Гарантії економічних і соціальних прав людини.

На думку одного з рецензентів цієї монографії - професора В.Ф. Сіренка, головна практична цінність прав і свобод люди­ни закладена в їх реальності. Зокрема, йшлося про ті умови і засоби, які забезпечують саме фактичну можливість для кож­ного громадянина користуватися такими правами і свобода­ми - про гарантії прав людини.

Отже, гарантії прав людини є сукупністю об’єктивних і суб'єктивних факторів, скерованих на забезпечення фактичної реалізації прав, свобод та обов’язків людини і громадянина, на усунення можливих причин і перепон їх неповного та не­належного здійснення, на захист прав від всіляких порушень. Таким чином, у юридичному механізмі реалізації прав, свобод та обов’язків людини і громадянина гарантії слугують забезпе­чувальним засобом.

І справді, систему гарантій становлять загальні (економіч­ні, соціальні, політичні, ідеологічні) і спеціальні (юридичні) га­рантії.

У цій монографії гарантії розглядаються в якості обов’язків держави, її органів створювати і підтримувати умови, надавати засоби, які забезпечують її громадянам фактичне користування правами і свободами людини. Зважаючи на проблематику до­слідження, базове, головне місце у системі гарантій належить економічним гарантіям. Серед них варто виділити негативні: охорона приватної власності, право на підприємницьку діяль­ність, право заробляти собі на життя працею, яку вільно обира­єш чи вільно погоджуєшся. Позитивними економічними гаран­тіями є фінансова (бюджетна) забезпеченість соціальних прав людини, на якій не одноразово наголошував Конституційний Суд України, гарантії безкоштовної освіти, медичної допомоги.

Серед юридичних гарантій реальності економічних і соці­альних прав і свобод людини та громадянина центральне місце займають матеріальні і процесуальні норми, які встановлюють можливість власне судового їх захисту. Адже ставлення під сум­нів можливості власне судового захисту досліджуваної групи прав є однією із центральних дискусій у сучасній вітчизняній, а особливо зарубіжній, юриспруденції.

Також слід наголосити на важливій ролі органів державної виконавчої влади, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, прокуратури, громадських правозахисних орга­нізацій («третього сектору»), політичних партій у гарантуванні прав людини.

1.3.