Способи цивільно-правового захисту прав інтелектуальної власності від плагіату
Однією з важливих умов ефективного захисту прав інтелектуальної власності є вибір способів захисту, передбачених у законодавстві. Враховуючи специфіку відносин, які виникають у сфері захисту прав інтелектуальної власності від плагіату, слід розмежувати способи захисту прав та інтересів держави та способи захисту прав та інтересів творців.
До першої категорії слід віднести дії державних органів та установ, спрямовані не виявлення та обмеження плагіату. Зокрема, позбавлення наукового ступеня, зняття дисертації з розгляду тощо, не є цивільно-правовими, оскільки ґрунтуються на відносинах влади та підпорядкування. Метою їх застосування в першу чергу є захист інтересів держави та забезпечення інтересів суспільства.
До цивільно-правових способів захисту прав інтелектуальної власності віднесено закріплені законодавством матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється визнання та відновлення порушеного права інтелектуальної власності, а також вплив на правопорушника, які можуть застосовуватись за вибором особи, права якої порушено, відповідно до характеру порушення та мети захисту.
Визначення способів захисту, які мають застосовуватись при порушенні авторських прав унаслідок плагіату, має важливе практичне значення. Адже від цього залежить можливість досягнення автором (його правнаступниками), права якого порушені, бажаного результату. Неправильне обрання способів захисту, у тому числі й при формулюванні позовних вимог, може негативно позначитись на ефективності захисту. На практиці автори доволі часто допускають неточності
при формулюванні позовних вимог та обранні способів захисту. Зокрема, обираються способи захисту, не передбачені законом.
Так, автор звернулась до апеляційний суду Черкаської області з позовом до редакції міськрайонної газети, головного управління МНС України в Черкаській області про заборону використання статті без її відому, спростування публікації та відшкодування моральної шкоди.
Позивачка вважає, що відповідачі, не повідомивши її про публікацію її твору та опублікувавши його під чужим іменем, з переробленням, порушили її авторське право на цей твір і завдали шкоди її діловій репутації. Позов було задоволено частково. Як зазначено у рішенні апеляційного суду Черкаської області, не підлягають задоволенню вимоги позивачки про заборону використовувати будь-яку її статтю чи інший твір без зазначення її імені і їх зміною, оскільки така заборона прямо передбачена Законом України «Про авторське право і суміжні права»[426].Усталеним у науковій доктрині є підхід до класифікації способів захисту прав інтелектуальної власності на загальні та спеціальні[427].
Загальні - передбачені в Цивільному кодексі України, господарсько- правові, що виражаються в інститутах оперативно-господарчих та господарчо- управлінських санкцій.
Спеціальні - передбачені поточними спеціальними нормативними актами про інтелектуальну власність.
Р.Б. Шишка виділяє також окремі способи захисту - встановлені договорами на передачу прав інтелектуальної власності[428].
Залежно від суб'єкта, уповноваженого на їх реалізацію, способи захисту прав поділяються на: способи, реалізація яких може здійснюватися власником
прав без звернення до суду (самозахист прав, не юрисдикційні способи); способи, які можуть бути застосовані власником прав як самостійно, так і шляхом звернення до юрисдикційного органу; способи, реалізація яких може бути здійснена лише юрисдикційним органом (юрисдикційні способи)[429].
В.Ф. Солонина зазначає, що способи захисту прямо корелюють із сутністю порушення суб’єктивного цивільного права або інтересу, зокрема: порушене право чи інтерес; мало місце порушення (невизнання, оспорювання) чи загроза порушення (невизнання, оспорювання) права чи інтересу; чи можливо (або чи доцільно) відновлювати право або ж усувати перепони в його здійсненні чи компенсувати результати порушення; чи взагалі слід застосовувати комплексний підхід у захисті тощо.
У цілому ряді випадків взагалі не може йтися про варіанти, наприклад, якщо річ знищено, то відновлення права неможливе[430] [431].Свобода вибору суб’єктом захисту виду, способу захисту обумовлена загальною дозвільною спрямованістю цивільного права, що передбачає право такої особи формувати свою поведінку, тобто обирати спосіб захисту з урахуванням природи цивільних правовідносин (характеристики або стану суб’єктивного права та інтересу як предмета захисту) та характеру
436
правопорушення.
При обранні способів захисту авторських прав слід ураховувати: які права порушені (майнові та (або) немайнові); спосіб порушення авторських прав; мету, якої бажає досягти автор (його правонаступники) при здійсненні захисту порушених прав.
Загальні способи захисту цивільних прав, які можуть бути застосовані судом, у тому числі й при здійсненні захисту прав інтелектуальної власності, передбачені ст. 16 Цивільного кодексу України та включають: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов’язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правопорушення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб. Наведений перелік способів захисту не є вичерпним з огляду на вміщений у цій же статті припис про те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Спеціальні способи захисту прав інтелектуальної власності передбачені ч. 2 ст. 432 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у випадках та порядку, встановлених законом, суд може постановити рішення, зокрема про: застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів.
За своєю правовою природою, запобіжні заходи - це заходи, спрямовані на збереження відповідних доказів та на запобігання правопорушенню з метою якнайшвидшого реагування на протиправні дії, а заходи до забезпечення позову за своїм змістом застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду; зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності. Порядок переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, визначено в розділі XIV Митного кодексу України; вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених в цивільний обіг з порушенням права інтелектуальної власності; вилучення з цивільного обігу матеріалів та знарядь, які використовувались переважно для виготовлення товарів з порушенням прав інтелектуальної власності; застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об’єкта права інтелектуальної власності; опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.Способи захисту авторських та суміжних прав закріплені у Законі України «Про авторське право і суміжні права». Відповідно до ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за порушення особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право:
— вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
— звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
— подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
— подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;
— вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, у порядку, передбаченому Митним кодексом України;
— брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов'язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
— вимагати, у тому числі в судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;
— вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об'єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження;
— вимагати прийняття інших передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом авторського права та суміжних прав.
На відміну від законодавства у сфері авторського права, законодавство у сфері патентного права не містить переліку способів захисту порушених прав. Так, ст. 35 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст. 27 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» попри свою назву «Способи захисту прав», передбачають категорії спорів, які розв’язують суди відповідно до їхньої компетенції, зокрема, спори про авторство на винахід, корисну модель, промисловий зразок, встановлення факту використання зазначених об’єктів, компенсації тощо. Поряд зі способами захисту, які поширені у сфері авторського права (відшкодування шкоди, заборона неправомірного використання об’єкта інтелектуальної власності), у сфері промислової власності доволі часто правоволодільці застосовують такий спосіб захисту як визнання охоронного документу недійсним.
Слід зауважити, що не всі з передбачених у законодавстві способів захисту прав інтелектуальної власності можуть бути застосовані при їх порушенні внаслідок плагіату.
Як свідчить аналіз судової практики з розгляду спорів про порушення прав інтелектуальної власності унаслідок плагіату, переважно захист здійснюється такими способами: заборона подальшого використання незаконно створених творів, стягнення компенсації та моральної шкоди, опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення авторських прав та змісту судового рішення щодо такого порушення.
Способи захисту порушених при плагіаті прав можуть бути поділені залежно від того, на відновлення яких прав та інтересів вони спрямовані, зокрема:
- способи захисту майнових прав (відшкодування майнової шкоди шляхом відшкодування збитків, виплати компенсації або стягнення незаконно отриманого прибутку; вилучення з цивільного обігу незаконно створених творів);
- способи захисту немайнових прав (відшкодування моральної шкоди, опублікування в засобах масової інформації змісту судового рішення щодо такого порушення).
У разі прийняття судом рішення про опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та змісту судового рішення щодо такого порушення в резолютивній частині рішення з урахуванням змісту задоволених позовних вимог необхідно зазначати: конкретний спосіб повідомлення про встановлений факт порушення права інтелектуальної власності (шляхом опублікування в засобах масової інформації, повідомлення по телебаченню, радіо та ін.); зміст (у разі потреби - й обсяг) повідомлення (публікації); строк (термін) здійснення такого повідомлення (публікації); особу, на яку покладається обов'язок щодо передачі відповідних відомостей до засобів масової інформації та/або опублікування в останніх змісту судового рішення.
Залежно від можливості одночасного застосування способи захисту можуть бути поділені на: поєднувані (які можуть застосуватись в межах одних позовних вимог за одне і теж порушення прав інтелектуальної власності) та непоєднувані (відшкодування збитків, виплата компенсації, стягнення з порушника незаконно отриманого прибутку).
Щодо можливості застосування декількох способів захисту авторських прав в Оглядовому листі Вищого господарського суду України зазначено, що за приписами, зокрема, ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» у зв’язку з порушенням авторського права і (або) суміжних прав є можливим одночасне застосування кількох передбачених зазначеною статтею способів цивільно-правового захисту таких прав, у тому числі й у різних судових
437
провадженнях .
Обираючи декілька способів захисту порушеного авторського права, слід звернути увагу на можливість їх поєднання. Стаття 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачає альтернативну відповідальність, тобто за вибором позивача: стягнення збитків, отриманого відповідачем доходу або замість цього стягнення компенсації. Отже одночасне застосування таких способів захисту, як відшкодування збитків та стягнення компенсації в межах одного позову, не є допустимим. Таким чином, якщо внаслідок порушення авторських прав при плагіаті буде завдано майнову шкоду, правовласник має право обрати один із способів відшкодування майнової шкоди, а також інші способи захисту, установлені в законодавстві, наприклад відшкодування немайнової шкоди, вимагати публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень.
Залежно від того права порушені, чи лише створено загрозу порушення прав інтелектуальної власності від плагіату, способи захисту можуть бути поділені на: спрямовані на припинення порушення та усунення його наслідків (заборона опублікування, поширення об’єкта, який створено внаслідок плагіату, опублікування інформації про порушення в засобах масової інформації, вилучення з продажу всіх примірників творів, створених з порушенням авторських прав); способи захисту, спрямовані на недопущення порушення прав [432] (заборона на опублікування твору у науковому журналі). Слід зазначити, що відповідно до п. «д» ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права, віднесено до порушень авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту. Як зазначено в Постанові Вищого господарського суду від 17.10.2012 №12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» з урахуванням припису підпункту «д» ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», який визначає як підставу для судового захисту вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, відсутність шкоди не звільняє порушника від обов'язку припинити порушення таких прав.
Особливого значення це положення Закону набуває при здійсненні захисту авторських прав від плагіату, адже дозволяє вживати заходи, спрямовані на його попередження, що обумовлюється таким. Виходячи з п. «в» ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» для того, щоб порушення авторських прав було визнано плагіатом, обов’язковою умовою є розкриття публіці неправомірно створеного твору. Однак це не свідчить про те, що використання твору без зазначення автора є правомірним. Якщо автору стає відомо про неправомірне використання твору, без зазначення його імені, він має право вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права. Автор може вимагати, зокрема: не обнародувати (опубліковувати) твір, в якому незаконно використані належні йому об’єкти авторського права без внесення відповідних змін; зробити посилання на нього як автора об’єктів авторського права, які неправомірно використані; відшкодувати моральну шкоду, якщо доведе, що вона спричинена внаслідок неправомірного використання його результатів творчої [433] діяльності. При цьому автор може звернутись безпосередньо до порушника авторських прав або подати заяву до суду.
Припинення дії, яка порушує право чи створює загрозу його порушення, та заборона дій, що порушують право чи створюють загрозу його порушення, є превентивно-припинними способами захисту авторського права та суміжних прав, проте не є тотожними.
На відміну від припинення дій, які порушують право чи створюють загрозу його порушення, заборона дій, по-перше, може стосуватися не лише дій, які вже вчиняються, а й дій, які ще не вчинені, і якщо власнику прав стає відомо, що певна особа має намір вчинити якісь дії, які порушуватимуть його авторське право та/або суміжні права чи створюватимуть загрозу такого порушення, власник може вимагати заборонити цій особі вчиняти такі дії. По-друге, вимога про заборону вчинення дій може розглядатися лише в судовому порядку, а суд може заборонити розповсюдження творів або вчинення інших дій, якщо в ході судового розгляду справи буде доведено факт порушення авторського права та/або суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав - пункт «д» частини другої статті 52 Закону України «Про авторське
439
право і суміжні права» .
Перелік способів захисту авторських прав, визначений у ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», не є вичерпним. Автору надається право вимагати прийняття інших, передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом авторського права.
Ураховуючи, що способи цивільно-правового захисту порушених внаслідок плагіату майнових та немайнових прав інтелектуальної власності можуть застосовуватись як при здійсненні захисту в судовому порядку, так і при здійсненні самозахисту, особливості їх застосування вважається доцільним визначити залежно від обраної правоволодільцем форми захисту порушених прав. [434]
Слід зауважити, що попри спрямованість способів цивільно-правового захисту прав на захист прав та інтересів творця, його правонаступників, застосування окремих із них також сприяє забезпеченню прав та інтересів користувачів об’єктів права інтелектуальної власності. У зв’язку з чим запропоновано способи цивільно-правового захисту поділити на дві групи:
- способи захисту, спрямовані на поновлення порушених прав інтелектуальної власності творців (відшкодування майнової та немайнової шкоди, спростування недостовірної інформації про авторство тощо);
- способи захисту, спрямовані на захист інтересів користувачів - поширення інформації про плагіат, недопущення до друку робіт із виявленим плагіатом (опублікування рішення суду про авторство, спростування неправдивої інформації, тощо).
Крім того, обираючи способи цивільно-правового захисту прав інтелектуальної власності, слід зазначити, що не менш важливе значення має також застосування морально-етичних способів захисту.
Як слушно зазначає О.П. Орлюк: «Правовий інструментарій є дієвим, але він часто запізнюється в процесі реагування на порушення прав. Саме тому у питаннях, що стосуються плагіату, надзвичайної важливості має набувати значення громадського осуду. Адже проблема плагіату - це не проблема, що має і може вирішуватися у суто юридичній площині. Це і проблема етики, проблема моралі, проблема виховання, проблема правової культури населення»[435] [436]. Дієвість етичних норм у суспільстві визначається ставленням до проблеми державних органів, рівнем самосвідомості кожного індивіда, мірою і способами 441 суспільного впливу в разі їхнього порушення . Є вкрай важливим у публічному діалозі відстежувати не лише, сказати б, академічний мейнстрим, а й тривожні тенденції, що намітилися в сучасному науковому дискурсі. Уникнувши надмірностей непродуктивних дискусій, варто зосередитися на проблемах, які вже сьогодні загрожують незворотними наслідками для науки в цілому. Понад те, байдужість наукового середовища мимоволі може стати плідним ґрунтом для усталення небезпечних тенденцій, для руйнування академічної свободи як засадової цінності громадянського 442 суспільства . На нашу думку, морально-етичний вплив на плагіаторів має стати важливою складовою заходів, які вживаються з метою зменшення практики плагіату у різних сферах інтелектуальної, творчої діяльності. На особливу увагу в даному аспекті заслуговує сфера авторського права, творча, наукова діяльність. Морально-етичний вплив на плагіатора може проявлятись, зокрема, в: доведенні до широкого загалу інформації про виявлені випадки привласнення авторства, публічному осуді неетичної поведінки плагіатора (при цьому важливе значення має не лише прийняття заходів автором, чиї права порушено, а й висловлення позиції відомими фахівцями, науковими, творчими діячами), створенні відкритих баз даних недобросовісних творців тощо. Таким чином для досягнення ефективності захисту прав інтелектуальної власності від плагіату вважається за необхідне поєднання цивільно-правових способів захисту прав, передбачених чинним законодавством, та морально- етичних заходів впливу на порушника - плагіатора. [437] 4.3.