6.2. Виправлення помилок у текстах або у засвідчених копіях договорів

Віденська конвенція чітко відокремлює помилки, що стосуються факту або ситуації, які, за припущенням, існували при укладенні міжнародного договору і являли собою істотну підставу згоди на обов'язковість для неї даного договору, і помилки, які мають відношення тіль­ки до формулювання тексту договору (стаття 48 Конвенції).

Проте, було б перебільшенням стверджувати, що зазначена презумпція не знає виключення. Мабуть найбільш яскравим прикладом порушення цієї презу­мпції була ситуація, що виникла при перекладі фран­цузького тексту Варшавської конвенції про уніфікацію деяких правил, які стосуються міжнародних повітря­них перевезень 1929 p., коли було встановлено, що цей текст містить положення, які суперечать змісту домо­вленостей: те, що повинен був робити перевізник, по­кладено на експедитора і навпаки. Тобто, при викла­дені тексту було переплутано терміни, на що ніхто з осіб, що підписали Конвенцію, уваги не звернув. Як відомо, ця помилка була виправлена укладенням спе­ціального Додаткового протоколу.

Стаття 79 Конвенції, у свою чергу, поділяє поми­лки на помилки в текстах міжнародних договорів і на помилку у засвідчених копіях договорів. При чому, одночасно, в даній статті розглядаються випадки, коли договором не призначено (пункт 1) та призначено (пункт 2) депозитарію.

У разі відсутності депозитарію, якщо після вста­новлення автентичності тексту договору держави, які його підписали, і договірні держави констатують за спільною згодою, що він містить помилку, то ця по­милка, якщо вони не вирішують застосувати інший спосіб, виправляється шляхом:

a) внесення відповідного виправлення до тексту й парафування цього виправлення належним чином упо­вноваженими представниками;

b) складання документу з викладенням виправ­лення, яке погодилися внести, або обміну такими до­кументами; або

c) складання виправленого тексту всього договору в тому самому порядку, що і при оформленні тексту оригіналу.

Повинно бути зрозумілим, що коли помилку знайдено у тексті міжнародного договору, автентич­ність якого ще не встановлена, тоді проблеми виправ­лення такої помилки практично не існує, бо таке ви­правлення здійснюється досить просто. Якщо ж автен­тичність тексту встановлено, і коли договором не пе­редбачено спеціального засобу усунення помилок, Конвенцією запропоновано три способи виправлення помилок. При чому, якщо помилок небагато, то вони усуваються шляхом внесення виправлень до тексту договору (п. 1 "а" і "b"), а коли їх багато, тоді, як пра­вило, застосовується третій з передбачених Конвенці­єю засобів.

У випадку, коли депозитарію міжнародного дого­вору призначено, то останній повідомляє держави, які підписали договір (і договірні держави) про помилку, а також про пропозиції щодо її виправлення і встанов­лює відповідний період часу, протягом якого може бу­ти зроблено заперечення проти цієї пропозиції. Якщо до закінчення цього періоду:

a) не надійшли заперечення, депозитарій вносить виправлення до тексту й парафує це виправлення, складає протокол про виправлення тексту й надсилає копію сторонам і державам, які мають право стати учасниками договору;

b) було висловлено заперечення, депозитарій до­водить це заперечення до відома держав, які підписали договір і договірних держав.

Слід звернути увагу на те, що в обох зазначених ви­падках помилку виправляють держави, хоча спосіб такого виправлення у першому з них обирає депозитарій.

Викладені вище правила застосовують також у випадках, коли було встановлено автентичність тексту двома або кількома мовами й виявлено розбіжність між різними варіантами тексту, яку, за спільною зго­дою держав, що підписали договір, і договірних дер­жав, має бути виправлено.

До речі, за Конвенцією виправлений текст замі­нює собою текст, який містить помилку, ab initio, якщо тільки держави, які підписали договір, і договірні держави не вирішать інакше, а про здійснення виправ­лення зареєстрованого в ООН договору доводиться до відома Секретаріату ООН.

Нарешті, якщо помилка має місце у засвідченій копії міжнародного договору, депозитарій складає протокол, що містить виправлення, і надсилає його копію державам, що підписали договір, та договірним державам.

Повинно бути зрозумілим, що засвідчені копії до­говорів істотно важливі, бо ці копії уявляють собою договірний текст, що є у розпорядженні учасників до­говорів і саме за ним здійснюється застосування та ви­конання кожного конкретного міжнародного догово­ру. Оскільки у зазначеному випадку текст договору (зміст домовленості сторін) не містить помилки і мова йде лише про приведення у відповідність тексту і його засвідченої копії, стає можливим зробити це не засто­совуючи попередні складні процедури.

Проте, практика свідчить, що і у таких випадках незмінним є вкрай обережне ставлення та повага до змісту засвідченої копії договору. У якості приклада можна послатись на випадок, коли у засвідченій копії російського автентичного тексту Віденської конвенції 1971 р. про психотропні речовини (у Списку 1 Додат­ку) в хімічній формулі речовини, що має назву "тетрагідроканнабінол" була встановлена суто техніч­на помилка: вміщена у Списку формула очевидно не відповідала дійсній формулі, що використовувалась у науці і практиці. У російський текст було внесено ви­правлення на підставі Протоколу про виправлення оригіналу Конвенції, підписаного 15.08.73 р. і наді­сланого урядам Управлінням з правових питань ООН у вигляді циркулярної записки від 30.08.73 р.