6.1. Депозитарій міжнародного договору

Не просто спробувати дати визначення даної важ­ливої з точки зору міжнародного права фігури. Пере­важною є думка, за якою під депозитарієм розуміється "хранитель оригинального текста многостороннего договора и всех относящихся к зтому договору документов".

Тому звернемося до такого засобу визначення, як з'ясування змісту діяльності депозитарію шляхом опи­сання його головних функцій. За Конвенцією функції депозитарію договору є міжнародними за своїм харак­тером і якщо договором не передбачено інше або якщо договірні держави не домовилися про інше, функції депозитарію полягають, зокрема:

■ у зберіганні автентичного тексту договору й переданих депозитарію повноважень;

■ у підготовці засвідчених копій з автентичного тексту й підготовці будь-яких інших текстів договору такими іншими мовами, які можуть бути передбачені договором, а також у надсиланні їх сторонам та дер­жавам, які мають право стати сторонами договору;

■ в одержанні підписів під договором та одер­жанні і зберіганні документів, оповіщень і повідом­лень, які його стосуються;

■ у вивченні питання про те, чи є підписи, доку­менти, оповіщення або повідомлення, які стосуються договору, у повному порядку і належній формі, і, в ра­зі потреби, в доведенні цього питання до відома відповідної держави;

■ в інформуванні сторін і держав, які мають право стати сторонами договору, про документи, опо­віщення і повідомлення, які стосуються договору;

■ в інформуванні держав, які мають право стати сторонами договору, про те, коли кількість підписів, ратифікаційних грамот або документів про прийняття, затвердження або приєднання, потрібну для набуття договором чинності, було одержано або депоновано;

■ у реєстрації договору в Секретаріаті Організа­ції Об'єднаних Націй;

■ у виконанні функцій, передбачених іншими положеннями цієї Конвенції.

З даного тексту статті 77 Віденської конвенції ви­пливає, що перелік передбачених у ньому функцій де­позитарію не є вичерпним.

Функція зберігання автентичного тексту договору й переданих повноважень, як і функція отримання підписів під договором, одержання і зберігання доку­ментів, оповіщень і повідомлень, які його стосуються, не викликають особливих ускладнень. Що стосується підготовки засвідчених копій з автентичного тексту або підготовки текстів договорів іншими мовами, то слід мати на увазі, що відповідні функції депозитарію можуть випливати не тільки з договору, як зазначено в цій статті, але й передбачатися правилами міжнарод­них організацій (стаття 5 Конвенції).

Депозитарій має також функцію вивчати питання про те, чи є підписи, документи, сповіщення або по­відомлення, що стосуються міжнародного договору, у повному порядку і належній формі, і, в разі потреби, в доведенні цього питання до відома відповідної держа­ви. Тобто, депозитарій не контролює підписи, докуме­нти і т. ін., а лише вивчає питання про їх наявність та відповідність звичаєвій або тій формі, що передбачена. У подальшому його роль стає суто інформативною. Аналогічна ситуація виникає і з функцією, яка перед­бачена у п. "f" статті 77 Конвенції: депозитарій лише інформує про кількість підписів, ратифікаційних гра­мот або документів про прийняття, затвердження або приєднання, потрібну для набуття договором чиннос­ті, які було одержано або депоновано. В разі виник­нення будь-яких спорів чи суперечок з відповідних питань, право на прийняття рішення у депозитарію відсутнє.

Про реєстрацію міжнародних договорів мова вже йшла раніше. Стосовно цієї функції можна лише за­значити, що оскільки реєстрації у Секретаріаті ООН підлягають не тільки самі міжнародні договори, а й інші документи, що його стосуються, а всі зазначені документи разом з текстом договору зберігаються у депозитарію, цілком доречно дану функцію саме на нього і покласти.

Згідно зі статтею 76 Віденської конвенції депози­тарій договору може бути призначений державами, які брали участь у переговорах, або в самому договорі, або яким-небудь іншим чином.

У якості приклада призначення кількох держав депозитаріями міжнародного договору можна посила­тись на статтю X Договору про заборону розміщення на дні морів і океанів та в його надрах ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення, за якою дипозитаріями даного договору були призначені уряди СРСР, Об'єднаного Королівства Великобританії та Пі­внічної Ірландії і США. Проте, як зазначається, прак­тика призначення декількох депозитаріїв широкого розповсюдження не знайшла.

Зазвичай депозитарієм призначається держава, на території якої відбувалась міжнародна конференція, що розробляла та приймала відповідний договір. Так, оскільки відомі Конвенції 1949 р. про захист жертв війни приймались на конференції в Женеві (внаслідок чого і отримали відповідну назву), їх депозитарієм бу­ло призначено Швейцарську Федеральну Раду.

Прикладом призначення депозитарієм міжнарод­ної організації є Конвенція про злочини та деякі інші акти, що вчинюються на борту повітряних суден 1963р., за якою обов'язки депозитарію покладено на Міжнародну організацію цивільної авіації. Що стосу­ється призначення депозитарієм головної виконавчої службової особи, то можна зазначити, наприклад:

Генеральний директор Міжнародного бюро праці (депозитарій конвенцій МОП);

Генеральний секретар ООН (депозитарій конвен­ції, що вивчається, та ще великої кількості міжнарод­них договорів, укладених в межах ООН).

На завершення слід зазначити, що функції депо­зитарію, коли ним виступає певна держава, повинно відрізняти від прав та обов'язків цієї держави як учас­ника відповідного міжнародного договору. Крім того, головним обов'язком депозитарію є вимога щодо ви­конання ним своїх функцій неупереджено навіть тоді, коли виникають суперечності між ним і державами, які стосуються виконання зазначених функцій депози­тарієм.