ПЕРЕДМОВА

На думку багатьох авторів міжнародний договір поступово стає основними джерелом міжнародного права. П. Маланчук взагалі вважає, що договори пев­ною мірою почали заміняти звичаєве право.

Що стосується незалежної України, то самостій­ний розгляд певного кола питань, пов'язаних з правом міжнародних договорів, актуалізується і додатковими

чинниками.

Так, в Декларації про державний суверенітет України від 16 липня1990 р. зазначено, що Українсь­ка РСР як суб'єкт міжнародного права здійснює без­посередні зносини з іншими державами, укладає з ни­ми договори, обмінюється дипломатичними, консуль­ськими, торгівельними представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необ­хідному для ефективного забезпечення національних інтересів Республіки у політичній, економічній, еколо­гічній, інформаційній, науковій, технічній, культурній і спортивній сферах. Українська РСР виступає рівно­правним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, безпосередньо бере участь у загальноєвро­пейському процесі та європейських структурах. Безу­мовно, все зазначене вимагає значної кількості спеціа­лістів, достатньо обізнаних з основами права міжнаро­дних договорів.

Крім того, після прийняття нової Конституції Укра­їни, котра відмовилась від раніше проголошеного при­мату норм міжнародного права перед нормами націона­льного законодавства та встановила правило про те, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною націона­льного законодавства України, вкрай гостро постало пи­тання щодо приведення нашого внутрішньодержавного права у відповідність з тими нормами міжнародного права, які містяться у чинних для нашої держави міжна­родних договорах, що знов таки вимагає точного розу­міння фахівцями сучасного стану розвитку права міжна­родних договорів.

Нарешті нагальна робота по приведенню націона­льного законодавства у відповідність до Конституції України передбачає удосконалення значної кількості норм внутрішньодержавного права, які стосуються належного оформлення наслідків договірних відносин нашої держави, зокрема, щонайменше, розробки нової редакції закону про міжнародні договори України.

Між тим в Україні на юридичних факультетах вищих учбових закладів право міжнародних договорів вивчається, переважно, у невеликому обсязі як части­на загального міжнародного права і тільки в деяких з них викладаються спецкурси з цієї галузі права. До того ж так склалося, що в нашій національній доктрині відсутнє жодне монографічне дослідження проблем права міжнародних договорів.

За таких умов автор спробував, ґрунтуючись на спецкурсі, який викладався ним протягом останніх ро­ків у Міжнародному інституті лінгвістики і права на­писати дану роботу, головне призначення якої полягає у заповненні зазначеної вище прогалини і у привер­ненні уваги спеціалістів до необхідності подальшої теоретичної розробки тих проблем, які все ще зали­шаються невирішеними у праві міжнародних догово­рів, особливо — у відповідальних галузях нашого на­ціонального законодавства.