.

Платники збору складають податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища й подають його до органу державної податкової служби за місцем податкової реєстрації (місцеперебуванням на податковому обліку в органах державної податкової служби).

Збір сплачується платниками за місцем податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби) протягом 10 календарних днів, що спливають за останнім днем граничного строку подання податкового розрахунку збору, тобто протягом 50 календарних днів, що спливають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу^[504].

Розрахунок збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, що спливають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації. Остаточний річний розрахунок збору подається платниками до органів державної податкової служби за місцем податкової реєстрації платника протягом 40 календарних днів, що спливають за останнім календарним днем звітного року. Збір сплачується платниками протягом 10 календарних днів, що спливають за останнім днем граничного строку подання розрахунку збору, за місцем податкової реєстрації. Платники перераховують суми збору одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства України, які здійснюють розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом.

Нормативи збору за забруднення навколишнього природного середовища встановлюються як фіксовані суми в гривнях за одиницю основних забруднюючих речовин і розміщених відходів.

Для контролю за своєчасністю подачі звітів і сплати збору за забруднення навколишнього середовища податкова служба керується переліком платників збору, що визначається органами Мінприроди разом з органами місцевого самоврядування або з місцевими адміністраціями.

Платежі за забруднення навколишнього природного середовища зараховуються до фондів охорони навколишнього природного середовища:

- до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища України - 30%;

- до фондів охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим і областей - 50%;

- до місцевих (сільських, селищних, міських) фондів охорони навколишнього природного середовища - 20%;

- до фондів охорони навколишнього природного середовища міст Києва й Севастополя - 70%.

Щодо вищезгаданого порядку розподілу коштів від збору за забруднення навколишнього природного середовища необхідно зауважити, що Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” зупинена дія частини четвертої статті 46 Закону України від 25 червня 1991 р. №1264-ХП “Про охорону навколишнього природного середовища”, відповідно до якої кошти від збору за забруднення навколишнього природного середовища розподіляються між місцевими (сільськими, селищними, міськими), обласними й республіканським Автономної Республіки Крим, а також Державним фондами охорони навколишнього природного середовища в співвідношенні відповідно 20, 50 і 30 відсотків, а між Київським, Севастопольським міським і Державним фондами охорони навколишнього природного середовища - у співвідношенні 70 і ЗО відсотків.

Разом з тим, як і в попередньому році, в 2007 році встановлений порядок розподілу сум збору за забруднення навколишнього природного середовища між Державним бюджетом України й місцевими бюджетами. Так, до джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2007 рік у частині доходів (п. 21 ст. 8 Закону) віднесено 65 відсотків збору за забруднення навколишнього природного середовища. 35 відсотків збору за нарушения навколишнього природного середовища, у тому числі: до місцевого (сільських, селищних, міських) - 10 відсотків, обласних й Автономної Республіки Крим - 25 відсотків, Київського й Севастопольського міських - 35 відсотків, і грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської й іншої діяльності, є джерелом формування спеціального фонду місцевих бюджетів в 2007 році (п. 5 ст. 59 Закону). Відповідно п. 11 Порядку платники перераховують суми збору одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які здійснюють розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом.

37.4.