1.1. Поняття предмета криміналістики

Пізніше С.М. Трегубов (1912р.) зазначав, що криміналістика являє собою застосування методів природничих і технічних наук щодо розслідування злочинів та встановлення особи злочинця. Аналогічної думки дотримувався й І.М.Якимов (1925р.). Одне з найбільш вдалих визначень криміналістики як "системи наукових, технічних і тактичних методів розкриття злочинів, системи, що охоплює разом з тим методику розслідування окремих видів злочинів"2, належить першому російському професорові криміналістики С.М. Потапову.

У подальшому поняття предмета криміналістики перебувало в центрі уваги відомих криміналістів С.П. Митричева, A.I. Вінберга, О.М. Васильєва, В.П. Колмакова, І.Ф. Крилова, О.Н. Колесниченка, В.Я. Колдіна та ін.

1 Гросс Г. Руководство ддя следователей судебных как система криминалистики:

Пер. с 4г о нем. шд. СПб. 1908. С.111.

2 Потапов С.М Введение в кримина;пісгику. М.. 1946. С.5.

Г.їат 1. Прей.мепі. шні)чння і система криміналістики

Предметом будьякої на\таі є різні сторони, властивості та виношення навколіішнього світу, виділені в процесі практики і перетворені в об'єкт дослідження дія розкриття їх спеціальних закономірностей '.

Злочин яв.ляє собою складне соціальне явище, що характеризується своєю структурою, взаємозв'язками елементів, котрі через пізнання і кількісне вираження набувають сталого характеру і, таким чином, об'єктивно існують як певні закономірності.

Закономірність (тобто відповідність закону) — це діяльність, явище, процес, котрий відповідає певним правилам, нормам; це відношення, зв'язок, який підкоряється об'єктивному закону природи і суспільства. Стосовно до події злочину закономірність означає не тільки відповідність утворення інформації об'єктивній! законам руху і відображення матерії, а й можливість прогнозування виникнення джерел інформації, управляти ними і цілеспрямовано використовувати їх у правоохоронній діяльності.

Уперше на закономірності звернув увагу відомий криміналіст Р.С. Бєлкін, який і увів їх як елемент' у предмет криміналістики. Він дослідив і визначив такі закономірності: утворення слідів злочину; повторюваність процесів виникнення слідів; зв'язок між довій злочинця і настанням злочинного результату; зв'язок між способом вчинення злочину і слідами застосування цього способу; залежність вибору способу від конкретних обставин; зникнення доказів, тобто слідів злочину.

Аналіз наведених закономірностей дає змогу об'єднати їх у три групи.

Перша група

1. Повторюваність, тобто за наявності одних і тих же причин виникають однакові наслідки, наприклад кожного разу при дотику пальцем до гладкої поверхні виникає слід.

2. Зв'язок між дією і результатом, що настає. Сутність цієї закономірності полягає в тому, що настання злочинного результату завжди передбачає наявність злочинної діяльності. Будьякий слідвідображення обов'язково припускає наявність відображуваного. Цей зв'язок носить кореляційний характер і може бути виражений математично (кількісно).

3. Закономірне зникнення слідіввідображень, тобто слід у часі поступово змінюється, втрачається частина відображених ознак. "Давній" слід менш інформативний.

і Див.: Укр. Сов. Энциклопедия. К., 1982. Т.3. С'.495.

Ршоп 1. \1етодо;ю7ія науки криміналістики

Друга група

1. Зв'язок між способом дії та слідами злочину, тобто однакова взаємодія за інших рівних умов породжує однакові наслідки.

2. Зв'язок між способом вчинення злочину та особою злочинця. Спосіб вчинення злочину образно називають почерком злочинця, проте він не дає змоги ідентифікувати суб'єкта, оскільки залежить від багатьох чинників об'єктивного і суб'єктивного характеру, які не завжди піддаються точному визначенню. Тому зв'язок між способом і особою суб'єкта носить імовірний характер і реально проявляється лише в результаті масових спостережень.

3. Залежність способу вчинення злочину від конкретної обстановки. Діяльність злочинця хоча й носить відносно сталий характер, однак не може кожного разу повторюватися в усіх деталях, оскільки новий злочин скоюється за нових умов обстановки та часу. Тому образ дії злочинця залежить від ситуації, що склалася на місці події, а зв'язок має різний ступінь кореляції.

Третя група стосується зв'язків, які виникають з перебігом

подій та явищ, пов'язаних із злочинцем та його суб'єктивними

діями:

1. Приховування підготовки і вибору способів учинення злочину. Підготовка включає: вибір об'єкта, час, підготовку знарядь, формування злочинного угруповання, розподіл ролей, розробку плану дій.

2. Рекогносцировка місця вчинення злочину — підготовча діяльність — звичайно здійснюється приховано. Оскільки злочинець з'являється на місці майбутнього злочину, то не виключається можливість появи свідків, які випадково могли побачити підозрілих осіб.

3. Раптовий відїзд, зміна зовнішності, місця проживання або роботи та інше нерідко пов'язані з вчиненням злочину. Зрозуміло, тут немає прямого зв'язку, але дані життєвого спостереження — "незліченної статистики" — свідчать, що частіше за все раптове зникнення особи, зміна місця проживання, роботи, відбуття на відпочинок і т.п. пов'язані зі здійсненням якихось непристойних вчинків, злочинів, що слід ураховувати при побудові версій.

4. Нестандартна поведінка суб'єкта (настороженість, дратівливість, скритність тощо) свідчить про внутрішні переживання.

Глава

1.

Прямий зв'язок із вчиненням злочину не вбачається, він може проявитися лише при значній кількості спостережень.

РОЗГЛЯНУТІ закономірності характеризують процес збирання, дослідження, оцінки та використання джерел криміналістичної інформації (доказів) і повинні входити в предмет криміналістики.

Збирання особистих і речових доказів складається з таких процедур:

—виявлення джерел інформації, якими є люди і матеріальні об'єкти, що перебувають у твердому, сипкому, рідкому, газоподібному стані;

— фіксація джерел, тобто використання технічних засобів і прийомів для зберігання джерела, його ознак і властивостей;

—вилучення джерела інформації, тобто виділення джерела із матеріального середовища, його індивідуалізація і процесуальна фіксація у протоколі слідчої дії.

Джерела доказів досліджуються методами і засобами, які розробляються на підставі пізнаних закономірностей і механізму злочину. Тактичні прийоми і рекомендації, технічні засоби і науковотехнічні методи їх використання при роботі з джерелами доказів називаються криміналістичними засобами. Вони поділяються на технічні, тактичні та методичні і розглядаються у відповідних розділах криміналістики.

Таким чином, зважаючи на сказане раніше, криміналістика

— це юридична наука про розкриття і розслідування злочинів, яка вивчає закономірності механізму злочину, виникнення джерел криміналістичної інформації та використання їх у правоохоронній діяльності. Для івього криміналістика аналізує і узагальнює:

а) закономірності механізму вчинення злочину, утворення джерел криміналістичної інформації, а також збирання, дослідження і використання їх для розкриття і розслідування злочинів;

б) судовослідчу практику, виявляючи усе загальне і типове у вчиненні злочинів, їх розкритті та розслідуванні;

в) прийоми використання криміналістичної техніки для виявлення, фіксації та дослідження джерел кримшалістичної шформації;

г) сучасні досягнення природничих, технічних наук, які є живильним середовищем удосконалення старих і конструювання нових засобів криміналістичної техніки.

Отже, наука кримшалістика розробляє власні окремі методологію і засоби розкрютя та розслідування злочинів.

РчзсЧі 1. \!етиі)о.іогія науки криміналістики

цінний — через методи і засоби; 2) 4q?e'i закономірності; 3) ui4юрмаціїішій. Традиційно предмет криміналістики визнача.ти так: "Криміналістика — це наука про технічні засоби, тактичні прийоми і методи, які використовуються для виконання передбачених кримінальнопроцесуальним законом дій щодо виявлення, збирання, фіксації та дослідження доказів з метою розкриття і попередження злочинів" (С.П. Митричев, 19651973 pp.). У 1966р. Р.С. Бєлкін запропонував визначення криміналістики через закономірності: "Криміналістика — наука про закономірності виникнення джерел інформації стосовно злочину та його учасників, закономірності збирання, дослідження, оцінки та використання доказів і про засновані на пізнанні цих закономірностей спеціальні засоби і методи судового дослідження та запобігання злочинів". У підручнику за редакцією В.Я. Коддіна "Криминалистика социалистических стран" (М., 1986) визначено предмет криміналістики в інформаційному аспекті: "Криміналістика

— наука про закономірності руху кримінальнерелевантно! інформації при вчиненні та розслідуванні злочинів і засновані на них методи розкриття, розслідування та попередження злочинів".

Зараз усі три визначення предмета криміналістики є рівноправними. При цьому кафедра криміналістики Національної юридичної академії України віддає перевагу інформаційному підходу як найбільш загальному і сучасному.