<<
>>

Практична робота № 5

Ви ознайомилися з цивільно-правовими договорами, з порядком захисту прав споживача. Для того щоб закріпити ці знання, спробуйте зімітувати ситуації, які виникають при укладанні та виконанні цивільно-правових договорів.

Ситуації для проведення рольових ігор, імітаційних вправ.

1. Вам необхідно відремонтувати будинок, який ваша родина отримала в спадщину від бабусі. Для цього ви вирішили укласти договір із бригадою будівельників. Визначте вид договору, проведіть переговори з представником бригади (чи будівельної фірми) та укладіть необхідний договір.

2. Ви бажаєте продати квартиру, але у вас не вистачає часу самостійно займатися цією проблемою — пошуком покупців, аналізом пропозицій тощо. Водночас за це не хоче чи не може братися жоден із ваших рідних. Запропонуйте варіант вирішення цієї проблеми з використанням одного з цивільно-правових договорів. Проведіть переговори та укладіть відповідний, найбільш прийнятний для вас у цій ситуації договір.

3. У великому магазині ваша родина придбала новий телевізор. Протягом кількох місяців телевізор працював нормально. Однак потім із ним виникли проблеми, а невдовзі він взагалі перестав працювати. Що ви порекомендуєте членам сім’ї в цій ситуації?

4. Перед 1 вересня ви готувалися до школи, а ваші батьки вирушили на шкільний базар, щоб придбати необхідні речі. Вони придбали для вас нове взуття, але, на жаль, воно виявилося замалим. Що потрібно робити?

ваний вихід із цієї ситуації?

5. Ваша родина уклала з будівельною фірмою договір про ремонт Дачного будинку. Протягом двох місяців ремонтна бригада виконувала роботи, а коли батьки приїхали їх приймати, виявили деякі недоліки й недоробки. Проте часу на їх усунення вже немає, до вас на відпочинок на дачу запрошені родичі, які проживають на далекій Півночі. Тому ви вважаєте правильним, якщо фірма зменшить плату за роботу. Однак у фірмі з вами не хочуть розмовляти, навіть відмовилися прийняти відповідну заяву. Що робити? Чи правомірний запропоно

1. Поняття «спадщина» та «спадкування». І

Життя людини, на жаль, не може продовжуватися вічно. Зі смертю людини чимало відносин, пов'язаних із нею, припиняються. Однак після смерті людини залишаються певні майнові відносини, інші права та обов'язки, які не припиняються з її смертю. Якщо відносини, пов'язані з трудовою діяльністю, сімейними відносинами, членством у громадських організаціях, партіях, припиняються, — вони ,

є суто особистими, то майнові відносини мають перейти до інших людей. Перехід прав і обов’язків померлої фізичної особи до інших осіб називають спадкуванням. Сукупність правових норм, якими регулюються відносини спадкування, називають спадковим правом. Воно є підгалуззю цивільного права. Основні норми спадкового права закріплено в Цивільному кодексі України, деякі положення також містяться в інших нормативних актах — наприклад, у Законі України «Про нотаріат». Норми спадкового права регулюють порядок спадкування, складання, посвідчення та скасування заповіту, визначають коло осіб, які є спадкоємцями, тощо.

Усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті, називають спадщиною. Спадщина відкривається (тобто виникає питання про спадкування) у разі смерті людини або визнання її померлою за рішенням суду.

Часом відкриття спадщини (це має важливе значення для визначення кола спадкоємців, їхніх прав та обов’язків) є день, коли особа померла або була визнана померлою судом.

Певні проблеми виникають у випадку, коли декілька осіб, які мали б спадкувати одна після одної, гинуть під час однієї катастрофи або протягом одного дня. Цивільний кодекс України визначає, що «якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно й окремо щодо кожної з них». Так само, «якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли одночасно.

У цьому випадку спадщина відкривається одночасно й окремо щодо кожної з цих осіб».

2. Спадкоємці та спадкодавці.

Головними особами, які беруть участь у спадкових правовідносинах, є спадкоємець і спадкодавець. Спадкодавцем може бути лише фізична особа. Спадкоємцем може бути як фізична, так і юридична особа — школа, музей, театр тощо, а також територіальна громада чи держава.

При цьому спадкоємцями за заповітом можуть бути як фізичні, так

і юридичні особи, а за законом — тільки фізичні особи. Право на спадкування має також дитина спадкодавця, яка була зачата за його життя, але народилася після його смерті.

Одночасно закон передбачає випадки, коли особа може бути позбавлена права на спадкування як за законом, так і за заповітом.

Висловіть припущення, у яких випадках треба позбавляти особу права на спадкування. Порівняйте свої припущення з нормами закону, наведеними у витягу з Цивільного кодексу України.

З Цивільного кодексу України

Стаття 1224. Усунення від права на спадкування 1. Не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.

Положення абзацу першого цієї частини не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.

2. Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування в них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки в спадщині.

3. Не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини.

Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

4. Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду.

Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу.

5. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

6. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов’язкову частку в спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Спадкування можливе двома основними шляхами

Фізична особа з повного цивільною дієздатністю має право залишити заповіт — особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт складається тільки особисто, вчинення його через представника не допускається. У заповіті може бути призначено будь-яку кількість спадкоємців, при цьому не мають значення сімейні, родинні та інші відносини між спадкодавцем і призначеними спадкоємцями. Водночас спадкодавець має право позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа тих, хто є спадкоємцем за законом (крім тих, хто має право на обов’язкову частку спадщини, — про це ви дізнаєтеся далі).

До заповіту може бути включено всі права та обов'язки, які належать спадкодавцеві або лише їх частину. У разі, коли в заповіті згадуються не всі права та обов’язки, то частина, яка не вказана в заповіті, успадковується за законом.

Складаючи заповіт, особа може зробити в ньому заповідальний відказ. Це означає, що на спадкоємця, який отримає спадщину, покладається обов'язок виконати певні дії на користь третіх осіб, передати певне майно в їхню власність. Так, зокрема, на спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира, може бути покладено обов’язок надати іншій особі право користування ними. Також у заповіті може бути передбачено немайнові зобов’язання спадкоємця — щодо риту ату, місця поховання, розпорядження архівами спаткодавця тощо.

Уявімо, що громадянин залишив заповіт, за яким усе своє майно заповів музею сучасного мистецтва. Нібито все добре, але в нього залишилися мати-інвалід та двоє неповнолітніх дітей. Хіба буде правильним залишення цих осіб без засобів до існування? Закон захищає інтереси непрацездатних осіб, які перебувати на утриманні померлого.

Цивільний кодекс України передбачає, що «малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка)*. Право на отримання частки спадщини незалежно від змісту заповіту отримаю назву обов’язкова частка спадщини.

Існує право спадкодавця скласти заповіт з умовою. У цьому випадку заповідач вказує на певні умови (наявність дітей, освіти певного рівня, одруження тощо), за наявності яких набувається право на спадщину.

Можливе складання спільного заповіту подружжя щодо майна, яке належить йому за правом спільної сумісної власності. У цьому випадку після смерті одного з подружжя його частка в праві спільної

сумісної власності переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.

Заповіт обов’язково складається в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення та повинен бути особисто підписаний заповідачем. Однак для того, щоб заповіт набув чинності, він має обов’язково бути посвідчений нотаріусом або іншою особою, якій надано таке право.

Ознайомтеся з витягом із Цивільного кодексу України. Визначте, які особи мають право посвідчувати заповіт, і висловіть свою думку щодо того, чому саме в цих випадках передбачено можливість посвідчення заповітів іншими посадовими особами (крім нотаріуса).

З Цивільного кодексу Укрїани

Стаття 1248. Посвідчення заповіту нотаріусом

1. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

2. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу) (...).

Стаття 1251. Посвідчення заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування

1. Якщо в населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Стаття 1252. Посвідчення заповігу іншою посадовою, службовою

особою

1. Заповіт особи, яка перебуває на лікуванні в лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інва

лідів.

2. Заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна.

3. Заповіт особи, яка перебуває в пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції.

4. Заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім! і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчений командиром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу.

5. Заповіт особи, яка тримається в установі виконання покарань, може бути посвідчений начальником такої установи.

6. Заповіт особи, яка тримається в слідчому ізоляторі, може бути посвідчений начальником слідчого ізолятора.

7. Заповіти осіб, зазначених у частинах першій-шостій цієї статті, посвідчуюгься при свідках (...).

9. Заповіти, посвідчені посадовими, службовими особами, визначеними в частинах першій-шостій цієї статті, прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами.

Особи, яким стало відомо про зміст заповіту, — нотаріус, інші посадові особи, які посвідчували заповіт, — не мають права розголошувати його зміст і навіть сам факт складання заповіту, зобов’язані зберігати таємницю заповіту.

Заповідач має право в будь-який час скасувати свій заповіт, зробити в ньому зміни. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в тій частині, у якій він йому суперечить.

В українському законодавстві новим є право особи на складання секретного заповіту, зміст якого невідомий нотаріусу, який його посвідчує. В цьому випадку заповідач подає нотаріусові секретний заповіт у заклеєному конверті з підписом заповідача. Нотаріус ставить свій посвідчувальнии напис не на самому заповіті, а на конверті, у якому заповіт знаходиться, скріплює конверт печаткою і в присутності заповідача вкладає його в інший конверт, який опечатує. Посвідчення секретного заповіту відбувається в присутності не менше двох свідків. Коли нотаріусу стає відомо про відкриття спадщини, він призначає день оголошення змісту заповіту та повідомляє про це членів сім’ї та родичів спадкодавця (якщо відомо, де вони живуть) або робить про це повідомлення в засобах масової інформації. У присутності зацікавлених осіб та не менше двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст. Про оголошення заповіту складається протокол, у якому викладається зміст заповіту.

4. Спадкування за законом.

Необхідно зазначити, що спадкування передусім здійснюється відповідно до заповіту й лише у випадку, коли заповіт не виявлений, визнаний недійсним або спадкоємці за заповітом відмовилися прийняти спадщину, спадкування відбувається за законом.

При спадкуванні за законом діє чіткий порядок спадкування відповідно до черг, установлених Цивільним кодексом України.

Черга спадкування Спадкоємці, які належать до ці«••рги
Перша Діти, батьки, той з подружжя, хто пережив іншого
Друга Повнорідні й неповнорідні брати, сестри, дід, баба
Третя Рідні дядько та тітка
Четверта Особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше 5 років до часу відкриття спадщини
П’ята Інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно

У п’яту чергу право на спадкування за законом, крім родичів, одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем уважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менше п’яти років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів для існування.

При цьому спадщину отримують спадкоємці найвищої черги й лише за відсутності спадкоємців певної черги право на спадщину мають спадкоємці наступної черги. Якщо спадкоємців певної черги, яка закликається до спадкування, декілька, усе спадкове майно розподіляється між ними порівну.

Черговість спадкування може бути змінена договором між спадкоємцями, крім того, особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Тобто, якщо рідні діти померлого жили в іншому місті, а доглядав померлого, який був прикутий до ліжка, протягом тривалого часу брат, то суд має право визнати за ним право на спадкування в першій черзі.

Закон передбачає спадкування за правом представлення, тобто право на отримання спадщини в разі смерті своїх родичів, які мають право на спадкування. Так, у разі смерті своїх матері, батька, баби, діда (відповідно баби, діда, прабаби, прадіда померлого) внуки та правнуки, прабаба, прадід мають право отримати частку спадщини, яка належала б їхнім дітям (бабі, діду спадкодавця). Племінники спадкодавця мають право на ту частину спадщини, яка належала б їхнім матері,

батьку (сестрі чи брату померлого), двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця).

3. Здійснення права на спадкування.

Після того як відкривається спадщина, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Законом установлено строк прийняття спадщини — шість місяців, при цьому спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, уважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї, а спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Так само спадкоємець протягом того ж самого строку має право заявити про свою відмову від заповіту, при цьому спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини лише на користь іншого спадкоємця за заповітом, а спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

На жаль, у житті трапляються випадки, коли спадкоємець помирає після відкриття спадщини, раніше, ніж устигає її прийняти. У цьому випадку право на прийняття належної цій особі частки спадщини (крім права на обов'язкову частку спадщини) переходить до його спадкоємців. Такий процес отримав назву спадкова трансмісія.

Нинішні норми спадкового законодавства роблять малоймовірною ситуацію, коли в померлої людини не знайдеться родичів аж до шостого коліна споріднення. Однак можлива відмова від спадщини, інші життєві ситуації. Як у цих випадках розпорядитися спадщиною? Закон визначає, що *у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини»-. Рішення про відумерлість спадщини може бути прийнято судом лише після того, як мине один рік після відкриття спадщини. Після цього така спадщина переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Важливо пам’ятати, що успадковуються не лише права, а й зобов'язання померлого. Тому в межах вартості отриманого майна спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредиторів (якщо спадкоємців декілька — пропорційно отриманій частці спадщини).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може в нотаріуса одержати свідоцтво про право на спадщину, а якщо він успадкував нерухоме майно — отримання свідоцтва про право на спадщину є обов’язковим.

Свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини.

Спадщина, спадкування, заповіт, заповідальний відказ, обов'язкова частка спадщини, спадкова трансмісія.

1. Поясніть поняття: спадщина, спадкування, заповіт, заповідальний відказ, обов 'язкова частка спадщини, спадкова трансмісія.

2. Хто має право на отримання спадщини?

3. Що таке заповіт?

4. Як оформляється заповіт?

5. Які шляхи спадкування передбачені законом?

6*. Висловіть свою думку щодо необхідності існування спадкового права.

7*. Висловіть свою думку щодо доцільності існування інституту обов'язкової частки спадщини.

8*. Висловіть свою думку щодо доцільності складання людиною заповіту, адже сьогодні лише незначна частина громадян України це робить.

9*. Доведіть, що норми спадкового права відповідають нормам моралі.

10. Розподіліть названих осіб у відповідних стовпчиках таблиці:

Черги спадкування за заповітом

Перша Друга Третя Четверта П'яте
черга черга черга черга черга
___________

а) батько і мати;

б) дідусь і бабуся;

в) рідні тітка та дядько;

г) утриманці спадкоємця, які не є членами його сім’ї;

Д) кум;

е) той з подружжя, хто пережив іншого; є) рідні брати й сестри;

ж) інші родичі, які не належать до інших черг спадкування до шостого коліна споріднення;

з) особа, яка проживає однією сім’єю зі спадкодавцем не менше 5 років;

і) хресний батько.

<< | >>
Источник: Наровлянський О.Д. 11 клас. Правознавство профільний рівень. 2011

Еще по теме Практична робота № 5:

  1. Зв’язок роботи з науковими програмами, темами.
  2. РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ МІСЦЕВИХ ЗАГАЛЬНИХ СУДІВ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ
  3. 2.1. Поняття та сутність організації роботи місцевих загальних судів
  4. Практична робота № 2
  5. Практична робота № З
  6. Практична робота № 4
  7. Практична робота № 5
  8. Практична робота № 6
  9. Практична робота № 7
  10. Практична робота № 8
  11. Практична робота № 9
  12. ЗМІСТ
  13. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІНОІ РОБОТИ
  14. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІНОІ РОБОТИ
  15. Розділ 18. Відродження державного управління в УРСР (1943-1945 рр.)
  16. Тема 15. Радянська державність і право в Україні в 20-30 рр. ХХ ст.
  17. § 2. Всеукраїнський Центральний виконавчий комітет та його Президія: склад, функції, повноваження та порядок роботи
  18. § 4. Використання засобів масової інформації в розшуковій роботі слідчого
  19. 1.4. Організація поліцейського апарату та агентурно-оперативної роботи в XIX - на початку XX ст.
  20. Плагіат у роботах учнів та студентів
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -