Що таке праворозуміння

Тож аби почати з’ясовувати зміст цієї категорії, спробуємо спочатку поміняти місцями ті два слова, які утворюють її назву. І тоді одержимо таке, так би мовити, мовно-логічне «рівняння»: праворозуміння - це розуміння права.

Більш важливим у цьому напрямі є врахування низки по­ложень гносеології^[3], адже будь-яке розуміння здійснюється через пізнавальну діяльність. Тому-то загальні закономірності людського пізнання поширюються і на процес розуміння.

Як відомо, пізнавальна діяльність та її результати опосе­редковуються різноманітними формами (способами) відобра­ження людською свідомістю тих реалій - явищ, предметів, про­цесів, - котрі перебувають поза нею, тобто щодо неї існують об'єктивно. До таких форм відображення належать, зазвичай: людські відчуття, емоції, уявлення, поняття, теорії тощо.

Пізнавальною особливістю саме понять - причому особ­ливістю найціннішою - є те, що вони відображають такі влас­тивості явища, які є суттєвими, закономірними, спільними для усіх явищ певного роду. І якщо поняттєві відображення будуть точними, правильними, то й у кожному з цих випадків істинне поняття має бути тільки одне.

Кожне поняття формується та «міститься» у свідомості суб'єкта пізнання. Проте задля того, аби стати відомим, досту­пним іншим людям, воно має бути виявлене назовні або, як то кажуть, об'єктивоване.

Об'єктивація понять здійснюється через їхні різноманітні матеріальні знаки. У досить розвиненому суспільстві найбільш поширеними, узвичаєними засобами позначування понять слу­гують засоби людської мови - виголошені або написані слова чи, скажімо, якісь графічні зображення (наприклад, ієрогліфи).

Отже, якщо поняття відображає (властивості явищ певного роду), то слово - позначає (ці властивості та й саме поняття про них).

Після цих вступних методологічних міркувань перейдемо до роз'яснення змісту категорії «праворозуміння».

Її можна визначити так: праворозуміння - це відобра­ження у людській свідомості за посередництва поняття «право» того явища, яке є корисним для задоволення пот­реб існування й розвитку певного суб'єкта. Такі суб’єкти можуть бути індивідуальними (окремі індивіди) або коле­ктивними (людські спільноти,угруповання).

Інакше кажучи, це роз’яснення того, які саме із переліче­них раніше (а також, можливо, й якихось інших) явищ відобра­жаються поняттям, котре позначене цим словом (або ж іншим однозначним з ним знаком). Стисло можна висловитись ще й інакше: праворозуміння - це інтерпретація (роз’яснення) того, що, власне, відображає поняття, назване саме словом «право».

Тут у вдумливого, зацікавленого слухача (або читача) мало би виникнути запитання: якщо численні, досить різноманітні явища позначаються одним і тим самим словом («право»), то це, мабуть, тому, що їм усім притаманна одна й та сама власти­вість, якість.

То в чому ж вона полягає?

На мою думку, таким спільним є їхня здатність, спромож­ність бути життєво необхідними (корисними, цінними) для існування й розвитку тих чи інших різноманітних учасників суспільного життя (окремих людей та їхніх груп - спільнот, колективів, об’єднань тощо). І в першу чергу самі ці суб’єкти (або ж їхні представники) прагнутимуть вживати стосовно відповідних явищ означене слово. Адже такі явища якраз ство­рюють чи «уособлюють» можливості, необхідні для задоволен­ня людських буттєвих потреб, а тому й слугують підставою, «виправданням» певних очікувань і діянь, як правильних, справед­ливих, правдивих, виправданих. І справді, чи ви, наші майбутні колеги, погодитесь вважати правом такі явища, котрі не поле­гшуватимуть, а, навпаки, ускладнюватимуть існування, життя ваше, а також членів тих спільнот, до яких ви належите? Гадаю, що такі явища ви, радше за все, вважатимете, так би мовити, антиправом, «неправом».

Отже, правильним поняття про право буде лише тоді, якщо воно відображатиме саме названу властивість - незалежно від того, яким саме явищам вона притаманна. А таке відображення

причому - щодо кожного окремого різновиду суб'єктів - може бути, знову ж, як зазначалось, тільки одне. Останнє положення мені видається одним із найважливіших у розглядуваній темі.

4.