ТАКТИКА ПРОВЕДЕННЯ ОПИТУВАННЯ І ВИЯВЛЕННЯ НЕПРАВДИВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Дослідження показують, що перекручення обставин кримінальної справи у показаннях допитуваних досягається за допомогою таких прийомів:

• замовчування, приховування, виключення з повідомлення окремих елементів описуваної події, власних дій і дій інших дійових осіб;

• доповнення опису вигаданими деталями або елементами, за допомогою яких події надаються потрібні характер і забарвлення;

• перестановка і зміщення в описі окремих фрагментів події за їх місцем, часом, послідовностю, взаємозв'язком і т.п.;

• заміна окремих елементів події іншими, вигаданими обставинами і деталями».

Психолог Пол Сігер, співавтор книги “Хіба я б став тобі брехати?”, пропонує вдатися до таких прийомів виявлення брехні:

Спробуйте захопити людину зненацька будь-яким запитанням: чим довше часу займе обдумування відповіді, тим більша ймовірність того, що людина бреше.

Спробуйте поставити закрите питання, яке вимагає однозначної відповіді (“так” або “ні”). Брехуни зазвичай дають невизначені відповіді, прагнучи підстрахуватися. Обманщик уникає конкретики.

На думку П. Сігера^[13], брехуни жестикулюють менше за інших людей, оскільки розумовий процес, необхідний для обмірковування брехні, потребує багато енергії, запозиченої з інших частин тіла.

Спостереження дозволяє виділити ряд невербальних реакцій людини, які свідчать про її нещирість:

• захист рота рукою (рука затуляє рот, великий палець притиснутий до щоки);

• дотик до носа (легкий дотик до ямочки під носом, один швидкий, майже невловимий дотик до носа, вуха);

• потирання долоней;

• чухання і потирання вуха;

• відтягування коміра сорочки;

• часте пригладжування волосся;

• легка, поблажлива посмішка, супроводжуюча хибне висловлювання;

• «блукаючий погляд» (людина відводить погляд від співрозмовника вбік);

• нервозність у поведінці (періодичне покашлювання; невмотиво- вана рухова активність);

• мимовільна зміна інтонації, темпу і тембру мови; поява тремтіння в голосі; паузи під час відповідей на запитання; надто швидкі відповіді на запитання і т.п.);

• примружування, звуження зіниць при відповідях на запитання;

• мікронапруження м’язів обличчя, коли в момент помилкового чи неправдивого висловлювання по обличчю ніби «пробігає тінь»;

• вегетативні реакції (почервоніння обличчя; сіпання губ; прискорене, нерівне дихання, розширення або звуження зіниць; підвищене потовиділення; тремор кистей рук, ніг).

Правдиві судження завжди індивідуалізовані і мають унікальний характер. У них більше деталей, подій, в яких беруть участь конкретні особи. Брехливі ж висловлювання більш схематичні, стереотипні, позбавлені подробиць (як усім знайома фраза з кінофільму «Діамантова рука»: «Спіткнувся, впав, втратив свідомість, отямився - гіпс», повторювана багато разів).

Коли спостерігач чує: «Я ніколи не став би вас обманювати», він повинен бути напоготові: запевнення в правдивості, особливо неодноразові, зазвичай властиві саме брехливим людині.

Зростає кількість і тривалість пошукових пауз перед окремими словами або висловлюванням взагалі. Часті паузи - це одна з основних ознак обману: брехун тягне час для того, щоб продумати лінію поведінки. Зокрема, відзначається тенденція до перепитування, повтор питання вголос і т. ін.

Відзначається ухилення від прямої відповіді, іноді її надмірна деталізація, а також довге пояснення того, чого не потрібно довго пояснювати. Відповіді часто бувають плутаними.

Використовується зміна теми розмови (для відволікання уваги від раніше висловленої брехні).

Зростає показник нерішучості - збільшення співвідношення тривалості пауз і тривалості мовленнєвої активності. Спостерігається вживання більшої кількості слів, що виражають невпевненість («я не впевнений»,

«можливо»).

Виникають складнощі у формулюванні думок - спостерігається зростання кількості пошукових слів «це», «такий», розтягування кінцевого голосного в слові.

З'являються слова-паразити: «бачте, знаєте, от, ну і т.п.» (їх кількість зростає удвічі в порівнянні зі звичайною мовою внаслідок ослаблення контролю мовця за її якістю).

Відзначається часте вживання підсилювальних часток «вже, ж».

З'являється велика кількість граматично і логічно не завершених фраз.

Іноді з'являється надмірне багатослів'я, частіше ж буває навпаки - брешуть, що «слова з себе витиснути не можуть».

Деякі ознаки брехні по голосу:

Мова обманщика стає більш гучною і більш швидкою в порівнянні зі звичайною манерою говорити.

Відбувається зміна тону голосу: у людини, що бреше, часто зростає висота голосу, рідше відзначається більш низький голос у порівнянні зі звичайним.

Спостерігається заїкання, раніше не характерне для даної людини (частіше воно буває на початку речення). Одне і те ж слово повторюється 2 - 3 рази поспіль.

Відзначаються короткі покашлювання, не характерні для звичайної манери говорити даної людини.

Іноді в брехуна спостерігається тик очей, обличчя, кінцівок, дуже часте моргання. Крім цього слід звертати увагу і на пластику тіла. Нескоординовані рухи людини свідчать про нещирість: йдеться про схрещення рук, охоплення себе руками, демонстрації відкритих долонь, про розмахування руками, заламування пальців, вертіння в руках олівця, носовичка і т. ін. Можливі зайві рухи ногами, наприклад, рух щиколоткою вгору і вниз, випинання підйому ноги, постукування носком без відриву п'яти від підлоги. Нервове посмикування або погойдування ногою, будь-які інші ритмічні рухи. Можливі також знизування плечима, перебирання, крутіння чого-небудь (намиста, волосся і т.д.), прикривання рота рукою, дотик до носа або до вуха. Не слід забувати, що в людини ніс або вухо справді можуть свербіти. Але, як правило, ніс чюхають швидко й цілеспрямовано, а якщо цей рух триває досить довго і не дуже швидко, то слід бути пильним.

Ще одна ознака - прагнення зайняти якомога менше місця, притискаючи руки до тіла, підбираючи ноги під себе.

Коли людина говорить чесно, її голова зазвичай злегка нахилена вправо або вліво. Але як тільки вона починає брехати - посадка голови стає прямою, плечі - напружені.