2.2. Підготовка та прийняття тексту міжнародного договору

Підготовка тексту міжнародного договору здійс­нюється:

■ шляхом переговорів з використанням звичай­них дипломатичних каналів;

■ на міжнародних конференціях та

■ в міжнародних організаціях.

Перший засіб зазвичай застосовується у випадках укладення двосторонніх міжнародних договорів, а два інших використовуються при підготовці текстів бага­тосторонніх договорів. При чому, на конференціях текст міжнародного договору готується або самою конференцією, або для цього створюються спеціальні органи, в той час як у міжнародних організаціях зазна­чені органи для підготовки тексту міжнародного дого­вору створюються завжди.

Зрозуміло, що після того, як текст міжнародного договору узгоджено і викладено у певній засіб пись­мово, зроблене викладення змісту домовленостей має бути засвідчено (ідентифіковано) учасниками цього договору. Віденська конвенція 1969 р. не місить спеці­альних положень щодо даної частини договірного процесу.

Існують три форми прийняття тексту міжнародно­го договору:

■ парафування;

■ підписання і

■ голосування.

Парафування застосовується, як правило, при укладенні двосторонніх міжнародних договорів і по­лягає воно в тому, що уповноважені особи скріплюють своїми ініціалами кожну сторінку тексту договору на знак свідоцтва про згоду з ним. На практиці найбільш, мабуть, розповсюдженою формою прийняття тексту міжнародного договору є його підписання. Нею ж ви­роблені певні ("звичаєві") правила підписання міжна­родних договорів, що вважаються найбільш загально­обов'язковими.

Двосторонні міжнародні договори.

Підписи містяться один проти одного, або один під другим.

Перше місце (ліве або верхнє) посідає підпис представника держави, в якій буде зберігатись даний екземпляр автентичного тексту. Інакше кажучи, місце змінюється (у загальному вигляді) відповідно до мови, якою викладається текст міжнародного договору.

У назві міжнародного договору перше місце від­водиться державі, представник якої першим його під­писав.

Якщо мова передбачає викладення тексту зправу-наліво, першим вважається праве місце.

Багатосторонні міжнародні договори.

Підписи містяться один під другим.

Вони містяться у абетковому порядку мов, щодо яких держави домовились здійснити викладення текс­ту договору.

Зазначений порядок може відповідати послідов­ності літер абетки, хоча нерідко перша з літер визна­чається за жеребом (з дотриманням подальшої послі­довності цього ж алфавіту).

Голосування. На міжнародних конференціях або у міжнародних організаціях прийняття тексту догово­ру шляхом голосування здійснюється відповідно до встановлених правил процедури. При чому, у міжна­родних організаціях такі правила існують завжди і ін­коли, як, наприклад, у випадках прийняття конвенцій Міжнародною організацією праці, зазначене прийняття не потребує навіть підписання тексту представни­ками держав-членів. Що стосується міжнародних кон­ференцій, то воно можуть зазначені правила не вста­новити і тоді діє положення п. 2 статті 9 Конвенції 1969 р., де міститься наступне положення: "Текст до­говору приймається на міжнародній конференції шля­хом голосування за нього двох третин держав, які при­сутні і беруть участь у голосуванні, якщо тією ж біль­шістю голосів вони не вирішили застосувати інше правило". Тобто, у такому випадку голоси відсутніх при голосуванні держав або тих, що утрималися, у процесі здійснення остаточних підрахунків виключа­ються.

Останнім чином все більше поширеною стає така форма прийняття тексту міжнародного договору, як його ухвалення шляхом консенсусу. Ця форма знов-таки застосовується на міжнародних конференціях або в міжнародних організаціях і зводиться до прийняття тексту договору без голосування шляхом узгодження позицій суб'єктів міжнародного права у такий засіб, коли відсутнє офіційне заперечення проти прийнят­тя відповідного тексту з боку будь-якого з цих суб'єктів.

Віденська конвенція 1969 р. не містить визначен­ня того, що є прийняттям тексту міжнародного дого­вору і яке його значення. Проте у якості дії, що засвідчує факт згоди суб'єктів міжнародного права з пись­мовим відтворенням змісту їх домовленостей, не слід нехтувати важливістю цієї частини загального догові­рного процесу. Існують щонайменше два формальних наслідки, які випливають з акту прийняття тексту міжнародного договору.

По-перше, якщо тільки інше прямо не передбаче­но домовленістю сторін, зазначений акт породжує у кожного відповідного суб'єкта право на розгляд пи­тання про надання подальшої згоди на обов'язковість цього договору для нього.

По-друге, оскільки стаття 18 Конвенції не містить виключень зі сформульованих в ній правил, є підстави вважати, що після прийняття тексту договору, зокрема - у формі його підписання, держави зобов'язані утри­муватись від дій, які позбавили б договір його об'єкту та мети до тих пір, поки вони явно не висловлять свого наміру не ставати учасниками цього договору.