<<
>>

§ 8. Неідентифікаційні судово-балістичні експертизи

Неідентифікаційні судово-балістичні експертизи вирішують такі завдання:

- класифікаційні;

- діагностичні;

- ситуаційні.

До класифікаційних завдань відносяться питання, пов'язані з досліджен­ням об'єктів з ціллю встановлення їх належності до визначеного виду, марку, моделі, системи вогнепальної зброї та бойових припасів.

Необхідно зазначити, що вилучений в обвинувачуваного або підозрюва­ного предмет виступає вогнепальною зброєю чи бойовим припасом до неї, у таких випадках:

- коли особа притягується до кримінальної відповідальності по ст.

263, 265 КК України (носіння, збереження, виготовлення або збут вогнепальної зброї та бойових припасів) і за розкрадання вогнепальної зброї та бойових припасів ст. 262 КК України;

- якщо наявність або використання вогнепальної зброї, припасів служить елементом складу злочину й істотно впливає на правильну кваліфікацію зло­чину, наприклад, за ст. 201 КК України (контрабанда), за ст. ст. 186 і 187 (гра­біж і розбій) КК України.

Судово-балістичні експертизи даного виду вирішують такі питання:

- чи вилучений у підозрюваного предмет, є вогнепальною зброєю?

- якщо так, то яка її марка, калібр, модель?

- якщо зброя заводська, які на ній маркувальні знаки і як вони характери­зують зброю?

-які балістичні якості зброї, зокрема пробивна дія і дальність польоту снаряда (кулі, картечі, дробу)?

- чи є предмети, вилучені у підозрюваного, бойовими припасами до вогне­пальної зброї?

- для зброї якої марки, калібру і моделі призначені представлені бойові припаси?

Під час огляду ставляться і дозволяються такі конкретні питання:

- які патрони призначаються для даної зброї і які в ній можуть бути вико­ристані?

- чи можливі з даної зброї постріли визначеними патронами? Можливі такі додаткові питання (якщо зброя саморобна):

- до якого різновиду відноситься досліджувана саморобна зброя?

170

- яким способом і під яку марку, калібр, модель, виготовлений предмет, вилучений у підозрюваного?

-наскільки кваліфіковано (знання матеріальної частини зброї, технічні навики при виготовленні, які застосовані матеріали, інструменти, верстати і т. д.) виготовлена зброя?

-які частини зброї заводського виготовлення для виробництва самороб­ної зброї використані?

Вогнепальною зброєю - є така зброя, в якій для метання вражаючого еле­мента (снаряда), використовується енергія пороху або інших його замінників, що відповідає трьом критеріям: вогнепальність, надійність, а також конструкцій­ними ознаками якої є наявність: ствола, замикаючого і стріляючого механізмів.

Вогнепальна зброя з часу її появи багаторазово змінювалася й удоскона­лювалась, але принцип самої дії залишається незмінним (див. мал. 44) - по­разка цілі досягається снарядом, який посилається на відстань силою тиску газів, що утворилися під час горіння пороху або його замінників, тобто ця зброя є метальною. Вона може бути різною за способом заряджання, вигото­влення, за кількістю використовуваних снарядів (патронів), конструкції, ступе­ня автоматизації і т. д., але має такі істотні ознаки, що характеризують її саме як вогнепальну зброю, незалежно від простоти і навіть примітивності її будо­ви, або навпаки - досконалості і складності:

1) загальні (властиві будь-якій зброї") - призначення знаряддя для нападу або активної оборони (захисту) і поразки цілі шляхом її руйнації, або нанесен­ня серйозних тілесних ушкоджень (якщо ціль - жива істота);

2) спеціальні:

- використання енергії газів пороху або іншої вибухової речовини (його замінника) для метання снаряда;

Мал.

44. Шомпольний ударно-капсульний пістолет: 1 - ствол, 2 - брандтрубка, 3 - запальний отвір, а - порох, б - пиж, в - куля, г - капсуль

171

- наявність ствола для надання напрямку руху снаряда;

-наявність замикаючого пристрою (нехай навіть самого примітивного, наприклад, сплющеного кінця ствола в казенній його частині);

- наявність пристрою для запалення заряду (ударного-спускового механізму);

- достатня вражаюча дія снаряда;

-конструкція зброї та її надійність повинні забезпечувати можливість зробити з неї більш як один постріл (тобто якщо предмет руйнується при першому ж пострілі з нього, його не можна вважати вогнепальною зброєю);

3) факультативні:

- наявність механізмів зачинення і запалення заряду;

- пристосувань, що забезпечують зручне утримання зброї (ложе, ручка і т. д.) і прицілювання (мушка і т. п.).

Однак, якщо об'єкт і діє завдяки використанню енергії порохових газів, але призначений не для ураження, а для інших цілей, він не є зброєю. Так, у сигнальних пістолетах (ракетницях) освітлювальна суміш викидається заря­дом пороху, однак ці пістолети призначені для подачі світлових сигналів, а не для ураження ціпі, і тому вогнепальною зброєю не можуть бути. Те ж відно­ситься і до будівельно-монтажних пістолетів, що використовуються як монтаж­ні прилади, газової зброї, сигнальної зброї звукової дії. Об'єктами судово-ба­лістичних досліджень можуть виступати зброя, в якій для приведення в рух снаряда використовуються інші джерела енергій (енергія стисненого повітря в пневматичній зброї та ін.).

Тільки на підставі сукупності ознак (загального і всіх спеціальних) без ви­нятку можна визнати той або інший предмет вогнепальною зброєю. Таким чином, вогнепальною зброєю є знаряддя, спеціально призначені для напа­ду або активного захисту і уражання цілі снарядом, що викидається зі ствола силою тиску газів порохового заряду або його замінника, що володіє достат­ньою вражаючою дією для нанесення серйозних тілесних ушкоджень, скла­дається з запалюючого і замикаючого пристроїв, та за своєю конструкцією дозволяє зробити з неї більш одного пострілу.

Під час дослідження зброї та бойових припасів заводського виготовлення (військова зброя, мисливські рушниці, тренувальна і цільова малокаліберна зброя, пістолети і револьвери цивільного зразка та набої до них) вирішення питання про віднесення їх до того чи іншого зразка, моделі, системи зброї та набоїв до неї особливих труднощів не викликає. Інше питання постає під час дослідження зброї та набоїв саморобного виготовлення, де експерту, за ре­зультатом дослідження, необхідно встановити, за якою маркою, калібром, моделлю виготовлена зброя і бойові припаси.

Для того, щоб установити необхідні дані про конкретний екземпляр зброї, у тому числі її кримінально-правове значення, треба установити групову при­належність (рід, вид, модель, марка), що можливо лише за наявності системи детально розробленої класифікації вогнепальної зброї на різних основах.

Найбільш поширений розподіл вогнепальної зброї за призначенням. Так, деякі автори окремо розглядають класифікацію нарізної, мисливської, само­робної зброї. Нижче наведена об'єднана класифікація вогнепальної зброї.

172

/ Стрілецька вогнепальна зброя 1. Призначення зброї Військова
Бойова Цивільна
Спеціальна
Промислова
Спортивно-мисливська
Тренувальна
Цільова
II.
Подовжим! ствола
Довгоствольна
Середньоствольна
Короткоствольна
III. По кількості стволів Одноствольна
Двоствольна
Багатоствольна
IV. По суміщенню та ком­плектації стволів Повністю нарізна
Повністю гладкоствольна
Комбінована (гладкоствольно-нарізна)
V. По способу перезаряд­ження і ступеню автомати­зації Неавтоматична
Автоматична
Самозарядна
3 самозарядним ручним приводом
VI. По кількості патронів (зарядів) у зброї Однозарядна
Багатозарядна
VII. По характеру ведення стрільби Одиночного вогню
Безперервного вогню
Серійного вогню
Комбінованого вогню
VIII. По калібру Малокаліберна (до 6,5 мм)
Середнього калібру (більше 6,5 до 9мм)
Великого калібру (більше 9 мм)
IX. По способу заряджання Дульнозаряд- По способу запа-на лення П-ютна
Запальна
Кремнієва
Капсульна

173

г

Продовження

Стрілецька вогнепальна зброя Казнозарядна По розміщенню капсульного складу в гільзі Бокового бою (шпилькова)
Кільцевого спа­лаху
Центрального спалаху
X. По особливостях кон­струкції та способу уп­равління і утримання Стандартна Пістолети
Револьвери
Пістолети-кулемети
Гвинтівки (включно І снайперські)
Стандартна Карабіни
Автомати
Кулемети
Рушниці
Штуцери
Експреси
Нестандартна Обрізи гвинтівок, ниць та ін. карабінів, руш-
Багатоствольні пістолети і револь­вери
Атипова Стріляючі пристрої оригінальної не­типової конструкції
Виготовлена із піротехнічних інстру­ментів сигнальних засобів та ін.
Замаскована

До зброї промислового виробництва відноситься зброя, виготовле­на відповідним промисловим підприємством у встановленому законом по­рядку; під кустарною розуміється зброя, виготовлена кустарями-зброяра-ми, тобто фахівцями своєї справи; під саморобною - випадковими особами, що не володіють необхідними професійними знаннями і навичками для цього.

На відміну від зброї промислового виробництва, конструкції тих або інших саморобних зразків залежать від суб'єктивних поглядів і технічних можливос­тей виготовлювачів і тому бувають найрізноманітнішими. Частину зброї виго­товляють з обрізків металу шляхом їхньої відповідної обробки (перший спосіб -виготовлювач досягає своєї мети найбільш складним шляхом, повного виго-

174

товлення вогнепальної зброї), або використовують деякі деталі зброї промис­лових зразків (другий спосіб - при складанні зброї використовуються готові деталі вогнепальної зброї), третій спосіб - шляхом видозміни промислових зразків вогнепальної зброї. Наприклад, для того, щоб одержати обріз, укоро­чують ствол мисливської рушниці, залишають копилля, шийку приклада і відокремлюють деякі інші частини. У результаті сама мисливська рушниця перестає існувати, тому що вже утворений виріб, у силу балістичних якостей, що змінилися, стає цілком непридатним для промислового, аматорського по­лювання або для стендової стрільби, тобто втрачає своє початкове призна­чення. Водночас надійність деталей, що залишилися від рушниці, дозволяє використовувати отриманий обріз для стрільби на коротких дистанціях. Зро­зуміло, що в такому випадку має місце якісна відмінність розглянутих моде­лей, і ми можемо говорити про виготовлення нового за своєю суттю екземп­ляра зброї саморобним способом.

Багато саморобних екземплярів зброї, зрозуміло, не є якимись технічно складними механізмами, але визначені елементи конструкції зброї як спе­ціального пристрою для стрільби в них безумовно повинні бути виражені. М. С. Пестун вважає, що до таких елементів відносяться ствол і механізм запалення, на думку В. Н. Ладіна - ствол, замикаючий механізм та запа­люючий пристрій. Остання точка зору видається більш обґрунтованою, оскіль­ки в ній найбільш повно перелічені основні елементи зброї як особливого механізму.

Саморобною зброєю є предмет, що володіє необхідними елементами конструкції відповідного промислового або кустарного виду зброї, виготовле­ний без дотримання вимог технології промислового виробництва зброї і но­сить реальну небезпеку для людини під час його застосування, тоб_то відпо­відає трьом критеріям вогнепальної зброї - вогнепальністю, надійністю та зброярністю.

Судово-балістичне дослідження вогнепальної зброї потребує з позицій, експериментальної стрільби на визначення пробивної дії стріляного сна­ряда.

Для вогнепальної зброї повинні бути зазначені: устрій ствола (гладкий, нарізний), товщина стінок, кількість нарізів, їхній напрямок і розміри; принцип дії ударно-спускового і захисного механізмів; спосіб заряджання зброї; форма, матеріали, розміри ручки (ложі); стан каналу ствола, наявність у ньому сто­ронніх нашарувань, а також слідів.

Наявність у каналі ствола нашарувань кіптяви пострілу (що має бути встановлено експертом-хіміком) є важливою ознакою зробленого пострілу з досліджуваного ствола. Коли зброя на час дослідження не придатна до стріль­би, виявлення продуктів горіння порохового заряду в каналі ствола свідчить про використання його для стрільби в минулому.

Опис речового доказу повинен бути не громіздким, але повним. При цьо­му варто звертати увагу на характерні ознаки предмета який досліджується, що відрізняють його від усіх інших. Якщо необхідно, варто зазначити його ва­гові і лінійні дані, звернути увагу на наявність, характер і особливості прикрас,

175

зображень, написів, монограм. З відображенням цих даних у висновку необ­хідно дати посилання на зроблені фотоілюстрації і т. п.

Досліджуючи саморобні предмети, треба застосовувати терміни, що характеризують аналогічну зброю заводського виготовлення. Маркіруваль­ні позначення на зброї іноземного виробництва доводяться в транскрип­ції з оригіналу, а значення їх (по можливості), указуються українською мовою.

Фотографувати саморобну вогнепальну зброю необхідно до експеримен­тальної стрілянини, тому що в її процесі може відбутися ушкодження дослі­джуваного об'єкта.

Обов'язковий елемент судово-балістичної експертизи, що вирішує питан­ня класифікації, порівняння досліджуваного об'єкта з відповідними еталонни­ми зразками вогнепальної зброї і боєприпасів.

Такими зразками можуть бути як предмети, що знаходяться в колекції експертного висновку, так і описи різних зразків зброї (фотознімки, малюнки, схеми).

Дослідження бойових властивостей

Воно виконується не тільки для того, щоб шляхом експериментальної стрільби визначити бойові властивості об'єкта, але й для того, щоб переві­рити висновок експерта щодо призначення досліджуваного пристрою для стрільби і реальної можливості її здійснення.

До бойових властивостей відносяться: швидкість польоту кулі та її кіне­тична енергія. Швидкість польоту кулі може бути обмірювана різними спосо­бами. Найбільше прийнятним в умовах криміналістичних підрозділів є її ви­значення за допомогою електронного мілісекундоміра, обладнаного двома датчиками.

У зв'язку з тим, що експериментальна стрільба із саморобної зброї може становити небезпеку для експерта, робити її в усіх випадках з положення «із руки» недоцільно. Коли це необхідно, зброю закріплюють у відповідному за­тиску, а запалення заряду роблять із безпечної відстані.

Якщо експериментальну стрільбу здійснити неможливо через незначний дефект матеріальної частини речового доказу (поломка бойової пружини, бійка і т. п.), останній усувається експертом у процесі дослідження і після цьо­го робляться експериментальні постріли. Характер дефекту і спосіб його усу­нення відображаються в дослідницькій частині висновку. Експериментальну стрільбу можна проводити у пакет соснових дощок, порівнюючи результати проникнення снаряда в перешкоду із стандартними даними стрільби із різних видів зброї.

Формулювання висновків

Висновок експерта, тобто відповідь на поставлене перед ним питання, чи є зброєю даний виріб, формулюється на основі дослідження матеріальної частини і бойових властивостей поданого речового доказу.

У висновку повинні бути відображені ознаки, що індивідуалізують конкрет­ний об'єкт і відрізняють його від подібних. До висновку додаються фотографії загального виду досліджуваного об'єкта.

176

У разі неможливості проведення експериментальної стрільби через істот­ні десректи матеріальної частини досліджуваного об'єкта (виготовлення виро­бу не закінчено, відсутні або неправильно виконані необхідні для стрільби деталі механізму та ін.), що не можуть бути усунуті без внесення змін у його конструкцію, висновок експерта формулюється тільки на основі вивчення ма­теріальної частини. У таких випадках у висновку підкреслюється, що даний виріб призначений для стрільби, але практично здійснити її не можна через наявні дефекти. Оскільки бойові властивості об'єкта дослідження залишають­ся нез'ясованими, висновок експерта може бути даний у негативній формі або у формі відмови від давання висновку.

Методика дослідження набоїв до вогнепальної зброї відповідає вище вказаній методиці дослідження зброї.

У сучасній стрілецькій зброї застосовуються винятково унітарні патрони (див. мал. 45-46), що об'єднують кулю, пороховий (бойовий) заряд і капсуль в одній оболонці, називаною гільзою. В гладкоствольних (мисливській, спе­ціальних та бойовій) рушницях застосовуються набої, котрі складаються з гільзи, капсуля, порохового заряду, пижів, прокладок, снаряда (куль, шроту, картечі) (див. мал. 47).

11 21

Мал. 45. Найменування складових частин патрона центрального бою для нарізної зброї: 1 - куля, 2 - сердечник кулі, 3 - оболонка кулі, 4 - канавка, 5 - ведуча частина кулі, 6 - гільза, 7- зріз гільзи, 8 -дульце гільзи, 9 -схил гільзи, 10 - корпус гільзи, 11-денце гільзи, 12 - донна частина гільзи, 13 - про­точка, 14 - фланець 15 - перегородка, 16 - запаль­ний отвір, 17 - капсульне гніздо, 18 - ковадло (е час­тиною гільзи, якщо вона не включена в капсуль-за-палювач), 19-заряднакамера, 20-метальнийзаряд, 21 - капсуль-запалювач

Мал. 46. Патрон калібру 5,6 мм кільцевого спалаху до нарізної зброї:

1 - куля, 2 - осалка І накатка, 3 - ка­навка, 4 - гільза, 5 - метальний заряд, 6 - зарядна камера гільзи, 7 - порохо­ва прокладка з пресованого пороху, 8 - запалювальний склад, 9 - кишенька гільзи, 10-фланець

177

Мал. 47. Найменування складових частин патрона

центрального бою для гладкоствольних рушниць:

1 - трубка гільзи, 2 - підстава гільзи, 3 - піддон, 4 - капсуль-спапахувач, 5-прокладка, 6-ме­тальний заряд, 7 - осалка на пижі, 8 - пиж, 9 - полімер­ний пиж Із концентратором, 10- шротовий снаряд, 11 -закупорювальна «зірка», Т2 -запальний отвір, 13 - ковадло, 14 - фланець, 15- порохова комора

Встановлення належності патронів до бойових припасів вогнепальної зброї обумовлено наявністю кримінальної відповідальності, передбаченої зако­нодавством України за незаконне (без відповідного дозволу) виготовлення, носіння, збереження і збут вогнепальної зброї, боєприпасів і вибухових речо­вин, а також за їхнє розкрадання (ст. 262-264 КК України). У законодавстві не перелічуються різно­види боєприпасів (так само, як вогнепальної зброї і вибухових речовин), за незаконні дії з ними перед­бачена відповідальність.

У ч. 4 Постанови Пленуму ВС України № 6 від 8 липня 1994 «Про судову практику по справах про розкрадання, виготовлення, збереження й інших незаконних діях із зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» (із внесеними зміна­ми постановою Пленуму від 3 грудня 1997 р. № 12) спеціально зазначено: що не утворить скла­ду злочину і володіння бойовими припасами до гладкоствольних рушниць. У зазначеному пункті постанови перелічені також деякі пристрої, які не відносяться до вогнепальної зброї і бойових при­пасів (пневматична зброя, сигнальні, стартові, бу­дівельно-монтажні, газові пістолети, вибухові паке­ти й інші піротехнічні засоби). З цього випливає, що і припаси до названих пристроїв не належать до числа предметів, на які поширюється дія названих статей. Сучасна класифікація бойових припасів до стрілецької вогнепальної зброї може бути пред­ставлена таким чином.

І. За призначенням для зброї, в якій вони застосовуються
II. За розміщенням запально­го складу Шпилькові
Патрони до стрілецьк вогнепальної зброї Кільцевого спалаху
Центрального спалаху
III. За конструкцією Унітарні
Неунітарні
Безгільзові
IV. По виду каналу ствола, в якому вони застосовуються До нарізної зброї
До гладкоствольної зброї
До комбінованої (гладкоствольно-нарізної) зброї

178

Продовження

'§.

о

5

V. По способу виготовлення

Заводські

Кустарні

Саморобні

Пістолетні

Револьверні

VI. По виду зброї, в якій вони застосовуються

Проміжні

Гвинтівочні

До кулеметів великих калібрів

"

О-

Й

До рушниць

До штуцерів і експресів

VII. Відношення до викорис­товуваної зброї

Штатні

Нештатні

Малокаліберні (до 6,5 мм)

VIII. По калібру

Середнього калібру (більше 6,5 до 9 мм)

Великого калібру (більше 9 мм)

§

І о т

ге т

о о. ю

1

то

СО

2. ДО ЦИВІЛЬНОЇ

3. До спеціальної

зі звичай­ними кулями

комбінованої Дії

зі спеці­альними кулями

легкі

ТЯЖКІ

інші (металокерамічні, зі стальним сердечником і ін.)

одноразової Дії

бронебійно-запальні

бронебійно-трасуючі

прицільно-запальні

бронебійно-запально-трасуючі

Трасуючі

з меншою швидкістю

бронебійні

запальні

пристрілочні

розривні

дистанційної дії

ударної дії

179

Продовження

1. По призначенню для зброї, в якій вони застосовуються :а

(О со

1 . До військової Допоміжні холості
учбові
О т о >:£

5 й

спортивно-тренувальні
зразкові
високого тиску
2. До спор­тивної зброї до спортивних гладкоствольних рушниць
до спортивної нарізної зброї (гвинтівки, пістолети, револьвери)
3. До мис­ливської зброї до гладкоствольних рушниць і комбінованих рушниць, що ма­ють стволи з гладким каналом
до нарізної зброї і комбінованих рушниць, що мають нарізні стволи
до комбінованих (гладкоствольно-нарізних) рушниць зі сверд-люванням «парадокс» і т. п.

Розрізняють три основних види з'єднання кулі і гільзи в патронах:

1. Суцільний обтиск. Циліндрична поверхня кулі гладка і гільза рівномір­но обжимає кулю (мал. 48, 1), слідів кріплення в патроні на кулі немає. Об­тиск гільзою кулі рівномірний, але водночас не цілком міцний. Тому, у момент пострілу звичайно спостерігається правильне, рівномірне зрушення кулі. У патронах, що зберігалися в несприятливих умовах, можливі значні відхи­лення від правильного початкового руху кулі в момент пострілу, унаслідок чого первинні сліди від каналу ствола зброї менше стійкі.

Суцільний обтиск застосовується при виробництві багатьох сучасних пат­ронів, наприклад, до пістолета системи Макарова («ПМ»), до пістолета «Па­рабелум» («Р. 08»).

2. Кернування. Для більш міцного кріплення кулі в гільзі, нерідко, одночасно із суцільним обтиском, проводиться кернування (мал. 48,2). На кулі від кернування

І 1

Мал. 48. Різновиди з'єднання кулі і гільзи в патроні: ,

1 - суцільний обтиск, 2 - кернування, 3 - ланцюговий обтиск, 4 - сегментний ланцюговий обтиск. \і а - куля, б - гільза, в - слід кернування, г - жолобок на кулі, д - сегментне втиснення на дульці гільзи] 1

180

утворюються два або три поглиблення. Кернуванням досягається значне змі­цнення патронів, але збільшується можливість нерівномірного з'єднання кулі і гільзи, тому що тиск при кернуванні з різних боків нерідко різний і по-різному вдавлює поверхню гільзи в кулю.

Кернування застосовується при виробництві багатьох патронів, напри­клад, до пістолета зразка 1933 р. («ТТ»), до револьвера зразка 1895 р. («На­ган»), до японських пістолетів «Намбу» калібру 8 мм, до пістолетів «Маузер» калібру 7,63 мм.

3. Ланцюговий обтиск. На кулях формується жолобок, що прохо­дить по окружності кулі в її головній частині, що знаходиться для різних пат­ронів на різній відстані від денця кулі. При виробництві патрона дульце гіль­зи обжимається в цей жолобок і забезпечує кріплення кулі в патроні (мал. 48, 3).

Такий спосіб кріплення кулі в гільзі також дуже поширений. Він типовий для пістолетних патронів калібру 6,35 мм, 7,65 мм, американських пістолет­них і гвинтівкових патронів.

Різновидом ланцюгового обтиску є сегментний обтиск, коли дульце гільзи обжимається в жолобок на кулі сегментами (наприклад, у патронах до гвин­тівки «Мосіна» зразка 1891 р. (див. мал. 48,4).

Призначення кулі - ураження живих цілей, відкритих або тих, що знахо­дяться за не дуже тривким закриттям. Куля складається з головної, що веде, і донної частин (у деяких кулях є хвостова частина (мал. 49)).

Головка (оживальна) частина кулі забезпечує центрування кулі при вхо­дженні в нарізи каналу ствола і поліпшує її балістичні властивості під час польоту.

Головна (циліндрична) частина кулі в момент пострілу врізається в нарізи каналу ствола, внаслі­док чого кулі додається обертальний рух.

Донна частина кулі сприймає тиск лорохових газів у момент пострілу.

Хвостова, має вигляд усіченого конуса.

У залежності від призначення розрізняються кулі звичайні і спеціального призначення.

Звичайні кулі служать для ураження живих цілей. Деякі моделі автоматичних пістолетів (на­приклад, пістолет ТТ) мають штатні патрони з кулею спеціального призначення. Кулі спеціаль­ного призначення служать для пристрілювання зброї (трасуючі), подолання броні (бронебійні), подолання броні і запалення об'єкта поражання (бронебійно-запальні) і т. д.

Для того, щоб можна було відрізнити кулі спе­ціального призначення, на їхню головну частину наноситься пізнавальне фарбування (наприклад, бронебійна - чорна, трасуюча - зелена, броне­бійно-запальна - чорна і червона тощо фарби).

Мал. 49. Устрій

оболонкової кулі:

1-головка, 2-головна

частина, 3 - донна частина,

а-оболонка, 6 -сердечник,

в - вершина

181

По вазі кулі розділяються на легкі та важкі.

У залежності ви форми головної (оживальної) частини кулі бувають: гострі; напівсферичні; закруглені; плоскі.

По конструкції кулі розрізняють: безоболонкові; оболонкові; напівобо-лонкові.

По вражаючій дії кулі діляться на:

а) неекспансивні - (по пристрою - оболонкові з твердим, звичайно свин­цевим сердечником, оголеним із боку підстави;

б) експансивні - використовуються в мисливських цілях і діляться на такі групи:

- кулі з головною частиною, що деформується, яка при влученні збільшу­ється в діаметрі в 1,5-2,5 раз, але майже не руйнується;

- кулі, що руйнуються, у яких цілком руйнується головна частина, ство­рюючи велику кількість осколків, а більш міцна задня частина глибоко прони­кає в тіло.

Звичайні кулі, призначені для ураження живих цілей. Вони бувають: оболонкові (свинцевий сердечник і зовнішня оболонка; суцільними (виготовлені зі спеціальних сплавів). За формою гільзи розрізняють (мал. 50):

а) циліндричні- внутрішній діаметр яких відповідає калібру зброї (приклад у патронах до пістолетів, револьверах та ін.);

- різновидом циліндричних гільз є конічні;

б) пляшкові - у котрих тільки передня частина, названа дульцем, має діа­метр, що відповідає калібру зброї - для закріплення в ній кулі, а корпус гільзи має збільшений діаметр. Між дульцем і розширеною частиною корпуса гільзи утвориться конічна перехідна частина, котра називається схилом гільзи;

4 З

Мал. 50. Устрій гільзи:

/ - гільза циліндрична з закраїною; II - гільза пляшкова без виступаючої закраїни; III - гільза циліндрична без виступаючої закраїни: 1 - корпус гільзи; 2 - «капелюшок»; 3 - дульц/вг,.; 4 - схил; 5 - передній зріз (зріз дульця); б - кільцева проточка; 7 - канелюра; 8 - закраїна.

182

За кваліфікуючими ознаками гільзи поділяються:

а) із виступаючою закраїною;

б) без виступаючої закраїни;

в) зі стовщеною стінкою дна (у системах великих калібрів).

Капсуль призначений для спалаху пороху шляхом надання останньому теплового імпульсу. При ударі по капсулю капсульний склад, що міститься в ньому, вибухає, чим досягається зазначена дія капсуля. Капсуль-спалахувач патрона центрального бою звичайно складається з запалювального складу, ковадла і ковпачка. У свою чергу, капсулі складаються із ковпачка, оболонки, навішення капсульного (удар_ного) складу і фольгової кружки, що закріплює капсульний склад і охороняє його від дроблення, втрати і проникнення вологи. Капсульні склади представляють суміш вибухових речовин, що ініціюють (зви­чайно, гуркітна ртуть), із пальними речовинами (звичайно, антимоній) і речови­нами, що підтримують горіння, окислювачами (звичайно, бертолетова сіль).

У залежності від особливостей конструкції розрізняються три типи капсу­лів. Вони називаються: «Бердан» (мал. 51), «Боксер» і «Жевело» (мал. 52), що походить від прізвищ винахідників, загальновідомі і використовуються в літературі. У нашій країні «Бердан» відомий як відкритий капсуль ЦБО.

Капсуль-спалахувач «Бердан» використовується в гільзах, капсульне гні­здо яких містить у собі ковадло. Інші два види капсулів-спалахувачів викорис­товуються в гільзах, капсульне гніздо яких не містить ковадла.

У якості метального заряду в патронах використовується порох. Порох -це метальна вибухова речовина, у якого горіння не переходить у детонацію і є основним видом вибухового перетворення.

Порохи поділяються на два класи: механічні суміші і порох колоїдного виду.

Підставою для цього розподілу є розходження у фізико-хімічній природі, що впливає на характер горіння. Порох колоїдного типу звичайно горить рів­нобіжними шарами. Під час горіння порохів - механічних сумішей закономір­ність горіння існує лише при великій щільності (не менше 1,7) зерен. Тому цей порох для метальних цілей застосовується обмежено. Колоїдний порох, як правило, використовується тільки для метання.

Мал. 51. Устрій відкритого капсуля

центрального бою: а) ковпачок; 6) ударний склад; в) кружок із свинцевої фольги

Мал. 52. Устрій закритого капсуля «Жевело»:

а) гільза капсуля; б) дно; в) наковадло; г) ініціюючий склад; д) кружок із свинцевої фольги; е) ковпачок для ініціюючого складу

183

Основою пороху, що складається із механічних сумішей, є окислювачі (наприклад, солі азотної кислоти-селітри) і пальні речовини. Для збільшення механічної тривкості і зв'язку окремих часток у пороховому елементі добав­ляються цементатори (наприклад, сірка). Крім того, сірка е горючою речови­ною, що полегшує запалення пороху. Цементаторами можуть також служити розчини нітратів целюлози тощо.

До пороху з механічними сумішами відносяться димні (селітро-сірко-вугільні) порохи; безсірковий порох; мотузковий порох; мінний порох для під­ривних робіт; повільне горіння пороху для трубкових складів (МТП); амонійний порох для стрільби зі знарядь із порохами колоїдного типу.

Мисливські димні порохи можуть мати як нормальне (9%-11%), так і змен­шене (5%-9%) утримання сірки. Останні дають менше нагару в каналі ство­ла зброї.

Основою порохів колоїдного типу (бездимний порох) є нітрати целюлози (піроксилін) із різним утриманням азоту, перетворені в колоїдний стан під впливом розчинників (желатинізаторів). Крім того, до складу пороху входить стабілізатор, іноді добавляються флегматизатор та інші компоненти, що на­правлено змінюють властивості порохів.

До бездимного (нітроцелюлозного) пороху відноситься піроксиліновий по­рох (або порох на леткому розчиннику), порох на малолеткому розчиннику (балістити і кордіти).

Одним із джерел відомостей про патрони є маркувальні позначення на їх­ніх елементах і упаковці. Про їх використання у ході криміналістичних дослі­джень є відомості в літературі.1 Так, зокрема, указується, що по маркувальних позначеннях можна встановити деякі характеристики патронів, місце і час їхнього виготовлення тощо.

Маркірувальні позначення патронів, у які входять клейма, етикетки й умов­не фарбування елементів, є системами умовних знаків, що містять визначені зведення, необхідні, насамперед для розрізнення видів і призначення патронів.

Клейма - це умовні знаки у вигляді літер, цифр, малюнків, видавлених на поверхні елементів патронів. Вони бувають службовими і контрольними. Служ­бові клейма містять дані про місце, час виготовлення патронів, деяких конст­рукційних особливостях, призначення. Контрольні клейма свідчать про прохо­дження технічного контролю. Вони, звичайно, ставляться тільки на елементах потужних боєприпасів (артилерійських та ін.).

Фарбування елементів патронів має на меті дати легко сприйману харак­терну ознаку виду і призначення патронів. Одночасно вона служить засобом захисту від корозії.

Системи маркірування патронів різні для різних країн, часу, підприємства-виготовлювача, видів патронів.

1 Тихонов Е. Н. Установление групповой принадлежности стреляньїх гильз по маркироваль-ньім знакам- Следственная практика, вьіп. 102,- М., 1974; Тихонов Е. Н. Установление по мар-кировочньїм обозначениям групповой принадлежности стреляньїх гильз й ее доказательствен-ноезначение-Зкспертная техника. Вьіп 42- М., 1973 й др,

184

Вирішення діагностичних завдань під час проведення судово-балістичних експертиз - пов'язано з розпізнаванням властивостей досліджуваних об'єктів.

Судово-балістичні експертизи цього виду призначаються у разі необхід­ності встановлення технічного стану і функціонування вогнепальної зброї або окремих її механізмів та набоїв до неї, їх вражаючих якостей (дальності при­цільної стрільби, пробивної і убивчої дії снарядів, та дальності їх польоту); причини механізму руйнації, або їх пошкодження; можливості пострілів зі зброї без натиску на спусковий гачок, причини осічки під час пострілу та мож­ливості пострілів із визначеної зброї встановленими патронами. Крім того, діагностичною судово-балістичною експертизою вирішуються й інші завдання, а саме:

- встановлення факту пострілів зі зброї після останньої чистки, їх дав­ності та виду снаряду, яким проводився постріл (кулею, шротом або їх за­мінниками);

- встановлення факту рикошету снаряда до попадання його в потерпіло­го, визначення послідовності пострілів та їх кількості за снарядами, гільзами та вогнестрільними ушкодженнями.

При проведенні даної експертизи вирішують такі питання:

- чи придатна зброя, що надійшла на дослідження до пострілів?

- чи могла зброя вистрілити без натиску на спусковий гачок при конкрет­них обставинах, що мали місце в момент події?

- чи проводились постріли зі зброї після її останньої чистки?

- як давно проводились постріли зі зброї, що надійшла на дослідження?

- яким снарядом проводились постріли зі зброї, що надійшла на дослі­дження?

- чи придатна зброя до пострілів набоями, що надійшли на дослідження?

- чи придатні набої, що надійшли на дослідження для стрільби?

Під справністю вогнепальної зброї прийнято розуміти відповідність тех­нічних характеристик усіх деталей і механізмів конкретного екземпляра зброї, його балістичних властивостей вимогам державних стандартів, технічним умовам, що пред'являються до досліджуваного зразка зброї для забезпечен­ня його надійного функціонування в різних умовах експлуатації. Поняття справності не поширюється на саморобну або перероблену вогнепальну зброю, оскільки якоїсь офіційної документації на виготовлення такої зброї немає. Слід зазначити, що при рішенні діагностичних завдань нерідко виникає необхідність установлювати не технічну справність зброї, а її функціонування, тобто чи можна провести з неї систематичну стрільбу. Наприклад, відсутність на мисливській рушниці антабки, або на пістолеті щічки рукоятки є несправно­стями, оскільки технічні умови передбачають їхню наявність, однак ці неспра­вності не впливають на можливість проведення пострілу з такої зброї.

Визначення технічного стану вогнепальної зброї, що е речовинним дока­зом у справі, має самостійне значення в двох випадках:

- коли власник зброї притягується до кримінальної відповідальності за не­законне носіння, збереження, виготовлення, збут вогнепальної зброї (ст. 263 КК України або за недбале його збереження (ст. 264 КК України));

185

- коли необхідно з'ясувати шляхом експертизи, чи можливий із вилученої зброї постріл на місці здійснення злочину або події (нещасного випадку), якщо достатніх доказів (наприклад, висновок ідентифікаційної судово-балістичної експертизи або достовірних показань свідків про цей факт) немає.

Дослідження технічного стану зброї істотне також для вирішення багатьох судовр-балістичних питань (наприклад, про можливість придатності зброї до пострілу) і при ідентифікації зброї за стріляними кулями та гільзами.

У випадках, коли дослідження технічного стану зброї має самостійне зна­чення, перед експертизою звичайно ставляться такі запитання:

- чи справна вогнепальна зброя та набої до неї?

- чи можливі зі зброї поодинокі постріли?

- чи можливе проведення зі зброї систематичної стрільби?

- чи має зброя несправності і наскільки легко їх можна усунути?

- яка причина осічок під час стрільби зброї та набоїв, вилучених на місці події?

- на яку граничну дистанцію можливі постріли з даної зброї?

- чи можлива прицільна стрілянина з даної зброї на визначеній дистанції?

- чи можна смертельно вразити кулею людину зі зброї, що надійшла на дослідження, на конкретній відстані стрільби?

Підхід до вирішення питань про технічну справність зброї в судовій баліс­тиці дещо інший, ніж у військовій техніці, оскільки зброя розглядається як ре­човий доказ, як можливе знаряддя злочину.

Так, із погляду техніків по зброї, технічно несправною буде зброя зі зно­шеним каналом ствола, що дає розсіювання куль більше, ніж установлено технічними умовами для цієї зброї, зброя навіть із невеликими дефектами прицільного пристосування або котра має вади приклада (ручки, приклада) і т. д.

У судовій же балістиці основна увага приділяється дослідженню того, чи виконує зброя своє призначення, тобто чи протікає стрільба безвідмовно і чи безпечна зброя для стрільця.

На відміну від технічного огляду, що ставить ціплю визначення всіх наяв­них дефектів зброї, на підставі чого вирішується питання про списання або її ремонт, задачею судрво-балістичного дослідження технічного стану зброї є з'ясування на підставі вивчення матеріальної частини зброї і криміналістично­го досвіду практичної можливості використання її для вчинення злочину й умов, при котрих таке кримінальне використання зброї можливе.

Основним змістом дослідницької частини експертного висновку є:

- докладний і точний опис усіх виявлених при дослідженні дефектів зброї, що можуть створювати умови для пострілу без натиску на спусковий гачок;

- дефекти або «тонке» налагодження робочих граней шептала, бойового і запобіжного зводів, поломка або ослаблення пружин, зазори між частинами зброї і т. д.;

- виявлені дефекти варто сфотографувати і фотознімки з відповідними оцінками прикласти до висновку;

- вказівки на відхилення в дії досліджуваної зброї (взаємодії його дета­лей) від справного зразка такої зброї;

186

- результати всіх проведених вимірів (зусилля на спуск, виступ бойка з патронного упора, пругкості пружин, розмірів зазорів між деталями зброї і т. д.);

- описи (досить докладно) умов і результатів усіх експериментів;

- пояснення, чому виявлені при дослідженні обставини і умови сприяли тому, що із даної зброї можливі постріли без натиску на спусковий гачок.

Стан робочих граней шептала, бойового і запобіжного зводів, спускової і бо­йової пружин обов'язково описується, навіть якщо дефектів у них не виявлено.

У висновку вказується: чи можливі зі зброї постріли без натиску на спус­ковий гачок, які безпосередні причини можуть його викликати, за яких техніч­них умов він може відбутися. Результати експертних досліджень можуть бути систематизовані у вигляді такої таблиці.

Висновок Підстави висновків
Зброя справна1 Зброя не має дефектів у стволі, замикаючому, стріляючо­му, спусковому механізмах, у механізмах подачі патронів і вилучення стріляних гільз, у прицільних пристосуваннях і запобіжниках; зброя діє надійно
Зброя має окремі не­справності (зазначити які), але придатна для систематичної стріля­нини У зброї є дефекти в стволі, що стріляє, спусковому меха­нізмі, прицільних пристосуваннях, запобіжнику, наприклад зношеність бойового зводу і «шептала», значне ослаб­лення пружин, що не перешкоджають проведенню зі зброї багаторазових пострілів5
Зброя несправна, але з котрої можливі окремі постріли за певних умов (зазначити яких) Дефекти важливих механізмів, деталей зброї істотні, пе­решкоджають багаторазовій безвідмовній стрілянині, але окремий постріл яким-небудь визначеним прийомом мож­ливий (наприклад, одиночні постріли з автоматичної зброї без магазина або з несправним магазином, постріл із ре­вольвера з несправним спусковим механізмом шляхом відтягування і спуска курка дією руки)
Зброя справна, але в на­даному вигляді за умов (зазначити яких) до стрі­лянини непридатна Всі істотні деталі є, дефектів немає, але з тимчасових, переборних причин (наприклад, багато мастил, що загус­тіло, стріляна гільза, що застрягла в патроннику) постріл зробити не можна
Зброя несправна й у по­даному виді непридатна для стрілянини, але мо­же бути легко приведе­на в стан, при якому постріли можливі Зброя не має істотних деталей (наприклад, ударника, бо­йової пружини), що легко можуть бути в нього вставлені; поверхня зброї покрита іржею, що можна вилучити зви­чайною чисткою
Зброя несправна і не­придатна для стрілянини Зброя не діє. Деталі її (або основні із них) нерухомі, ствол, затвор, стріляючий механізм відсутні. Ремонт зброї мож­ливий в умовах збройової майстерні або заводських

1 Справність зброї припускає як можливість окремого пострілу, так і систематичної стрілянини

2 Наприклад, відомі випадки систематичної стрілянини із військових гвинтівок і мисливсь­ких рушниць (Фролова) при розривах бойової пружини із пістолета Парабелум (Р.08) без спус­кового гачка, натиском на спускову тягу.

187

<< | >>
Источник: П. Д. Біленчук та ін.. Криміналістика: Підручник. / За ред. П. Д. Біленчука- 2-ге вид., випр. і доп.- К.: Атіка,2001.- 544 с.. 2001

Еще по теме § 8. Неідентифікаційні судово-балістичні експертизи:

  1. Інформаційні системи підрозділів Експертної служби МВС України
  2. Предмет судової балістики та об’єкти балістичних досліджень
  3. Поняття вогнепальної зброї та її класифікація
  4. Лекція 10 Інформаційно-довідкове забезпечення розкриття та розслідування злочинів
  5. § 2. Система криміналістики
  6. § 2. Система розділу криміналістики (криміналістична техніка)
  7. § 4. Методи криміналістичної техніки
  8. § 1. Поняття і предмет дослідження судової балістики
  9. § 6. Поняття предмета судово-балістичної експертизи
  10. § 7. Ідентифікаційні судово-балістичні експертизи
  11. § 8. Неідентифікаційні судово-балістичні експертизи
  12. § 1. Поняття судової експертології і судової експертизи
  13. ЗМІСТ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -