Поняття, мета та різновиди допиту

Допит є найбільш розповсюдженою слідчою дією, за допомогою якої збирається інформація про злочинну діяльність певних осіб. Водночас допит - одна з найскладніших слідчих дій. Підозрювані (обвинувачені) не зацікавлені у повному й всебічному розслідуванні кримінальних правопорушень, що не може не впливати на правдивість їх показань.

Проведення допиту займає понад 80% робочого часу слідчих, який взагалі витрачається на проведення слідчих дій. Тому професіоналізм й майстерність слідчого під час проведення допиту значною мірою зумовлює якість та результативність проведення розслідування.

Допит - це слідча дія, яка являє собою регламентований кримінально- процесуальними нормами інформаційно-психологічний процес спілкування осіб, котрі беруть у ньому участь, спрямований на отримання інформації про відомі допитуваному факти, що мають значення для встановлення істини у справі.

У результаті такого спілкування відбувається процес передачі та сприйняття інформації від того, хто говорить, до того, хто слухає. Цей процес умовно можна поділити на такі етапи:

- витребування слідчим інформації від допитуваних осіб;

- передача інформації від допитуваних до слідчого;

- аналіз та оцінка слідчим отриманої інформації.

Мета допиту - отримання повних та об’єктивно відображаючих дійсність показань. Ці показання є джерелом доказів, а наявні в них фактичні дані - доказами.

Загальними завданнями допиту є:

- отримання доказів за кримінальним провадженням;

- встановлення об’єктивної істини;

- перевірка слідчих версій, висунутих на початковому етапі розслідування;

- встановлення фактичних даних про підготовку, вчинення та приховання кримінальних правопорушень;

- встановлення обставин, що сприяли або перешкоджали вчиненню кримінальних правопорушень;

- збирання відомостей про особу правопорушника, злочинця та його зв’язки;

- вжиття заходів профілактичного характеру та ін.

Загальними принципами допиту є: законність, об’єктивність, всебічність і повнота, активність, цілеспрямованість, своєчасність, необхідність врахування особистих якостей допитуваного, використання розшукової інформації та ін.

Процесуальний порядок проведення допиту, дотримання якого є обов’язковим, закріплений у ст. 224-227 КПК України.

Допит можна класифікувати за такими підставами:

1) за процесуальним становищем допитуваного - допит свідка, потерпілого, підозрюваного, підсудного, експерта;

2) за послідовністю проведення - допит на початковому та подальшому етапах розслідування; первинний, додатковий та повторний;

3) за віковими особливостями суб’єктів - допит малолітнього, неповнолітнього, дорослого (повнолітнього) та особи похилого віку. В психологічній літературі запропоновано шість вікових груп неповнолітніх (тих, які не досягли 18 років): дитячий вік - до 1 року; раннє дитинство - від 1 до 3 років; дошкільний вік - від 3 до 7 років; молодший шкільний вік - від 7 до 11 -12 років; підлітковий вік - від 11 до 14-15 років; старший шкільний вік - від 14 до 18 років;

4) за психофізичним станом суб’єктів - допит глухонімого, сліпого, психічнохворого та ін.;

5) за слідчою ситуацією, що склалася, - допит у конфліктних та безконфліктних ситуаціях. До конфліктних ситуацій можна віднести учинення допитуваними активної протидії розслідуванню, відсутність психологічного контакту із допитуваним, відмова від давання показань, дача завідомо неправдивих показань, компрометація слідчого, негативний вплив на сумлінного учасника очної ставки та ін. До безконфліктних ситуацій можна віднести бажання допитуваного співпрацювати зі слідством, намагання встановити об’єктивну істину, дача правдивих показань тощо;

6) за місцем проведення - допит за місцем проведення досудового слідства, на місці події, за місцем перебування (СІЗО, ІТУ) або проживання (постійного чи тимчасового) допитуваного;

7) за часом проведення - допит у денний (з 6.00 до 22.00 год.) або нічний (з 22.00 до 6.00 год.) період доби;

8) за колом учасників, які беруть участь у допиті, - допит віч-на-віч або за участю третіх осіб (захисника, перекладача, батьків або інших законних представників, фахівця, прокурора, інших працівників правоохоронних органів);

9) за суб’єктами проведення - допит, який здійснюється слідчим, прокурором, суддею.

Особливими різновидами допиту є одночасний допит раніше допитаних осіб (ст. 224 КПК) та перехресний допит.

Допит складається з трьох етапів:

- підготовка до проведення допиту (підготовчий);

- безпосередній допит (робочий);

- фіксація ходу та результатів допиту (заключний).

2.