Початковий етап розслідування торгівлі людьми

Слідчі ситуації у кримінальних провадженнях про торгівлю людьми, що виникають на початковому етапі розслідування, доцільно класифікувати на три групи:

1. Наявні ознаки торгівлі людьми і відома особа (особи), яка її вчинила.

2. Наявні ознаки торгівлі людьми, особа (особи), яка її вчинила, невідома.

3. Наявні ознаки торгівлі людьми і є відомості про підозрюваного, але місцезнаходження останнього невідоме.

Перша типова слідча ситуація характеризується тим, що до початку розслідування, як правило, відомі причетні до злочину особи, дані про підготовку, безпосереднє вчинення торгівлі людьми або про результати злочинної діяльності, проте інші обставини відомі не повністю. До таких ситуацій, наприклад, належить вчинення торгівлі людьми під прикриттям діяльності різних підприємницьких структур, коли в результаті оперативної розробки і за допомогою технічних засобів виявляються факти торгівлі людьми.

Відмінною рисою таких ситуацій є раптовість проведення комплексу організаційних та слідчих (розшукових) дій, спрямованих на процесуальне закріплення зібраних та пошук нових доказів. При цьому типовий перелік невідкладних слідчих (розшукових) дій та інших заходів з розглядуваної типової ситуації може охоплювати:

1) затримання, особистий обшук підозрюваних;

2) допит підозрюваних;

3) допит свідків і потерпілих;

4) тимчасове вилучення з державних органів, організацій та установ, причетних до оформлення необхідних для виїзду документів, з метою виявлення та вилучення усіх наявних примірників, копій, що пов’язані з їх оформленням та подальшим використанням, і, при необхідності, призначення по них експертиз;

5) обшуки за місцем роботи, проживання осіб, які причетні до вчинення вказаних злочинів, у тому числі і посадових осіб державних органів, організацій та установ

6) огляд лазерних дисків, карт пам’яті і комп’ютерних вінчестерів за місцем роботи та проживання підозрюваного;

7) накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію.

З урахуванням зібраних доказів невідкладно вирішується питання про допит потерпілих.

З метою перевірки показань потерпілих та підозрюваних необхідно невідкладно встановити осіб, на яких посилаються останні, та допитати їх про вказані обставини, а також про інші обставини, що можуть бути їм відомі.

У разі виникнення суперечностей у показаннях підозрюваних, потерпілих та свідків між ними проводяться одночасні допити, при цьому їм в обов’язковому порядку передує впізнання, оскільки потерпілі спілкувалися зі злочинцями, як правило, протягом досить нетривалого часу; а з даними про їх особу (прізвище, ім’я та по батькові) потерпілі можуть бути обізнані (якщо їм взагалі це відомо) тільки зі слів останніх.

Для доведення вини причетних до вчинення злочину осіб суттєве значення також має проведення криміналістичних експертиз, у тому числі почеркознавчих за вилученими документами з метою встановлення виконавців підписів та рукописних текстів, технічних засобів, які використовувалися при складанні завідомо неправдивих документів і т. ін.

Крім цього, у разі наявності даних про заподіяння потерпілим під час експлуатації або при примушуванні до виконання тої чи іншої роботи тілесних ушкоджень, зараження венеричною хворобою або вірусом імунодефіциту тощо, про звернення останніх у зв’язку з цим до медичних установ необхідно проводити судово-медичні експертизи з метою встановлення характеру і тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень, оскільки їх висновки можуть мати суттєве значення для кваліфікації дій злочинців, зокрема, як за відповідними частинами статті 149 КК України, так і за іншими його статтями.

У ряді випадків, за наявності достатніх підстав, для вияснення тяжкості вчиненого злочину і для визначення заподіяної потерпілій шкоди, може виникнути необхідність у проведенні також судово-психіатричних та судово-психологічних експертиз щодо визначення психічного стану потерпілих.

Під час проведення експертиз необхідно вжити заходів до пошуку додаткових та закріплення наявних доказів, а також перевірити версії про співучасть у злочинній діяльності посадових осіб державних органів, установ та організацій.

З метою остаточного закріплення доказів про торгівлю людьми необхідно, використовуючи наявність міжнародних угод про надання правової допомоги, перевірити показання потерпілих через правоохоронні органи іноземних країн, до яких вони вивозилися, щодо обставин, пов’язаних з перебуванням останніх за кордоном, примушуванням до зайняття проституцією, інших форм експлуатації, позбавленням їх можливості повернутися в Україну і т. ін. Тому з урахуванням тривалості строків виконання міжнародно-правових доручень, доцільно невідкладно підготувати відповідні доручення про надання правової допомоги, передбачивши вилучення всіх необхідних документів, допити осіб, які були причетні до вказаних подій, а також осіб, з якими можливо спілкувалися потерпілі з цього приводу.

Для забезпечення можливої конфіскації майна необхідно вжити заходів щодо своєчасного встановлення місця знаходження коштів, вкладів, майна, інших цінностей, що належать підозрюваним.

Друга група типових слідчий ситуацій виникає коли особа, яка вчинила злочин, невідома. Такі ситуації, як правило, виникають у випадках звернення потерпілого від торгівлі людьми, або його родичів до правоохоронних органів з заявою про вчинення відносно нього злочину. При цьому особу, яка схилила його на поїздку за кордон, а потім продала, потерпілий знає тільки на ім’я. Однак, як показує практика, в більшості випадків, це ім’я є вигаданим.

На відміну від першої типової ситуації вона є менш сприятливою. Для неї характерний високий ступінь інформаційної невизначеності — відсутність даних про особу злочинця, а коло інших джерел для його розшуку вкрай обмежене. Тому першочерговим завданням є встановлення особи підозрюваного, його розшук та затримання. У цій ситуації діяльність слідчого має бути спрямована на виявлення і систематизацію максимальної кількості доказової та орієнтовної інформації, що характеризує особу підозрюваного і злочинний характер події. У зв’язку з цим особливо важливого значення набуває використання даних, що містяться у криміналістичній характеристиці злочину, що звужує коло підозрюваних осіб та визначає напрями пошуку доказової інформації.

Третя типова слідча ситуація є більш сприятливою для початкового етапу розслідування, ніж друга, оскільки особа підозрюваного відома, але останній переховується. Як правило, вона поєднує конкретні випадки, коли торгівлю людьми виявляють після її вчинення.

Основні напрямки розслідування в даній ситуації повинні бути орієнтовані на виявлення, збір і фіксацію доказової та орієнтуючої інформації про подію злочину й особу підозрюваного, який переховується. У цій ситуації дії слідчого мають бути спрямовані на негайний розшук підозрюваного за «гарячими слідами», а також на збір даних, що характеризують особу розшукуваного, встановлення його зв’язків, найбільш ймовірного місцезнаходження або появи, вжиття заходів для затримання підозрюваного.

Тому відправною точкою для пошуку та встановлення особи, яка вчинила торгівлю людьми виступають, як правило, типові відомості про особу підозрюваного. До них належать: 1) деякі установочні дані (ім’я, місце народження, місце проживання, роботи названі підозрюваним при свідках- очевидцях або відомі з інших джерел); 2) відомості про ознаки зовнішності; 3) дані, що дозволяють судити про його фахові навички, фізичну силу, стать, вік, захоплення і вміння; 4) відомості про речі, що належали підозрюваному (одяг, транспортні засоби тощо); 5) сліди (у вузькому значенні) залишені злочинцем. Це, насамперед, сліди рук, ніг, взуття, транспортних засобів, документи, слина, кров, а також запах особи, яка вчинила торгівлю людьми; 6) дані, що характеризують дії особи з підготовки, вчинення торгівлі людьми і приховання цього злочину.

У розслідуванні торгівлі людьми поряд з особистим досвідом великої практичної та теоретичної значущості набувають системи типових версій.

Типовими загальними версіями у кримінальних провадженнях про торгівлю людьми можна визначити наступні:

1. Факт вчинення торгівлі людьми незаперечний.

2. Має місце торгівля людьми, пов’язана з вчиненням інших злочинів (ст. 149 і ст.ст. 331, 358 КК України та ін.).

3. В даному випадку вчинено не торгівлю людьми, а інший злочин (ст.ст. 302, 303 КК та ін.).

4. Факт вчинення торгівлі людьми відсутній; особа, яка звернулася з заявою про вчинення відносно неї торгівлі людьми, зробила це з метою уникнути кримінальної відповідальності за заняття проституцією чи незаконне перетинання державного кордону або отримання допомоги від неурядових громадських організацій.

5.3.