Особливостіпроведення допиту підлітків

У підлітків ставлення до процесу допиту буває різним. Так, серед основних мотиваційних позицій слід виділити такі:

1. Співробітництва та співпраці (підліток із задоволенням співпрацює з правоохоронними органами та повідомляє ту інформацію стосовно події, що йому відома).

2. Конфронтації. Серед способів конфронтації слід виділити:

• вдаваної співпраці (для заведення слідства в «глухий кут»);

• негативізму (ненавидить міліцію та не бажає сприяти розслідуванню). Негативізм може виражатися у формі сарказму та опозиції;

• невтручання (не бажає співпрацювати з правоохоронними органами, займає позицію: «Нічого не знаю, нічого не бачив, нічого не скажу» або боїться наслідків, які можуть настати після дачі ним показань, боїться відповідальності, помсти тощо);

• зайвої самовпевненості (не вірить у верховенство закону та вважає, що він сам розкриє злочин);

• конформізм (надає ті свідчення, які хоче почути слідчий, тобто підлаштовується під процес допиту та особистість слідчого);

• імітації (під час допиту надає схожі показання, що є результатом наслідування кумира, який був допитаний раніше).

Слідчий повинен пам’ятати, що небажання підлітка співпрацювати з правоохоронними органами під час допиту може бути результатом:

• «геройства» (підліток вважає, що повідомлення даних (донос) не є благородним вчинком);

• дружби (він не вважає за необхідне зраджувати друзів та діє за принципом - «правда для друзів, брехня для ворогів»);

• власної зацікавленості (продиктована якимись особистими інтересами);

• впливу на підлітка з боку зацікавлених осіб;

• негативного ставлення до правоохоронних органів;

• невіри у верховенство закону;

• страху;

• установки друзів, приятелів, рідних, знайомих («ти не повинен нічого розказувати») тощо.

Для зміни мотиваційної позиції підлітка щодо процесу допиту та повідомлення даних, які цікавлять правоохоронні органи, слідчий повинен використовувати певні психолого-правові прийоми, зорієнтовані на:

• мотиваційно-спонукальну сферу підлітка і націлені на те, щоб змінити його позицію;

• пізнавально-інтелектуальну сферу підлітка, тобто покликані активізувати (інтелектуально) психологічні процеси (сприйняття, пам’ять тощо);

• на емоційно-вольові якості підлітка, тобто спонукають його до необхідної самомобілізації для реалізації наміченого вчинку або реалізації діяльності;

• методи психологічного впливу, засновані на особливостях наявних у підлітка рефлексів - як умовних, так і безумовних.

Методи та прийоми психологічного впливу при допиті на підлітків застосовують у залежності від зайнятої ними позиції^[10]. При виборі методу психологічного впливу слід враховувати, окрім зазначеної вище позиції підлітка, також сферу, на яку вплив буде спрямований (мотиваційну, пізнавальну, емоційно-вольову), маючи на увазі, що можливе поєднання методів та зміна залежно від ситуації і ставлення об’єкта впливу.

Отже, в процесі допиту в разі зайняття підлітком позиції співробітництва слід застосовувати такі методи психологічного впливу на:

1. Мотиваційну сферу:

а) метод стимулювання - з метою посилення вже наявних позитивних тенденцій вживаються такі засоби, як схвалення, висловлення подяки, вдячності, їх реалізація відбувається за формулою: “Я до Вас добре ставлюсь і відчуваю щиру симпатію, моє ставлення буде кращим, якщо...”;

б) метод коректування уявлень про можливий розвиток ситуації в позитивному напрямі - підкреслювання переваг позиції співробітництва і перспектив такої лінії поведінки.

2. Інтелектуальну сферу.

а) метод надання допомоги в побудуванні системи уявлень реалізується шляхом:

• постановки конкретних запитань, що сприяють виникненню більш правильної картини;

• формулювання проблемних питань, що потребує мобілізації всього комплексу уявлень;

• образного (наочного) опису предмета чи явища для активізації пам’яті;

• використання аналогій, порівнянь, зіставлень;

• спільного обговорення та ін.

Наприклад, у разі виникнення труднощів у визначенні точного часу необхідну інформацію можна дістати за допомогою конкретних запитань: “Що і коли відбувалося в той час?”, “Згадайте, де Ви були до цього і коли звідти пішли?”;

б) метод навчання - формування необхідних знань, вмінь і навичок, що допоможуть вирішити проблему, зокрема - змінити поведінку в бажаному напрямі.

3. Емоційно-вольову сферу:

а) схвалення вольових зусиль для посилення стану мобілізації, нейтралізації впевненості підлітка у своїх силах, розгубленості.

б) навіювання необхідного стану - формування впевненості підлітка у власних силах та необхідності саме такої тактики поведінки. Це реалізується за рахунок впевненого тону, що не допускає сумнівів та вагань. Наприклад, при ознаках нервозності слід впевнено сказати: “Все в порядку. Все буде гаразд!”;

в) консультування, допомога в оволодінні методами самомобілізації - слідчий пояснює підлітку, як поводитись у випадках, коли він відчує розгубленість, страх.

У разі зайняття підлітком позиції конфронтації (опозиції) під час допиту слід застосовувати такі методи психологічного впливу на:

1. Мотиваційну сферу:

а) метод критики - його сутність виявляється через судження, що містять аналіз, узагальнення та об’єктивну оцінку діяльності чи поглядів, спрямовані на усунення помилок та розвиток почуття відповідальності за свою поведінку. Реалізується за рахунок таких прийомів, як співпереживання, докори, нерозуміння, жалю, обурення, негативного узагальнення. Наприклад, критика у формі співпереживання: “Я Вас розумію, але зрозумійте й ви мене”;

б) метод коректування уявлень про можливий розвиток подій в негативному напрямі - підкреслення недоліків обраної позиції і роз’яснення можливих негативних варіантів розвитку подій. Наприклад: “Ваша поведінка суперечить здоровому глузду. Вона може призвести до того, що...”.

2. Інтелектуальну сферу:

а) метод дезорганізації системи наявних уявлень і переконань - має на меті дезорганізувати інтелектуальні зусилля підлітка, позбавити його можливості діяти планомірно й продумано.

б) метод конкретизації уявлень підлітка про ситуацію - полягає в допомозі усвідомлення помилковості своєї позиції та сприянні її переосмисленню.

Прийомами можуть стати:

• сократичний діалог (підкреслення помилковості окремих суджень без оцінки позиції загалом);

• підкреслення позитивних сторін відмови від займаної позиції;

• конкретизація уявлень про ситуацію прийняття рішення.

в) стимулювання розумових процесів - полягає в дезорганізації інтелектуальних зусиль підлітка, позбавлення його можливості діяти планомірно й продумано. Застосовуються прийоми:

• створення високого рівня невизначеності;

• формулювання надто важких завдань;

• створення умов, що утруднюють пізнавальну діяльність;

• створення умов, що викликають перекручене уявлення про ситуацію;

• постановки незвичайних сенсаційних проблем.

Суть даного методу - різке збільшення зацікавленості підлітка в спілкуванні. І одночасно - зниження бар’єра недовіри шляхом повідомлення дуже важливої і незнайомої інформації або постановки несподіваного запитання, що мотивує розумові процеси («Те, що я зараз скажу, допоможе Вам уявити всю ситуацію, і, сподіваюся Ви зважитеся на відверту розмову...»);

г) акцентація (підкреслення, посилення) позитивних сторін підлітка. Даний метод застосується в разі, якщо уявлення про ситуацію, на основі якої індивід приймає рішення про те, як поводитися, суперечливе, і слідчий підсилює позитивну, бажану сторону цього уявлення. Для цього на певний час увага підлітка відволікається від небажаної уявної частини, від усіх обставин, що заважають йому погодитися із слідчим;

д) створення високого рівня невизначеності при вирішенні завдань, що стоять перед підлітком. Досвід показує, що такий прийом створює серйозні розумові труднощі для підлітка, що в підсумку викликає порушення розумової протидії, паралізує його волю до опору.

е) дезорганізація пізнавально-інтелектуальних процесів шляхом тривалого їх перевантаження, шляхом постановки занадто важких завдань. Метою цього є створення моменту розгубленості. Метод перевантаження має інше завдання - створити постійне надмірне навантаження на розумові процеси підлітка.

ж) дезорганізація пізнавально-інтелектуальних процесів шляхом створення зниженої здатності до переключення. Даний метод впливу ґрунтується на тій властивості пізнавально-інтелектуальних процесів, що вони мають певну «інерцію», і необхідність швидкого переключення викликає короткочасне зниження ефективності розумової діяльності підлітка. Тобто цей метод полягає у використанні інерції мислення і подальшого раптового переключення. Підліток активно зосереджується на одному з другорядних напрямів, і в момент, коли увага індивіда цілком зосереджується на цьому аспекті, випливає раптове «переключення» - ставляться запитання, що стосуються ключових обставин справи. Необхідно відзначити, що певною інерцією володіє не тільки спрямованість розумових процесів, але і їх інтенсивність. Більшість підлітків відчувають труднощі в в разі необхідності перейти від стану розслабленості до крайньої мобілізації. Ця обставина використовується при застосуванні прийому «притуплення пильності»;

и) створення перекрученого уявлення про ситуацію. В основі даного методу лежить створення у особи, на яку впливають, свідомо помилкового уявлення про окремі сторони сформованої ситуації, і підлітком обирається необхідний варіант поведінки. Цей метод здійснюється за допомогою застосування прийому «слідчо-оперативної хитрості».

Розглянуті методи інтелектуального протиборства ґрунтуються на використанні цих усіх закономірностей. Застосування методів протиборства вимагає від слідчих особливої обережності і високого почуття відповідальності, особливо важливі при цьомунаступна об’єктивна перевірка й оцінка отриманих даних.

3. Емоційно-вольову сферу:

а) метод нейтралізації мотивів, що протидіють правильному рішенню, - спрямований на дезорганізацію волі підлітка і спонукання його до зміни своєї позиції і поведінки в цілому. Реалізується за рахунок прийомів: демонстрація переваги сил; завбачливе попередження можливих варіантів дій; показ даремності вольових зусиль; збудження жалості у підлітка до себе. Наприклад: «Ви намагаєтесь усміхатися, але на душі у вас тривожно. Ваша посмішка зовсім зникне, коли будуть пред’явлені деякі докази». Або ж: «Ваші зусилля абсолютно даремні. Навіщо так опиратися, все це марно, і мені шкода Вас»;

б) метод психологічного примусу - реалізується категоричною вимогою («Я вимагаю, щоб ви ...»), попередженням про притягнення до відповідальності, наказом;

в) пресинг - передбачає психологічний вплив, що призводить до капітуляції. Застосовується в надзвичайних випадках у межах закону (запобігання злочину, затримання злочинця, попередження масових заворушень та ін.) за допомогою прийомів: поширення чуток, психологічної ізоляції («обривання зв’язків»), використання пасток та ін.