<<
>>

Суб’єкти та форми взаємодії

Ефективність розкриття та розслідування злочинів багато в чому залежить від узгодженої (по цілям, завданням, силам, засобам, місцю та часу) діяльності її учасників - слідчого, співробітників оперативних підрозділів, спеціалістів, експертів тощо.

Умовою ефективної взаємодії на кожному етапі розслідування злочину виступає взаємозацікавленість слідчого, співробітника оперативного підрозділу (іншого підрозділу) у вирішенні спільних завдань. Зацікавленість у взаємодії - це практичний інтерес до професійного співробітництва на основі офіційних і неофіційних взаємин, що є тією умовою, яка сприяє взаємодії на кожному з етапів розкриття і розслідування злочинів.

Основна роль у розслідуванні злочинів належить слідчому, його процесуальній діяльності. Діяльність інших суб’єктів взаємодії (оперативних працівників, спеціалістів, експертів) повністю підпорядкована конкретному завданню, що стоїть перед слідчим.

У такому розумінні взаємодія являє собою налагоджену колективну діяльність слідчого, співробітника оперативного підрозділу, спеціаліста, експерта й інших посадових осіб, у якій правильно відображаються й вирішуються конкретні цілі й завдання розкриття та розслідування злочинів. Вирішальною ланкою взаємодії як засобу є вміння слідчого вірно визначити цілі й завдання спільної роботи, володіння способами їх рішення, а також навичками планування й організації колективної діяльності. Всі ці властивості особистості слідчого, що є складовою частиною професійної майстерності, не завжди бувають властиві йому, що обов’язково позначається на ступені узгодження й рівні організації взаємодії. Чимала роль належить психічним властивостям і якостям особистості інших суб’єктів взаємодії. Ці якості й властивості, як і ступінь професійної майстерності, повинні враховуватися організаторами колективної діяльності.

Щоб взаємодія була ефективною, дії її суб’єктів повинні бути взаємоузгоджені, у тому числі відповідно розміщені в часі й у просторі, а отже, синхронізовані відносно своєчасності й послідовності виконання. Велике значення для взаємодії має знання кожним суб’єктом того, що будуть робити інші. У зв’язку із цим вагомим є виконання інформативних функцій, функцій повідомлення. Вони необхідні також тому, що при колективній дії існують залежності, обумовлені тим, що керівництво взаємодіючими суб’єктами у кримінальному проваджденні здійснює слідчий. Останній, якщо буде потреба, залучає до роботи певних осіб. Способи такого залучення різні, але найпоширеніший - створення для керованого примусової обстановки (наприклад, надання доручень і вказівок).

В процесі розслідування найчастіше необхідність у взаємодії виникає в

разі:

1. Вчинення неочевидного злочину (злочин виявлено, але невідомо, хто його здійснив). Ініціатива в організації взаємодії (ініціатива, але не рішення про взаємодію, яке завжди приймає слідчий) у подібних випадках до початку розслідування виходить, як правило, від чергової частини органу внутрішніх справ. Формою взаємодії виступає СОГ, що виїжджає на місце події. Її завдання - якісний огляд місця події та негайне використання отриманої інформації для розкриття злочину, пошуку та затримання винного. Саме на цьому етапі вирішуються питання щодо підслідності кримінального правопорушення, організації розслідування в цілому та по конкретних напрямках роботи.

2. Внесення слідчим відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідуван. Йому належить ініціатива в організації взаємодії, цілями якої служать: проведення погоджених слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на встановлення винних, всіх епізодів злочинної діяльності та обставин їх вчинення; повне відшкодування матеріальних збитків, заподіяних злочином; виявлення матеріальних об’єктів, що можуть набути статус речових доказів.

3. Здійснення складних досудових розслідувань. Це насамперед матеріали щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох діянь; кримінальні провадження щодо злочинів, учинених організованими злочинними угрупуваннями; щодо нерозкритих злочинів минулих років. Формою взаємодії найчастіше виступає СОГ.

В криміналістичній літературі можна зустріти різні критерії для класифікації форм взаємодії[89]. Зокрема, пропонується їх розподіл за системою (зовнішня та внутрішня); за часом (постійна, тимчасова, одноразова) або залежно від цілей (постійна, епізодична, разова); за суб’єктами (органів, підрозділів, осіб); за етапами розслідування (початкова, подальша, завершальна); за формою правової регламентації (процесуальна та непроцесуальна або організаційно-тактична).

Взаємодія може відбуватись в межах певної системи, відомства або виходити за них. Разова взаємодія має місце при виконанні співробітником оперативного підрозділу одного доручення слідчого. Епізодична або тимчасова взаємодія передбачає неодноразове, але не постійне залучення слідчим працівників інших служб до участі у розслідуванні злочину. Постійна взаємодія здійснюється протягом всього досудового розслідування, та, як правило, закріплена у письмовій формі певним рішенням, наприклад, про створення слідчо- оперативної групи.

Найчастіше форми взаємодії розподіляють залежно від правової регламентації. Термін «взаємодіяти» використано в Кримінальному процесуальному кодексі України лише у статті 571 щодо створення і діяльності спільних слідчих груп. Проте КПК України слугує правовою основою для низки форм взаємодії, що витікають зі змісту його окремих статей.

Процесуальна взаємодія може здійснюватись у наступних формах:

1) виконання оперативними підрозділами доручень слідчого про провадження слідчих (розшукових) дій;

2) допомога співробітників оперативних та інших підрозділів слідчому при провадженні окремих слідчих (розшукових) дій;

3) вжиття заходів по зупинених досудових розслідуваннях як самостійно слідчим, так і доручення розшуку підозрюваного оперативним підрозділам;

4) взаємодія слідчого зі спеціалістами, експертами.

Необхідність виконувати доручення слідчого про провадження слідчих (розшукових) дій передбачена ст. ст. 40, 41 КПК України. Даючи таке доручення, слідчий лише ставить задачу перед оперативним підрозділом. Закон не встановлює термін її виконання — це питання погоджується слідчим і керівником оперативного підрозділу. Як свідчить практика, оперативному підрозділу не доручається провадження найбільш значимих слідчих (розшукових) дій. Так, слідчий як правило особисто проводить допит підозрюваного, одночасний допит раніше допитаних осіб, слідчий експеримент. Разом з тим, співробітники оперативного підрозділу можуть допомагати слідчому проводити складні й трудомісткі слідчі (розшукові) дії (огляд, обшук, слідчий експеримент тощо).

Досудове розслідування може бути зупинено після повідомлення особі про підозру у разі, якщо: 1) підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі в кримінальному провадженні; 2) підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме; 3) наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва. Слідчий до зупинення досудового розслідування зобов’язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для встановлення місцезнаходження особи. Після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного. Розшук останнього може бути оголошений як у випадку зупинення досудового розслідування, так і без прийняття цього рішення. Здійснення розшуку може бути доручено оперативним підрозділам.

Взаємодія слідчого зі спеціалістами, експертами може відбуватись шляхом залучення спеціалістів до участі в проведенні слідчих (розшукових) дій, надання ними консультацій, здійснення технічної допомоги (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбирання зразків для проведення експертизи тощо); звернення до експерта щодо проведення експертизи, проведенні окремих слідчих (розшукових) дій за участю експерта, допиті останнього. До компетенції слідчого входить призначення ревізій та перевірок, котрі проводяться фахівцями відповідного профілю.

Непроцесуальна взаємодія відрізняється окремими формами, що можуть охоплювати широке коло учасників. Найбільш типові з них:

1) робота у складі слідчо-оперативної групи (слід зазначити, що кримінально-процесуальним законодавством не передбачено створення СОГ. У ст. ст. 38, 39 КПК йдеться про здійснення досудового розслідування слідчою групою (у ст. 571 КПК - спільною слідчою групою). Створення СОГ закріплено лише у підзаконних нормативних актах);

2) взаємодія зі співробітниками оперативних підрозділів має місце при спільній розробці версій, узгодженому плануванні слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів, зокрема, плануванні дій слідчого по реалізації оперативних даних; обговоренні формулювань питань особам, що будуть допитані з використанням негласно отриманої інформації тощо.

Взаємодія, здійснювана в непроцесуальних формах, переслідує ту ж мету, що і процесуальна — сприяти успішному виявленню, розкриттю і розслідуванню злочинів, їх ефективному попередженню.

Слід зазначити, що, крім спільної діяльності за участю безпосередніх суб’єктів розкриття та розслідування злочинів, слідчий може взаємодіяти з:

- органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, службовими особами, іншими фізичними особами, які зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого, зокрема із:

- засобами масової інформації при організації розшуку людей чи предметів, упізнанні різних об’єктів, розширенні учасників розшуку; для вживання профілактичних заходів;

- адміністрацією установи, організації чи підприємства: для одержання криміналістично вагомої інформації про обставини, які сприяли вчиненню злочину; для вживання заходів по попередженню злочинів; при вивченні порядку документо і товарообігу на підприємствах й в установах та ін.;

- населенням і громадськими організаціями (наприклад, козаками, народними дружинами тощо): допомога при проведенні пошукових заходів, виявлення джерел доказової й орієнтуючої інформації, одержання незалежних характеристик тих чи інших осіб і т.п.

Найбільш ефективною формою взаємодії слідчого з іншими учасниками розслідування є слідчо-оперативна група.

Цю форму характеризують наступні риси: а) слідчі (розшукові) дії й оперативно-розшукові заходи, які проводяться членами СОГ, підпорядковані єдиним цілям; б) усі дії членів СОГ обов’язково погоджуються між собою, зокрема, шляхом розробки єдиного плану; в) кожен з учасників СОГ, діючи в межах своєї компетенції, зберігає функціональну самостійність; г) робота у складі СОГ дає слідчому можливість негайно використовувати дані, отримані оперативним шляхом, а оперативним співробітникам — інформацію, отриману в ході проведення слідчих (розшукових) дій.

Ефективність діяльності СОГ залежить від низки умов, зокрема, раціонального визначення кількісного та якісного складу групи, чіткого розподілення функціональних обов’язків її членів. Типовий склад СОГ — слідчий, один чи декілька співробітників оперативних підрозділів відповідної спеціалізації, спеціаліст-криміналіст. Ситуація може зажадати включення кінолога, дільничного інспектора, спеціаліста з іншого фаху тощо, однак вони, як правило, залучаються одноразово або тимчасово. СОГ працює під керівництвом слідчого. Він відповідає за результати кримінального провадження в цілому, за своєчасність постановки задач перед суб’єктами взаємодії, за повноту використання представлених ними даних.

Як свідчить практика, найчастіше СОГ створюють для оглядів місць подій (такі групи цілодобово чергують у територіальних органах внутрішніх справ, їх склад періодично (щодобово) оновлюється); для розкриття окремих видів злочинів (ці групи формують на досить тривалий період з метою впливу на криміногенну обстановку в межах певної території); по складних, багатоепізодних провадженнях (такі групи створюють на період конкретного досудового розслідування); по розслідуванню нерозкритих злочинів минулих років тощо.

3.

Подготовка к ЕГЭ/ОГЭ
<< | >>
Источник: М. Ю. Будзієвський. Криміналістика (курс лекцій) : навчальний посібник / М. Ю. Будзієвський,О. В. Лускатов, І. В. Пиріг, В. М. Плетенець, К. О. Чаплинський, Ю. А. Чаплинська. - Д. : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ,2013. - 397 с.. 2013

Еще по теме Суб’єкти та форми взаємодії:

  1. Розділ 19ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ19.1. Поняття і основні ознаки правових відносинУ суспільстві існує багато різних відносин між людьми: економічні, політичні, моральні, культурні та ін. Всі ці види відносин, які існують між окремими індивідами або їх об'єднаннями, є суспільними відносинами, в них відбувається реальна взаємодія людей. Соціальні відносини характеризуються тим, що сторони, вступаючи в них, переслідують певні цілі, наділені во
  2. 2.1. Поняття та класифікація суб’єктів, які надають послуги у сфері освіти
  3. 2.3. Майнова та фінансова основи діяльності суб’єктів, що надають послуги у сфері освіти
  4. 2.4. Компетенція суб’єктів, що надають послуги у сфері освіти
  5. Об’єкти права геологічного вивчення надр
  6. § 2. Об’єкти та суб’єкти екологічного права
  7. Лекція 22 Взаємодія учасників розкриття та розслідування злочинів
  8. Суб’єкти та форми взаємодії
  9. § 3. Координація і взаємодія - важливе завдання організаційної функції управління в слідчій тактиці
  10. § 6. Зміст і форма держави
  11. 2.2. Об’єктивна сторона злочинів проти життя та здоров’я особи, вчинюваних медичними працівниками
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -