Початковий етап розслідування вбивств

Типовими слідчими ситуаціями, що найбільш часто зустрічаються на початковому етапі розслідуванні вбивств, є наступні:

Ситуація 1. Вбивство очевидне (відкрите), вбивця затриманий і особа його відома.

Ситуація 2. Вчинене вбивство, без приховання трупа, без інсценування, виявлене відразу або незабаром після вбивства, вбивця невідомий. Сприятливі можливості для пошуку й вилучення слідів, фіксації показань свідків, тобто все необхідне для успішного розслідування. Є можливості для організації пошукових дій для переслідування й затримання вбивці.

Ситуація 3. Вбивство таємне, труп виявлений, особа жертви встановлена, є дані, що вказують на самогубство (або нещасний випадок, або смерть від природних причин), але є підозри про можливе інсценування для приховання вбивства. Дана ситуація може мати місце і тоді, коли передбачене інсценування почате не для приховання вбивства, а для приховання його справжнього мотиву і, отже, справжнього вбивці.

Ситуація 4. Таємне вбивство, в результаті якого розслідування розпочате за фактом виявлення невпізнаного трупа. Ушкодження на трупі вказують на вбивство, але він спотворений настільки, що впізнати його за ознаками зовнішності досить важко.

Ситуація 5. Виявлені останки — череп і кістки із залишками одягу, причина смерті невідома (на початку розслідування), і можна припускати як убивство, так й інші причини смерті. Особа жертви також частіше всього не відома, і тому на початку розслідування будуються й перевіряються версії про особу потерпілого й про сутність події.

Ситуація 6. Таємне вбивство, що супроводжувалося розчленовуванням трупа на частини й прихованням цих частин.

Ситуація 7. Зникнення людини. Вбивство таємне, давнє, але лише передбачуване, тому що труп не виявлений. Особа передбачуваної жертви відома, але все інше невідомо.

Ситуація 8. Виявлення трупа немовляти. Вбивство може бути вчинене як матір’ю дитини, так і іншими близькими їй особами. Перше завдання — визначити механізм настання смерті, тобто чи народилася дитина живою або яка причина смерті. Надалі необхідно організувати пошук матері дитини. Вона є ключовою фігурою в розслідуванні кримінальних проваджень подібного роду.

Залежно від слідчої ситуації на початковому етапі вирішується певне коло завдань. При відкритому вбивстві (перша слідча ситуація), при таємному вбивстві, коли особа потерпілого відома або встановлюється без особливих ускладнень (друга слідча ситуація), і при таємному вбивстві, замаскованому інсценуванням (третя слідча ситуація), на початковому етапі розслідування вирішується наступний перелік завдань:

1) визначення місця вчинення вбивства. Якщо місце виявлення трупа не є місцем вбивства, це можна встановити при його огляді за відсутності тих слідів, які повинні бути (наприклад, рясних патьоків і калюж крові), і за наявності таких слідів, яких не повинно бути (слідів волочіння трупа, сліди бруду на взутті трупа, якого немає на місці виявлення трупа, наявність трупних плям там, де їх не повинно бути при даній позі трупа й т.д.). Складніше встановити місце, де відбулося вбивство, якщо труп переміщений на значну відстань. Однак це завдання вирішується шляхом фіксації при зовнішньому огляді трупа слідів і мікрослі- дів (бруд, пил, волокна одягу, частки, насіння й пилок рослин і т.д.), які дозволяють встановити місце вбивства й оглянути його;

2) встановлення змін на місці події. Зміни на місці події (сліди) можна розділити на дві групи:

- сліди, що утворилися в результаті взаємодії вбивці і жертви, сліди їх дій, що відбилися на місці події;

- сліди дій осіб, непричетних до розслідуваної події.

З перших кроків розслідування важливо відразу відокремити сліди першої групи від другої. Для цього до початку огляду, повинно бути проведене опитування очевидців та всіх інших осіб, які перебували на місці події до моменту початку огляду з приводу того, чи змінювалася обстановка цього місця, з наступним допитом цих осіб при необхідності;

3) встановлення причини смерті. Попередні дані можна одержати від судового медика після зовнішнього огляду трупа, а остаточний висновок робиться на підставі результатів судово-медичної експертизи трупа та інших доказів;

4) встановлення часу настання смерті (яке не завжди збігається з часом заподіяння тілесних ушкоджень) можливе насамперед за трупними явищами, що розвиваються з моменту смерті залежно від температури й вологості повітря, атмосферних опадів й інших умов середовища;

5) з’ясування механізму дій злочинця, тобто встановлення як і чим була заподіяна смерть, а також способу підготовки вбивства й способу приховання його слідів. З огляду на можливість інсценування, необхідно спеціально шукати й фіксувати такі факти, що суперечать інсценованій обстановці події (негативні обставини). Подібними фактами можуть бути, наприклад, чисте взуття на ногах висячого в петлі трупа при рясному бруді навколо; наявність на трупі «самогубця» ран, які він не міг сам собі заподіяти; невідповідність розташування волокон мотузки й часток деревини на балці, через яку перекинута мотузка; відсутність підставки поруч із висячим у петлі трупом й ін.;

6) встановлення осіб, які перебували (здатних перебувати) на місці вбивства або поблизу. Вирішення цього завдання необхідне не тільки для обмеження й звуження кола підозрюваних, але й для пошуку свідків, які бачили або чули що-небудь, що сталося до вбивства, а можливо, й бачили вбивцю незадовго до вбивства або незабаром після нього;

7) з’ясування мотивів і мети вбивства. Шляхом аналізу всіх встановлених обставин кримінального провадження необхідно зробити висновок про те, чи було вбивство навмисним або необережним, а також, які мета і мотив убивства.

8) встановлення вбивці або його ознак. Якісний огляд трупа й місця події часто дає підстави для висування версії, що вказує на коло людей, обмежене достовірними даними про зріст, вік, фізичний розвиток, звички і навички, деякі риси зовнішності, групі крові й інших даних про вбивцю;

9) встановлення особистості загиблого. Для цього при огляді трупа й судово-медичному дослідженні описуються його ознаки зовнішності за методом словесного портрета, а також фіксуються фотозйомкою. Фі- ксуються особливі прикмети, татуювання. Виготовляється дактилокарта. Визначаються вік, зріст, расові ознаки, наявність захворювань, група крові, сліди алкоголю, наркотиків, снодійних препаратів, отрут. Вилучається піднігтьовий уміст, робляться змиви у вухах, інших місцях, досліджуються залишки їжі в шлунку. Особливо відзначаються сліди, що вказують на рід занять, професію, місце проживання, звички. Оглядаються одяг, взуття, особисті речі й направляються на експертне дослідження. Фіксуються й досліджуються мікрочастинки (волокна чужого одягу, пил у кишенях, бруд і частки рослин на штанях, носках, взутті). Виявляються фабричні знаки, мітки, сліди ремонту. Заповнюється карта невпізнаного трупа й направляється для перевірки за обліком безвісті зниклих осіб. Одночасно з’ясовується чи не було заяв про зникнення кого-небудь до органів міліції.

Допитами свідків і шляхом проведення пошукових дій (з використанням зображень зовнішності потерпілого) з’ясовується, як невідомий з’явився в цьому районі й коли, як поводився, з ким спілкувався, хто його бачив або міг бачити. Збираються дані в готелях, гуртожитках, у навчальних, медичних й інших установах про те, чи не було відзначено зникнення мешканців, пацієнтів, чи не було випадків неявки прибулих на навчання, лікування або у відрядження.

За допомогою засобів масової інформації передається опис зовнішності з проханням надати допомогу у встановленні особи невідомого.

Ті ж завдання вирішуються й при скелетуванні трупа (ситуація №5). Розходження лише в тому, що перевіряється не тільки версія про вбивство, але й версія про самогубство, смерть від хвороби, у результаті дії стихійних лих й ін.

При виявленні частини розчленованого трупа (ситуація №6) рекомендується наступний порядок вирішення завдань розслідування. Здійснюється цілеспрямований пошук інших частин трупа. Одночасно проводяться слідчі (розшукові) дії й оперативно-розшукові заходи для виявлення осіб, які пропали безвісті, але ще не взяті на відповідний облік. При виявленні кожної нової частини трупа провадиться огляд місця події й частини трупа, після чого вона передається до судово-медичної установи для дослідження. При цьому важливо з’ясувати як, коли, звідки й ким доставлена частина трупа на місце її виявлення, ретельно зафіксувати особливості її упакування й ті ознаки трупа, які важливі для ототожнення особистості. Завдання для судово-медичної експертизи — встановити, чи належать всі знайдені частини трупа одній особі, які частини тіла й органи відсутні; стать, вік, раса й національність померлого; яка причина й давність смерті; чи є прижиттєві ушкодження, їх характер, розташування й походження; яка група крові; яким знаряддям проведене розчленовування трупа і чи є ознаки професійних навичок це робити; яку їжу вбитий їв перед смертю, а також з’ясовується наявність слідів алкоголю, отрут і наркотиків. Зібрані в такий спосіб дані дозволяють встановити спосіб убивства й будувати версії про час і можливі місця розчленовування трупа.

Для розкриття вбивства «без трупа» (ситуація №7) необхідно вирішити наступні завдання. Зібрати детальну інформацію про особу зниклого, ознаки його зовнішності, спосіб життя, взаємини з родичами й знайомими, наявність або відсутність серйозних конфліктів у родині, плани на найближче майбутнє, наміри виїхати або піти з дому, приятельські і недружелюбні відносини, інтимні зв’язки, адреси його родичів і знайомих, місця відпочинку й відряджень в останні роки, наявності захворювань, які могли б призвести до раптової смерті, втраті пам’яті або орієнтування в просторі.

Провести пошукові дії: перевірити наявні дані за обліком невпізнаних трупів і поставити зниклого на облік зниклих безвісті. Встановити, чи немає зниклого в лікарнях, моргах, слідчих ізоляторах, чи не звільнився він з місця роботи, або взяв відпустку і чи не виписався з місця проживання. Перевірити, що відомо про зниклого за всіма адресами його родичів і знайомих. З’ясувати, чи не було в період зникнення транспортних та інших катастроф, стихійних лих, масових бійок і т.п. у тих місцях, де міг перебувати зниклий, чи є відомості про наявність злочинних зв’язків зниклого, погроз на його адресу й т.п. Шукати сліди вбивства або його приховання в житлі зниклого або місцях, де його бачили в останній раз, у передбачуваних місцях вчинення злочину шляхом проведення оглядів й обшуків.

Для розкриття дітовбивства (ситуація №8) необхідно вирішити наступні завдання. Виявлення механізму настання смерті істотно впливає на кваліфікацію дій і напрямок розслідування. Якщо дитина народилася мертвою, то дії, пов’язані з маніпуляціями з її трупом можуть мати різну правову оцінку, у тому числі не кримінально-правового характеру. Судово-медична експертиза може дати відомості про час пологів, настання смерті, визначити скільки часу жила дитина, наявність ознак, що вказують на пологи в лікарняних умовах. Важливо встановити місце настання смерті. Якщо це місце — медична установа, то в ході слідства може йти мова про лікарські помилки, посадові зловживання. Відомо, що дітовбивство зазвичай відбувається після пологів, у позалікарняних умовах, за місцем проживання матері дитини, а трупи виявляються недалеко від місця пологів. Для виявлення матері дитини визначається коло жінок, які зверталися до медичних установ у зв’язку з майбутніми пологами або які бажали перервати вагітність. Із цього списку вибираються факти, де невідомо про народження дитини й за цими випадками проводиться перевірка. При огляді трупа варто детально вивчити матеріали, в які він був обгорнений. Ці предмети можуть мати прикмети, що індивідуалізують колишнього власника. При виявленні підозрюваної жінки перевірка повинна починатися з вилучення й вивчення медичної документації та судово-медичної експертизи, що встановить, чи народжувала підозрювана і як давно, і дасть основу для початку її допиту.

Успішне розкриття вбивств зумовлене обґрунтованим висуненням і умілою перевіркою ймовірних версій про обставини вчиненого злочину та осіб, причетних до нього.

Залежно від одержаних матеріалів можуть бути висунуті такі загальні слідчі версії:

а) смерть є наслідком вбивства;

б) смерть є наслідком самогубства;

в) смерть є наслідком нещасного випадку;

г) природна смерть.

Щодо мотивів вбивства можуть бути висунуті такі версії:

а) вбивство з метою заволодіння майном потерпілого;

б) вбивство із помсти;

в) вбивство з метою приховання іншого злочину і страху викриття;

г) вбивство з метою позбавитися необхідності турбуватися про потерпілого чи з метою одержати свободу дій (вступити в інший шлюб, не сплачувати аліменти та ін.);

ґ) вбивство у сварці, бійці;

д) вбивство з необережності;

е) вбивство при необхідній обороні.

Зміст версії у кожному конкретному випадку залежить від характеру злочину, що розслідується, фактичних даних, якими володіє слідчий, його практичного досвіду, спеціальних знань, спостережень.

3.3.