ОСНОВНІ ВІКОВІ ПСИХОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПІДЛІТКІВ

Провідна діяльність - навчальна.

Психічне новоутворення - формування особистості.

Пубертатна криза (12 - 15 років) - ендокринна перебудова, статевий метаморфоз, прагнення до самовизначення, інтерес до протилежної статі та ін.

Соціальна ситуація розвитку в підлітковому періоді характеризується тим, що провідна навчальна діяльність попереднього періоду змінюється діяльністю, спрямованою на визначення власного місця у світі дорослих і в структурі суспільних відносин, на соціальне самовизначення. Тому це не щабель на шляху перетворення дитини в дорослого, а самостійний віковий період, що має свій глибокий зміст, особисте і суспільне значення ^[6].

Біологічне значення підліткового періоду визначається як пубертатний період або період дозрівання. Фаза пубертатності виявляється не тільки в соматико-фізіологічних і нейроендокринних змінах, але і в особливих психічних зрушеннях, які можуть передувати фізичному дозріванню і зберігатися певний час після його завершення. Нижня межа нормального початку фізичної пубертатності припадає на 11 - 12 років, верхня - на 17 - 18 років^[7] виділяють дві головні фази, які називаються пубертатною стадією (негативна фаза) і юністю (позитивна фаза).

Окремі психічні ознаки початку пубертатного періоду з'являються, як правило, у віці 11 - 12 років у дівчаток і 12 - 13 років у хлопчиків. У більшості досліджень з психології підлітків підкреслюються такі ознаки настання переломного моменту між дитинством і пубертатною стадією^[8].

1. Найперші зрушення стосуються настрою і емоційно-вольової сфери. Настрій починає відрізнятися підвищеною лабільністю, постійними змінами веселості і безрадісності, смутку з відчуттям незадоволеності собою і навколишнім світом.

2. Світ психічних переживань підлітка стає пронизаним амбівалентністю і парадоксальністю: впевненість у собі змінюється боязкістю і соромливістю, надмірна активність - пасивністю, егоїзм чергується з альтруїзмом, прагнення до спілкування - із замкнутістю.

3. Підліток починає проявляти підвищену чутливість до критичних зауважень однолітків і дорослих (не батьків), до того, як на нього дивляться, що про нього говорять; стає легко збудливим, дратівливим і одночасно незахищеним, безпорадним. Період найбільшої чутливості індивідуальний у кожного підлітка. Здебільшого це період від 11 до 13 років.

4. Спостерігається загальне зниження працездатності з відчуттям фізичного нездужання, яке може супроводжуватися проявами вегетосу- динної дистонії, функціональними порушеннями окремих соматичних систем - дихання, травлення, кровообігу тощо.

У підлітків з'являється гіпертрофоване почуття дорослості, яке виникає з двох причин:

а) особистісного джерела: усвідомлення й оцінка зрушень у фізичному розвитку і статевому дозріванні (цьому сприяє акселерація, яка створює умови для швидшої появи нового самовідчуття та самооцінки);

б) соціального джерела: дитина у взаєминах з дорослими об'єктивно не займає становища дитини, а включається в трудову діяльність, виконує серйозні обов'язки, коли характерна рання самостійність дитини.

Почуття дорослості - специфічне новоутворення самосвідомості

- стрижнева особливість особистості, яка виражає нову життєву позицію підлітка щодо себе, щодо людей і світу, визначає зміст та спрямованість його соціальної активності.

У цей період сім'я і батьки часто втрачають свій авторитет. Вимоги батьків або їх тривога більше не мають стримуючої дії. Підліток більше не хоче, щоб його спрямовували, він стає «глухий до голосу, що закликає до слухняності» (Ж.Ж.Руссо). Його поведінка починає визначатися новим ставленням: «Якщо батьки не приймають мене таким, яким я є, хай залишаються самі, без мене». Інтереси, цінності батьків, їх установки починають сприйматися анахронічними, скрізь вбачається тільки негативне. У цей переломний у стосунках момент більшість батьків схильні звинувачувати дітей в егоїзмі. Тому з домінантою відходу від сім'ї у підлітка може бути пов'язане гостре переживання самотності, знедоленості в оточуючому його житті.

Таким чином, виникає конфлікт між дорослим та підлітком. Конфлікт

- це наслідок невміння або небажання дорослого рахуватися з розвитком особистості в підлітковому віці і знайти підлітку нове місце поряд із собою.

Наступна особливість цього віку пов'язана з пошуком того, хто може зрозуміти, - як правил,о це компанії однолітків, з якими можна розділити інтереси, оцінки, захоплення; з пошуком друга. Частіше підліток тягнеться до компанії хлопців старше за себе, де прагне стати «своїм», він відчуває потребу дорослішати серед них. Таким чином, вийшовши із сім'ї і увійшовши в значущу для себе групу, яка у цей момент виконує для нього роль підтримки, він набуває відносної самостійності.

Психічні зрушення, якими супроводжується статеве дозрівання, поза сумнівом, породжують у підлітка потребу у визнанні однолітків, спричиняють його незадоволення власним станом.

На думку Ш. Бюлера, психічна пубертатність характеризується тим, що «Я» підлітка повинне розкритися для зустрічі з «Ти». Це розкриття може бути здійснене як сприйняття іншого за принципом «доповнення», значущого для власних потягів, що прокидаються, або як вища (романтична) форма співзвуччя душ, заснована на спільному переживанні, на загальній оцінці навколишнього світу.

Психологія підлітків середнього шкільного віку (від 11 до 14 - 15 років) характеризується більш широкими пізнавальними процесами, самостійністю в роботі, бажанням спілкуватися з людьми, ростом самосвідомості, появою почуття обов'язку і відповідальності. Але в силу вікових

особливостей психіки вони не завжди правильно сприймають учинки людей. У підлітків сильно розвинуті самовпевненість і самолюбство, виявляються неврівноваженість у поводженні, велика чутливість до зауважень навколишніх, іноді різкість і брутальність, некритична оцінка своїх вчинків і недостатня твердість волі. Бажання їх часто не відповідають реальним можливостям, тому в них ще зберігається схильність до фантазій і вигадки.

З 14 - 15 років настає критичний період у житті дитини.

• реакція опозиції, яка викликається завищеними вимогами до навчання, поведінки підлітка, зайвими обмеженнями, неувагою до його інтересів з боку дорослих. Така реакція проявляється у втечах із дому, в браваді в сп'янілому стані, а часом і в антисоціальних діях;

• реакція імітації за своєю суттю є наслідування певної особи. На жаль, зразком для деяких підлітків може стати й антисоціальний герой;

• реакція компенсації пов'язана з відшкодуванням невдач в одній сфері успіхом в іншій (неуспіх у навчанні багато підлітків компенсують «успіхами» в бійках);

• реакція емансипації проявляється в бажанні підлітка звільнитися від надокучливої опіки батьків і вчителів (крайня форма - заперечення загальноприйнятих цінностей і норм закону);

• реакція групування пов'язана з об'єднанням ровесників у групи, які відзначаються однорідною спрямованістю, боротьбою за панування на своїй території;

• реакція захоплення проявляється в найрізноманітніших формах (стиль в одязі, азартні ігри, рокери та ін.).

Особливий стан підліткового періоду зумовлений складністю і важливістю процесів розвитку, що відбуваються в цьому віці.

Особливості вікових психологічних характеристик підлітків вимагають особливого підходу під час допиту.

Особливості підготовки до проведення допиту. Допит підлітка має тривати не більше однієї години. До проведення допиту підлітка необхідно ретельно підготуватися. Перш за все, по змозі, слід зібрати якомога більше відомостей про нього/неї, - для того щоби правильно встановити контакт підібрати до нього/неї ефективні методи й прийоми правомірного психологічного впливу та встановити істину. При цьому не слід збирати відомості про підлітка тільки від батьків або сусідів, - це створює небезпеку одержання однобічної, необ’єктивної інформації. Потрібно збирати її і від однолітків, братів, сестер, друзів, приятелів, шкільних вчителів тощо. Для психологічної характеристики підлітка слід отримати такі відомості:

1. В яких умовах живе й виховується підліток:

1.1) склад родини (повна/неповна) сім’я, чи є брати, сестри);

1.2) стосунки між батьками, опікунами або між тими, хто виховує;

1.3) ставлення до підлітка батьків, опікунів або тих, хто виховує;

1.4) стосунки з братом(ами), сестрою(ами);

1.5) які застосовуються до підлітка заходи заохочення й покарання, як він реагує на них;

1.6) чи бувають у родині гості та як вони поводяться в присутності підлітка;

1.7) чи є у підлітка кумири серед родичів та близьких знайомих;

1.8) хто серед батьків, опікунів, або тих, хто виховує, є найбільш впливовим для підлітка?

2. Чи є у підлітка друзі, приятелі:

2.1) які стосунки між підлітками;

2.2) чи часто свариться з однолітками й що є причиною сварок;

2.3) з ким він проводить вільний час;

2.4) як до нього ставляться однолітки;

2.5) чи є в підлітка кумири серед приятелів, друзів, однолітків;

2.6) який статус у підлітка серед приятелів, друзів, однолітків;

2.7) чи знайомий підліток з особами, що скоїли злочин, та які між ними стосунки;

2.8) хто з приятелів, друзів, однолітків має вплив на підлітка?

3.

3.1) чи навчався підліток у школі, чи вміє читати, писати;

3.2) чи відвідує школу (інтернат);

3.3) чи адаптований до шкільного режиму;

3.4) яких зазнає труднощів у навчанні;

3.5) як засвоює навчальний матеріал;

3.6) чи багато читає, про що бажає читати;

3.7) чим захоплюється;

3.8) чи схильний до ручної праці, конструкторсько-технічних занять;

3.9) наскільки підліток інформований про певні сторони життя (в залежності від змісту справи й мети передбачуваного допиту дитини)?

4. Які особливості характеру та темпераменту в підлітка:

4.1) активний або пасивний;

4.2) урівноважений або легко збудливий;

4.3) спритний або губиться в незнайомих ситуаціях;

4.4) впертий або поступливий;

4.5) полохливий або сміливий;

4.6) самолюбний або ранимий, чи часто плаче;

4.7) скромний або любить бути в центрі уваги;

4.8) товариський або замкнутий, сором’язливий;

4.9) чи легко вступає в контакт із незнайомими людьми;

4.10) чи здатний контролювати свою поведінку;

4.11) чи здатний до брехні;

4.12) чи має погані нахили або шкідливі звички й які саме?

5. Як розвинений підліток фізично?

6. Які захворювання переніс підліток? Чи страждає від хронічних захворювань (усі перелічені відомості можуть бути отримані від медичних працівників школи, інтернату, місця проживання)? Чи є у підлітка:

6.1) дефекти органів сприйняття (у першу чергу зору й слуху);

6.2) дефекти мови (заїкуватість, погана вимова) або інші фізичні недоліки, яких він соромиться, які теми розмови неприємні йому та можуть сильно схвилювати;

6.3) психічні відхилення та які саме; чи вживає або вживав психотропні речовини та які саме; чи перебував або перебуває підліток на обліку в психоневрологічному, наркологічному диспансері?

7. В якому емоційному стані перебував підліток на момент сприйняття подій, що цікавлять правоохоронні органи? Чи:

7.1) був наляканий,схвильований;

7.2) був зайнятий у момент подій;

7.3) був у безпорадному стані;

7.4) брав сам участь у події чи міг тільки спостерігати її;

7.5) була ця подія в центрі його уваги?

8. Чим займався, як проводив час у період між сприйняттям події й допитом (це важливо для встановлення можливості «