Чому існують різні праворозуміння

Тут йдеться, вочевидь, про причини неоднозначної відпо­віді на питання: що є правом? Тобто про ті обставини, які від початків людської цивілізації й дотепер зумовлювали розмаїті тлумачення поняття «право».

У чому ж ці причини полягають? Чи вони є випадкові, чи, навпаки, закономірні? Чи можуть вони бути усунені ? Або ж, можливо, колись вони зникнуть самі?

Іншими словами, з чого виходять ті, хто обирає - усвідом­лено чи неусвідомлено - лише певний варіант праворозуміння?

Такі причини, які зазвичай мають соціальний характер, можна розподілити на дві групи: потребові та пізнавальні, або, інакше кажучи, гносеологічні.

До потребових причин належать ті, котрі коріняться у соці­альній неоднорідності суспільства, тобто у його поділі на різно­манітні частини - нації, етнічні спільноти, соціально-економічні класи, професійні верстви, ідеологічні угруповання тощо. А кож­на із таких соціальних груп має - поряд із однаковими, загально­суспільними потребами й інтересами - і свої специфічні, неодна­кові потреби та інтереси. І цілком природним є те, що кожна соціальна група (в особі її індивідуальних чи колективних пред­ставників) схильна вважати правом насамперед таке явище, яке полегшує, а не ускладнює її існування й розвиток, яке сприяє, а не перешкоджає задоволенню її потреб та інтересів. Отож, у сус­пільстві соціально неоднорідному слово «право» використову­ється для позначення і явищ неоднорідних.

Друга ж група причин полягає у тому, що яке б явище не вважалось правом, це явище зазвичай є досить складним, бага­торівневим, багатогранним. І тому при його пізнанні майже неможливо охопити відразу й одночасно усі його грані, прояви, сторони. Найчастіше дослідник не осягає всіх його елементів, а

зосереджується лише на якомусь одному з них, і нерідко пере­більшує його значимість. Наслідком такої пізнавальної ситуації стає вирізнення лише окремих проявів відповідного явища, які, проте, проголошуються «правом» в цілому, в усій його повноті та цілісності.

До цієї ж групи причин належить і та обставина, що яке б явище не вважати правом, воно зазвичай не є незмінним, засти­глим, а навпаки, є мінливим, плинним, змінюваним, - тобто ди­намічним. І це теж, так чи інакше, зумовлює трансформацію пра- ворозуміння (причому навіть в межах однієї соціальної групи).

Оскільки ж усі зазначені вище фактори на сьогодні супро­воджують і, цілком ймовірно, завжди супроводжуватимуть існування будь-якого суспільства, то плюралізм праворозуміння й надалі залишатиметься постійно притаманним людській свідомості.

Втім, коли виникає небезпека для існування якогось суспі­льства (скажімо, внаслідок зовнішнього збройного нападу на нього з боку іншої держави) або ж загроза для життєдіяльності усього людства (наприклад, через руйнівні природні катакліз- ми чи істотне погіршення зовнішнього природного середовища на планеті), тоді можуть складатися умови задля формування єдиного, уніфікованого праворозуміння у відповідній спільноті.

5.