Слово «право» як назва різноманітних явищ

У дипломі про вищу освіту, який, сподіваюсь, ви отримаєте в нашому навчальному закладі, спеціальність, котру ви здобу­дете, називатиметься «правознавство». Отже, ви вважатиме­тесь, іншими словами, знавцями права, - тобто такими фахів­цями, котрі знатимуть, яке явище або ж поняття про нього позначатиметься цим словом (терміном).

Однак тут ми неминуче стикнемось із неабиякою про­блемою. Вона полягатиме в тому, що термін «право» від дав­ніх-давен і до сьогодення ніде і ніколи не мав однакового зна­чення, уніфікованого смислу. Відомий німецький філософ XVIII ст. Іммануїл Кант якось зауважив, що юристи все ще шукають визначення поняття права. І така ситуація, уявіть собі, триває й досі.

Зокрема, цією обставиною була зумовлена унікальна нау­кова розвідка, здійснена на юридичному факультеті Львівсько­го національного університету ім. Івана Франка за мого науко­вого керівництва на початку 2000-х рр. студенткою (а згодом аспіранткою) Т. Дудаш. Предметом цієї розвідки було виявлен­ня первинних значень слова «право» у численних різноманіт­них мовах світу. На основі вивчення цього терміна у 50-ти різномовних етимологічних^[1] словниках було встановлено, що у

стародавні часи цим терміном найчастіше позначались такі явища (і поняття про них):

- свобода людини, тобто простір здійснення можливостей людської поведінки (діяльності);

- справедливість як оцінювана щодо тих чи інших суб'єктів суспільства певна властивість суспільних явищ, зокре­ма людських вчинків;

- правила (норми) різноманітного походження стосовно людської поведінки, зокрема звичаї і традиції;

- частина (чи форма) моралі;

- лише такі норми поведінки, які тими чи іншими суб'єктами вважаються справедливими;

- норми такої поведінки, встановлені саме державою, її органами чи посадовими особами;

- угоди (договори) учасників суспільних відносин.

У період же новітньої історії (ХХ-ХХІ ст.) людства термін «право» почав використовуватися також для позначення ще й таких явищ і понять про:

- суспільні відносини певного виду;

- комунікація (перемовини, дискурс) між суб'єктами;

- вимоги (домагання) суб'єктів щодо надання їм певних благ, цінностей, звернені до суспільства, держави чи до інших осіб;

- можливості задоволення людських потреб та інтересів учасників суспільних відносин;

- інтереси соціальних груп або усього суспільства, захи­щені державою чи ж іншою публічною владою;

- балансування («зважування») між собою інтересів лю­дей та їхніх груп;

- почуття, переживання, емоції учасників суспільних від­носин.

Докладну характеристику кожного із названих вище явищ права і понять про них (а можливо, й інших варіантів відповіді на запитання: яке ж явище відображається поняттям «право», а також інформацію про авторів таких відповідей) вам, гадаю, пощастить почути пізніше - при вивченні таких навчальних предметів, як історія політичних і правових вчень, а також філософія права.

А тепер запропоную кожному з вас спробувати відповісти на такі запитання.

Яке з усіх перелічених вище явищ Ви схильні вважати справді правом? І чому?

Чи одночасно кілька з них?

Чи, можливо, усі їх без винятку?

Чи існують ще якісь явища, здатні претендувати, так би мовити, на «правовість»?

Чи може Ваше уявлення про право бути багатозначним (або ж, як тепер іноді висловлюються, плюральним^[2])?

Покладаючись на вашу юнацьку допитливість, на щирий по­тяг до юридичних знань, видається доречним вже зараз запросити вас до активного, заснованого на старанному вивченні наукової літератури та інших джерел, розмірковування над означеною - найфундаментальнішою! - проблемою юриспруденції.

Адже згодом, коли ви працюватимете юристами, саме вашим уявленням про право, можливо, безпосередньо і визна­чатиметься ваша фахова діяльність, від якої нерідко залежати­муть долі інших людей.

Задля формування відповідей на поставлені вище запи­тання у філософсько-правовій та теоретико-правовій науках сформовано спеціальну категорію (тобто поняття вельми широкого змісту), яка спроможна охопити, відобразити усі існуючі роз’яснення стосовно того, що ж становить собою яви­ще права. Такою є категорія праворозуміння.

3.