ВСТУП

Актуальність теми. Сучасне суспільне буття характеризується інтенсивним впливом інформаційних технологій та посиленням ролі знань і свідомості людини вусіх сферах суспільного життя: культурній, політичній, економічній, соціальній, духовній і, звичайно, в правовій.

За таких обставин істотно зростає роль правових наук у сучасному українському суспільстві. Адекватний опис і дослідження соціально- політичних, економічних і духовних процесів, закономірностей розвитку правових явищ, вимагають оновленої розробки науково-світоглядних, методологічних принципів правознавства. Потреби вивчення методологічних проблем теорії права зумовлені й загальнонауковою ситуацією, яка характеризується надто суперечливими підходами й відсутністю загальновизнаних критеріїв наукового знання. На сучасному етапі розвитку правовознавства відбувається перегляд наявних теорій з метою їхньої наукової верифікації, що обумовлює дискусії стосовно нових методологічних підходів.

Актуальність методологічних проблем права викликана також історичним зміщенням від пошуку єдиного, загальновизнаного погляду на правові феномени - (монізму) до поширення розмаїтих підходів та інтерпретацій права (методологічний плюралізм). Пошуки методологічних принципів і засобів дослідження права здійснюються через синтезування різних напрямів його витлумачення.

Право в сучасному глобалізованому світі дедалі більше виконує функцію соціального регулятора, сфера впливу якого не обмежується юридичною системою, а охоплює всі характеристики людського буття. Найважливішими завданнями філософії права є витлумачення причин та чинників впливу права на життя суспільства та відповідна концептуальна розробка такого категоріального апарату, який би відповідав новій соціально- правовій дійсності на рівні сучасних вимог правової інтенції.

Дисертація також визначається потребами філософсько-правового осмислення неправових практик, які стрімко відтворюються, та суперечностей між формальними нормами і звичаєвим правом, розширенням меж осягнення правового суб’єкта, руйнуванням традиційних принципів габітуалізації правових норм і цінностей. Філософське вивчення цих процесів передбачає співвіднесення теоретичних моделей нормативного регулювання суспільства зі зміненим соціокультурним контекстом.

Феноменологічний підхід до філософії права завдячує своїм розвитком ученню Е. Гуссерля, яке дозволило обґрунтувати можливість застосування рефлексивно-критичної позиції до класичного типу праворозуміння. Феноменологія вплинула на різні сфери соціально-гуманітарного знання: правознавство (H. H. Алексєєв, А. Райнах, П. Ф. Лінке), філософію (Г. Шпет,

C. Л. Франк, М. Гайдеггер, М. Мерло-Понті, Ж.-П. Сартр), культурологію (М. Шелер, Е. Кассірер), соціологію (П. Бергер, Т. Лукман, А. Щюц, Ф. Кауфман, Ю. Габермас, П. Бурдьє), психологію (К. Ясперс, К.

Серед українських правознавців, котрі торкаються проблем застосування феноменологічного та інших методів в дослідженні правових явищ, варто виокремити: О. М. Балинську, М. Г. Братасюк, В. В. Речицького, І. С. Максимова, П. М. Рабіновича, В. Н. Сайфуліну, О. Ф. Скакун, А. В. Скуратівського.

Водночас у сучасній науці великого значення набуває перегляд і подальша розробка правових концепцій М. М. Алексєєва, А. Г. Асмолова, М. М. Бахтіна, В. А. Бачиніна, А. Б. Венгерова, Б. А. Кістяківського, А. П. Куніцина, А. В. Малька, П. І. Новгородцева, Л. І. Петражицького, Є. В. Спекторського, Ф. В. Тарановського, Є. М. Трубецького, C. Л. Франка, Е. Н. Яркова та ін.

Перший досвід послідовної реалізації ідей Е. Гуссерля представлений у працях А. Райнаха. Ґрунтуючись на концепції лінгвістичної значущості Е. Гуссерля, він розробив першу систематичну теорію виконавчих вживань мови, до яких увійшли не тільки обіцянки чи команди, але й попередження, вмовляння, звинувачення, лестощі, проголошення, присвоєння імен і т. д. - усі ці феномени А. Райнах називав «соціальними діями». Робота Е. Гуссерля «Логічні дослідження» дозволила А. Райнаху зробити неабиякий внесок у вивчення специфіки правового дискурсу, проте інші, не логіко-лінгвістичні аспекти застосування феноменології, залишилися поза його увагою.

Вершиною феноменологічних досліджень права, а відтак інтенціональності правового буття можна вважати вчення про правову структуру М. М. Алексєєва, в якому він намагався виявити горизонт «бачення» права, що дозволяє за можливості повністю охопити цей складний феномен.

У 70-і роки XX століття відроджується інтерес до феноменологічного підходу у дослідженні правової проблематики. Тоді заявляються роботи Г. Коінга і X. Губмана, в яких право розглядається в контексті концепції абсолютних цінностей антропології й феноменології М. Шелера. Феноменологія права як теорія правових ейдосів представлена Г. Гуссерлем, Ф. Кауфманом, П. Амселеком, Б. Вальденфельсом і С. Гойар-Фабром, які вважають її предметом рефлексивного опису світу права і його внутрішнього джерела у свідомості. Застосування ними феноменології для дослідження конкретних галузей права і структур правосвідомості виявило обмеженість натуралістичних та класичних підходів до визначення суті права, продемонструвало необхідність розробки понять і категорій некласичного праворозуміння. На значущості феноменологічних ідей акцентують у декількох напрямах: по-перше, феноменологія розглядається як теоретико- методологічне підґрунтя інтегративного праворозуміння (A. B. Поляков, В. В. Бібіхін, І. М. Грязін); по-друге, феноменологічне вчення про життєвий світ утверджується як передумова онтологічних і гносеологічних підстав сучасної теорії та філософії права (І. Д. Нєвважай, Ю. Є. Пєрмяков, С. І. Максимов); по-третє, під впливом ідеї інтерсубПєктивності розвиваються комунікативні та герменевтичні теорії права (П. Рікер, Б. Вальденфельс, Ю. Габермас,

A. B. Поляков, І. Л. Честнов, А. І. Овчинніков, І. П. Малінова, С. І. Максимов та ін.); по-четверте, завдяки рецепції ідеї інтенціональності правового буття такі відомі теоретики права і філософії, як Н. Луман, Г. Берман, Р. Дворкін, Г. Гарт, В. Майгофер, М. Мюллер, А. Кауфман, У. Луйжпен, Е. Фехнер зробили значний вклад у становлення некласичної і постнекласичної наукових парадигм права.

Поданий аналіз філософської та правознавчої літератури, присвячений застосуванню окремих феноменологічних процедур до вивчення права й обґрунтуванню актуальності некласичного праворозуміння через розширення тезаурусу правового дискурсу, становить теоретико-методологічне підґрунтя запропонованого дослідження.

ЗвШязок роботи з науковими програмами, планами, темами.Робота виконана у контексті теми науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Львівського державного університету внутрішніх справ «Держава і право: філософсько-правовий та теоретико-історичний виміри» (державний реєстраційний номер 0113U002433), а також відповідно до Пріоритетних тематичних напрямів наукового дослідження і науково-технічних розробок на період до 2015 року (п. 4 Фундаментальні дослідження з актуальних проблем суспільних та гуманітарних наук), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 № 942.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертації - окреслити філософсько- правову концепцію правового буття на основі застосування феноменологічної методології. Відповідно до мети в науковій роботі поставлені такі задачі:

- здійснити порівняльно-історичний аналіз проблемного поля феноменології права;

- визначити особливості інтенціонального аналізу та розуміння правового буття, спираючись на загальнонаукову методологію та правову феноменологію;

- з’ясувати значення феноменологічної методології для розвитку некласичного праворозуміння;

- розкрити зміст концепту «правове буття»;

- описати онтологічні підстави правового буття з погляду феноменології;

- дослідити, що виступатиме смисловим конфігуратом, який об’єднуватиме феноменологію права та інтегративне праворозуміння;

- окреслити конститутивні елементи феноменологічної моделі правового буття;

- з’ясувати зміст принципу інтерсуб’єктивності для інтенціонального аналізу правового буття;

- визначити, що є необхідною умовою для інтенціональної експлікації правового буття;

- з’ясувати, яким чином в процесі інтенціонального підходу до правового буття проявляється ідеалістична настанова феноменології;

- застосувати феноменологічні дескрипцію та інтенціональну модель права для дослідження українського правового буття.

Об’єкт дослідження - правова реальність, утворена правовими явищами і процесами.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні засади інтенціонального аналізу правового буття, яке постає як сукупність даностей або смислових настанов правової реальності.

Методи дослідження. Однією зі складових мети дисертації є розгортання феноменологічної методології дослідження правового буття.

Методологічну основу дослідження також становлять генетичний і телеологічний принципи пізнання соціально-правових явищ і понять з точки зору їх історичного розвитку і функціонування, причинно-наслідкового взаємозв’язку і взаємообумовленості, а також із точки зору їхньої ціннісно- цільової структури та соціального призначення.

Відтак, мета дослідження досягається через послідовне використання основних і допоміжних методів. На першому етапі розробки методології дисертаційної роботи розглянуто основні підходи до розуміння права як феномена суспільного буття, а також здійснено критичний аналіз феноменології Е. Гуссерля, виявлено її історичне обмеження. Відібрано феноменологічні методи, що відповідають вимогам соціального пізнання. На другому етапі в методологію дисертації включено метод моделювання, виявлено можливість його адаптації до цілей феноменологічного дослідження. На завершальному етапі дослідження визначено додаткові нефеноменологічні методи, які допомагають вирішити конкретні завдання, що виникають у процесі вивчення проблеми.

У методологію дослідження правового буття включено такі феноменологічні процедури, як редукція, дескрипція та інтерпретація. Зокрема, застосування феноменологічної редукції дозволяє безпосередньо зосередитися на феноменах права за допомогою процедури епохе. Головною процедурою є інтенціональний аналіз, інкорпорований в структуру феноменологічної редукції. Процедура феноменологічної дескрипції покликана зафіксувати основні якості вимірювання феномена правового буття.

Типізації, що виникають у процесі соціального пізнання, всупереч вимогам феноменологічної редукції, різноманіття проявів права і його схожість у деяких аспектах з іншими видами соціального регулювання, уґрунтовують необхідність доповнити феноменологічні процедури методом моделюванням. Феноменологічна модель - структурований пізнавальний образ правового буття, який виконує фокусуючу функцію, конкретизуючи її опис, що, завдяки застосуванню інтенції, дозволяє відрізнити правові явища від інших явищ соціального життя.

Крім основних методів, у дисертації використано й допоміжні: порівняльно-історичний аналіз, принцип єдності онтологічного і гносеологічного, принцип актуалізму. Метод порівняльно-історичного аналізу дозволяє реконструювати логіку історичного розвитку права як феномена та феноменологічних уявлень про нього, виявити загальне і особливе в них. Принцип єдності онтологічного і гносеологічного щодо дослідження інтенціональності правового буття уможливлює визначаючи його, як соціальний процес і як процес конституювання. Актуалізм виражає вимогу розглядати право на будь-якій стадії його розвитку як ідентичне самому собі.

Теоретичне підґрунтя дисертації становлять також фундаментальні класичні праці зарубіжних і вітчизняних філософів і правознавців, та сучасні дослідження в галузі теорії та історії права, філософії права, соціології, політології, антропології та культурології.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація виконана як комплексне дослідження, в якому в галузі філософії права на основі застосування феноменологічного підходу вперше проаналізовано проблеми методології сучасного правазнавства й концептуально визначено зміст правового буття з погляду на його інтенційну сутність і роль в системі демократичних суспільних відносин. Зокрема:

вперше:

- установлено, що феноменологічний підхід дає підстави розуміти право як інтенційний корелят суспільної дійсності, що опредметнюється через акти правосвідомості, які виникають з потреб регулювання й організації «життєвого світу» суспільства в його відношенні до системи влади і державного управління;

- обгрунтовано, що інтенційний корелят виступає структурним елементом правосвідомості, яка виникає на рівні міжсуб’єктних відносин і здійснюється через генерування сенсів, уявлень, концептів та правових норм, обумовлюваним визнанням цінності індивідуальної й політичної свободи;

- доведено, що інтенціональність проявляє таку спрямованість правосвідомості, яка містить потреби аксіологічного регулювання системи організації життєвого світу довкола ідей свободи, рівності та справедливості: це те, про що міркує чи передає у повідомленні (репрезентації) суб’єкт права;

- встановлено, що осмислення правового буття стосується інтенціонального аналізу правової знаково-символічної системи й визначається двома конкурентними перспективами: ідеальною (теоретичним значенням правового буття) і прагматичною (значенням правового буття в умовах ситуації). Одна стосується когнітивних можливостей уявлення щодо правового буття, інша - способу розуміння та інтерпретації його смислу;

удосконалено:

- тлумачення перспективи теоретико-методологічних принципів феноменології для розвитку інтегративного праворозуміння;

- розуміння того, що основою феноменологічного дослідження правового буття виступає відношення між його значеннєвим і символічним виразом у правосвідомості та її інституційно-предметним здійсненням. Сприйняття феноменологічно обумовленої структури правового буття здійснюється правосвідомістю, яка спрямована на відкриття «чистого знання», що відрізняється від теоретичного;

- застосування феноменологічної моделі права для дослідження реалій правового буття українського суспільства;

дістали подальший розвиток:

- на основі загальнонаукового підходу, притаманного для некласичних філософських парадигм, запропоновано визначення змісту концепту правового буття в аспекті єдності онтологічних і гносеологічних принципів;

- визначення онтологічних підстав правового буття, як право-структури і право-процесу;

- інтерпретація процесу смислотворення права як єдності пасивного та активного чинників правосвідомості та пояснення в контексті феноменології суті процесуальності правового буття й умов формування образу позачасової правової структури.

Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що висновки та оцінки, які містяться в науковій роботі, розширюють межі методологічних досліджень у правознавстві, доповнюють і розвивають положення загальної теорії права із таких фундаментальних питань, як система методів дослідження правового буття, поняття і класифікація типів праворозуміння.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що дисертаційна робота охоплює методологічний аспект, відтак - має безпосереднє спрямування на практику правозастосування у різних сферах правового буття. Результати дисертації можуть бути використані для обґрунтування позицій різних суб’єктів права, розробки методології прикладних проектів у сфері соціального, адміністративного та конституційного права.

Дослідження може бути використане в навчальному процесі для викладання таких дисциплін, як «Теорія держави і права», «Філософія права», «Міжнародне право», «Право Європейського Союзу», «Юридична деонтологія», а окремі узагальнення і висновки можуть прислужитися для аналізу та тлумачення правових норм чинних нормативно-правових актів; отримані результати можуть спричинитися до подальшого наукового аналізу методологічних проблем, а також застосовуватися при вирішенні галузевих і міждисциплінарних питань юридичної науки.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційна робота обговорювалася на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ, а також на постійно діючому міжкафедральному семінарі з розгляду дисертацій за спеціальністю 12.00.12 - філософія права.

Окрім цього, основні положення дисертації висвітлено у доповідях і повідомленнях на таких науково-практичних заходах, як: Звітна наукова конференція ад’юнктів, аспірантів та здобувачів на тему «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Львів, 17 жовтня 2014 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні тенденції в юридичній науці України та зарубіжних країн» (м. Запоріжжя, 2627 грудня 2014 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні тенденції розвитку юридичної науки та практики: матеріали» (м. Львів, 26-27 грудня 2014 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Рівень ефективності та необхідність впливу юридичної науки на нормотворчу діяльність та юридичну практику» (м. Харків, 6-7 лютого 2015 р.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані у п’яти наукових статтях. Чотири із них - у фахових наукових виданнях України, одна - у науковому періодичному виданні іншої держави (Республіка Молдови). Положення дисертаційної роботи додатково викладені у чотирьох тезах виступів на науково-практичних заходах.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що об’єднують 11 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 198 сторінок, із них основний текст - 182 сторінки, список використаних джерел (186 найменувань) викладений на 15 сторінках.