Встановлення слабовидимих і невидимих текстів. Дослідження залитих і закреслених текстів. Встановлення тексту спалених документів

Під дією різних природних факторів (вплив прямих сонячних променів, підвищена вологість повітря, атмосферні гази тощо) текст з часом може знебарвлюватися (так званий згаслий текст).

При дослідженні «згаслих» текстів застосовуються такі методи, як фотозйомка видимої та інфрачервоної люмінесценції, кольороподілення, дифузно-копіювальний та адсорбційно-люмінесцентний методи. Слабовидимі штрихи можуть бути прочитані за допомогою світлофільтрів, які посилюють контрастність тексту. В лабораторних умовах застосовують опромінювання документа за допомогою лазера і спостереження люмінесценції за допомогою електронно-оптичного перетворювача.

Невидимі тексти можуть бути результатом тайнопису. Тайнопис - невидимі записи, виконані безбарвним розчином якоїсь речовини. У процесі тайнопису використовується симпатичне чорнило, прозорий або слабо забарвлений розчин солей, невидимий на папері (наприклад, розчин хлористого кобальту), а у деяких випадках застосовуються різноманітні органічні речовини, соки рослин (цибулі, лимона, капусти). Ознаками тайнопису можуть бути неоднорідність лиску на різних ділянках паперу, наявність нечітко виражених матових штрихів, збільшені проміжки між рядками, наявність значних ділянок аркуша без тексту.

Методами виявлення тайнопису є огляд документа в косопадаючих променях, прасування паперу, запилення поверхні паперу порошками (сажею, графітом) або окурювання його парами соляної кислоти, аміаку, йоду. При огляді документа можуть бути використані ультрафіолетові освітлювачі. Органічні речовини можна виявити фотографуванням в ультрафіолетових променях. Під час лабораторних досліджень застосовують рентгенівське опромінення, хімічний аналіз і спеціальні методи виявлення невидимих текстів.

Дослідження залитих і закреслених текстів. У судово-слідчій практиці інколи виникають випадки, коли документи, які мають важливе значення для розслідування, є пошкодженими - тексти залиті, закреслені чи замазані певними барвниками.

Виявлення залитих і закреслених текстів є можливим за допомогою огляду документа на просвіт або в косопадаючому світлі. Позитивний результат може дати огляд з використанням світлофільтра того ж самого кольору, що й барвник, яким залито текст документа. Закреслені тексти можуть бути встановлені за рельєфом штрихів на зворотному боці документа.

Відомими методами дослідження залитих текстів є:

1) кольороподілення - спосіб фотозйомки із застосуванням світлофільтрів;

2) фотозйомка в інфрачервоних променях (доцільна при виявленні запису, виконаного речовиною, що поглинає ці промені);

3) фотозйомка у проникаючому світлі та косопадаючих променях;

4) фотозйомка в рентгенівських променях (метод отримання тіньового зображення за рахунок впливу на фотоматеріал рентгенівських променів, які пройшли крізь фотографований об’єкт);

5) фотозйомка в інфрачервоних (фотозйомка об’єкта, який освітлюється тепловими променями, - на об’єктив надягається інфрачервоний фільтр, а об’єкт освітлюється за допомогою ламп накалювання) або ультрафіолетових променях (метод заснований на дії ультрафіолетових променів, відбитих від об’єкта зйомки);

6) дифузно-копіювальний метод (рекомендується для текстів, які виконані водорозчинними речовинами, наприклад чорнилом, і закриті нерозчинними, наприклад друкарською фарбою);

7) адсорбційно-люмінесцентний метод (для копіювання використовуються спеціальні розчинники).

Виявлення записів на спалених документах має свої особливості, адже вплив високих температур на матеріал документа змінює його властивості. Так, при температурі близько 500°С папір стає крихким і при доторканні руйнується. При такому стані документів виявити записи неможливо.

Відновити записи в документах стає можливим за умови, що вони були піддані температурі не більш ніж 150-250°С.

Для встановлення текстів спалених документів застосовується комплекс методів. У таких випадках ефективними виявляються огляд в косопадаючому світлі, в ультрафіолетових променях, різні фотографічні методи, відбілювання поверхні документа перекисом водню тощо.

Встановлення підробки відбитків печаток та штампів. Відбитки печаток і штампів є одним з основних реквізитів документів. Вони виконують посвідчувальну і профілактичну функцію, захищають документ від його підробки. Печатка - інструмент для нанесення зображень на матеріальних об’єктах - являє собою предмет із рельєфним зображенням знаків, виконаних друкарським або комп’ютерним набором, які є єдиним цілим, несуть певне смислове навантаження і призначені для нанесення відбитків на документах.

Існують різні види печаток. Прямокутна печатка іменується штампом, а невеличкі за розмірами штампи називаються штемпелями. Круглі печатки бувають прості (містять по колу вказівку з адресою реєстрації даного підприємства або засновника чи вищої організації; по колу або в центрі розміщується ідентифікаційний код; усередині - назва юридичної особи) та гербові (у центрі яких є зображення герба держави, а по колу - назва міністерства, відомства або установи, якій належить печатка). Печатки поділяються на ті, що виготовляються тільки з дозволу органів МВС, та ті, що не потребують такого дозволу. За матеріалом виготовлення печатки бувають каучукові, поліуретанові, фотополімерні, металеві.

Відбиток печатки (штампу) передбачає перенесення відповідної штемпельної фарби на поверхню паперу або видавлювання на її поверхні відповідного рельєфу. Дослідження відбитків печаток і штампів здійснюється з метою встановлення їх тотожності або способу їх підробки. Типовими завданнями дослідження відбитків печаток і штампів є встановлення способу виготовлення печатки (штампу), відтиск якої є на документі; способу відтворення відбитка печатки (штампу) на документі; ідентифікація нанесеного відбитку печатки з самою печаткою; ідентифікація відбитків, нанесених однією печаткою (або штампом), тощо.

Ознаками, що свідчать про спосіб підробки (рисовка відтиску, кустарне виготовлення, копіювання справжнього відтиску, формування відтиску за допомогою комп’ютерної графіки), є такі: нестандартність літер, неоднакова висота, ширина літер, різна товщина штрихів, різні проміжки між словами, нерадіальне розташування знаків по колу, дзеркальність окремих знаків, помилки у тексті, різниця написання в тексті однойменних літер, несиметричність розміщення літер, розпливи окремих штрихів, відсутність штемпельного барвника у штрихах тощо.

При ідентифікації печаток (штампів) за їх відтисками досліджуються загальні та окремі ознаки: форма і розміри відтисків в цілому, взаємне розташування складових частин відтисків, графічні ознаки літер, цифр, герба, емблеми, дрібні особливості окремих знаків тощо. Для проведення експертизи необхідними є експериментальні та вільні зразки.

Питання для самоконтролю

1. Поняття і класифікація документів.

2. Завдання криміналістичного дослідження документів.

3. Види підробки документів.

4. Встановлення слабовидимих і невидимих текстів.

5. Дослідження залитих і закреслених текстів.

6. Встановлення тексту спалених документів.

7. Встановлення підробки відбитків печаток та штампів.

8. Сучасні друкуючі пристрої та ознаки, що відображаються на друкованих документах.

9. Дослідження поліграфічної продукції.