РЕКОМЕНДАЦІЯ КОМІСІЇ 77/534/ЕЕС від 25 липня 1977 року щодо Європейського кодексу поведінки стосовно трансакцій з цінними паперами, що підлягають обігу*

ПОЯСНЮВАЛЬНИЙ МЕМОРАНДУМ

1. Цілі, поставлені у статті 2 Римського Договору, зокрема гармонічний роз­виток економічної діяльності у Співтоваристві, можуть бути досягнуті тільки при наявності доступного капіталу, та коли джерела капіталу достатньо різно­манітні, щоб дати можливість найбільш раціонально фінансувати інвестиції в спільний ринок.

2. Хоча існуючі розбіжності між різноманітним фінансовими ринками в де­в'ятьох державах — членах поки не склали непереборного бар'єру для ряду міжнародних трансакцій, недостатність повної інформації щодо самих цінних паперів та незнання або неправильне розуміння правил, які регулюють різно­манітні ринки, звісно сприяли обмеженню інвестиції більшості вкладників в ринки країн, в яких вони проживають, або в деякі добре відомі головні міжна­родні цінні папери.

Скорочення цих розбіжностей сприяло б заохоченню взаємного проник­нення ринків держав-членів, особливо якщо це супроводжується поліпшенням захисту, наданого вкладникам.

І. Європейський кодекс поведінки в контексті наближення законодавств держав-членів

3. На основі Рішення, прийнятого в 1968 році, про надання громадськості інформації про цінні папери та умови, що регулюють трансакції з ними, Комі­сія вже провела певні узгоджувальні роботи в цьому секторі, покриваючи різно­манітні конкретні аспекти, такі як «зміст, перевірка та розповсюдження про­спекту, що буде опубліковано, коли цінні папери, випущені компаніями, ... допущені до котирування на офіційній фондовій біржі»1 і координація «умов для допуску цінних паперів до котирування на офіційній фондовій біржі»2.

4. Паралельно з роботою по узгодженню відповідно до Директив і, не пору­шуючи цього методу, що є єдиним, який здатний досягти цілі справжньої Єв­ропейської інтеграції, думка Комісії полягає в тому, що вона могла б рекомен­дувати державам-членам в документі, який охоплює низку проблем, пов'язаних із операціями з цінними паперами, щоб вони гарантували додержання певних основних принципів.

* Official Journal L 212, 2008 1977, р 0037

1 OJ 131 С, 13 12.1972

2 OJ C 56, 10.3 1976.

748

онічний роз-їгнуті тільки гатньо різно-І інвестиції в авжди дозво-. Тому, нале-розглядатися

инками в де-єру для ряду ;амих цінних Іюють різно-вкладників в ловні міжна-

юго проник-юліпшенням

ІНЯ

ромадськості ними, Комі-ваючи різно-Ідження про-мпаніями, ... инація «умов їй біржі»2, ив і, не пору-равжньої Єв-Іа б рекомен-м, пов'язаних кання певних к країнах Єв-

ропи, але їх повторна заявка та впровадження допоможуть створити спільний кодекс фахової етики у сфері, що постійно змінюється; це, в свою чергу, значно полегшить процес узгодження через Директиви, заздалегідь чітко зазначаючи підхід, який Комісія буде застосовувати.

5. Цей кодекс поведінки, шо буде виданий у формі рекомендації Комісії, повинен розглядатися окремо від іншої роботи Комісії по узгодженню в цьому секторі:

— тому, що пріоритет був наданий етичному підходу щодо законодавчого підходу;

— тому, що Комісія прагне мати повну картину динаміки фінансового ри­нку і ділового життя, та свідомо прийняти позитивне ставлення, напра­влене на поліпшення функціонування ринку та ефективності роботи тих, хто на ньому працює;

— тому, що деякі з тем, розглянутих дуже загально в Кодексі, можуть бути, і в деяких вже є, предметом пропозицій для Директив, якщо буде нале­жним чітке правове забезпечення.

II. Правова сфера дії рекомендації Комісії

6. Ціль даної рекомендації державам-членам полягає в тому, що вони пови­нні забезпечити, щоб ті, хто спроможний впливати на функціонування ринків цінних паперів, дотримувалися принципів кодексу поведінки; Комісія прокон­сультувала тих, хто залучені, та встановила, що вже існує широка підтримка принципів кодексу.

7. Хоча тепер більшість держав усвідомлюють необхідність нагляду за фі­нансовими ринками, надто очевидно, що методи нагляду все ще дуже відрізня­ються.

Рекомендація враховує ці розбіжності; вона не вимагає, щоб держави-члени створювали спеціальні наглядові органи, проте вимагає звичайної координації на національному рівні діяльності різноманітних асоціацій та відповідних орга­нів.

8. Необхідно, однак, наголосити, що введення кодексу поведінки для опе­рацій з цінними паперами за допомогою рекомендації не може ніяким чином стати перешкодою для подальшого прийняття Директив чи Постанов в тій чи іншій сферах, охоплених нею. Кілька таких документів, фактично, вже в про­цесі підготовки.

9. В цьому аспекті, можливо, що деякі держави можуть відчути необхідність в законодавстві з деяких або всіх питань, охоплених кодексом, з метою дотри­мання цієї рекомендації.

III. Зміст кодексу

10. Кодекс визначає основну мету, окремі загальні принципи та деякі дода­ткові принципи.

11. Загальні принципи — це ключові положення кодексу, які мають найва­жливіше значення. Вони є пріоритетними та значно важливіші за деталізовані принципи, що випливають з них, та які є лише їх тлумаченням.

Саме загальні принципи забезпечують відповідність основній меті кодексу; зміст кодексу повинен бути зрозумілим та інтерпретуватися у світлі загальних принципів, а не тільки з посиланням на зміст різних додаткових принципів.

749

A. Перший загальний принцип підкреслює важливість цього аспекту тлума­чення кодексу. Він нагадує, що будь-яка операція на ринку цінних паперів повинна проводитися у відповідності з правилами та практикою в кожній дер­жаві, розробленими для забезпечення належної роботи ринків, принципами даного кодексу, який доповнює або зміцнює такі правила та досвід.

B. Другий загальний принцип полягає в тому, що інформація, що надається вкладникам, повинна бути повна та точна, оскільки недостатність знань є дже­релом недоліків на будь-якому ринку.

Якщо інформація не надається, або якщо вона неповна чи неправильно тлумачиться тими, кому вона призначена, або якщо вона навмисно є необ'єк­тивною чи неточною, зареєстровані ціни можуть легко стати цілком штучними і ринок може припинити виконувати свою роль. Отже, багато принципів у другій частині були розроблені для вирішення цієї проблеми (додаткові прин­ципи від 7 до 15).

Потреба в належно розповсюдженій інформації охоплює широке коло ситу­ацій, таких різноманітних як випуск або передача цінних паперів.

C. Третій загальний принцип стосується рівності по відношенню до акціо­нерів. Незважаючи на деяку критику, Комісія зайняла позицію, що повинен бути збережений принцип рівності у відносинах, та ілюструє його застосування двома додатковими принципами, з акцентом, в основному, на особливому зо­бов'язанні розкривати інформацію.

Додатковий принцип 17 зазначає рівність по відношенню до інших акціо­нерів, якщо передається контрольний пакет, але визнає, що захист таких акці­онерів міг би досягатися іншими засобами; тут береться до уваги чинний у Німеччині закон, що обмежує повноваження основного акціонера. Важливо зрозуміти, що основний принцип рівності акціонерів виходить далеко за сферу дії цього кодексу. Немає обмежень, навіть у кодексі, щодо передачі пакетів акцій або деяких додаткових принципів у другій частині, що можуть посилати­ся на цей принцип, таких як використання нерозкритої інформації на шкоду тим, хто не мас доступу до неї, або поділ ринків, що робить можливим надання пільг певним покупцям або продавцям цінних паперів стосовно інших.

Очевидно, можна зазначити лише декілька ситуацій, яких такий принцип міг би стосуватися; будь-яка спроба надавати більш детальний список випадків, в яких цей принцип включав би ризик залишити лазівку, яка б можливо згодом була використана.

Цей принцип встановлює підхід та тенденцію проведення певних операцій.

D. Четвертий, п'ятий та шостий загальні принципи більше детально стосу­ються певних категорій осіб, важливість ролі яких у реалізації цілей кодексу є безсумнівною, а саме членів наглядових рад компаній, директорів компаній і менеджерів компаній (принцип 4), фінансових посередників та осіб, професій­но залучених до операцій з цінними паперами (принципи 5 і 6).

Четвертий загальний принцип спочатку зазначає, що кодекс застосовуєть­ся, зокрема, до членів наглядових рад компаній, директорів компаній та мене­джерів компаній, і потім зазначається більш детально їх обов'язок утримувати­ся від будь-яких дій, здатних зашкодити належному функціонуванню ринку щодо їх цінних паперів або зашкодити іншим акціонерам.

Неналежна робота на ринку з цінними паперами компанії директорів або менеджерів — термін, що потребує тлумачення в широкому сенсі, оскільки

750

можуть бути випадки бездіяльності, що варті осуду, чи значно більше, ніж така діяльність.

П'ятий загальний принцип рекомендує, щоб особи, які професійно зайняті в біржових операціях, або принаймні всі «особи, які регулярно зайняті на рин­ках цінних паперів», уникали ризикувати, шукаючи швидкого та нечесного при­бутку, надійністю та ефективністю ринку, що полягає в їх інтересах сприяти цьому.

Конфлікти інтересів, що можуть виникати, наприклад, в різних відділах банку, через різноманітність завдань, які повинен виконувати банкір для своїх різних клієнтів, призвели до формулювання шостого загального принципу.

Припускаючи, що дуже важко встановити точні межі стосовно свободи дій, необхідно підкреслити, що повинні бути знайдені шляхи та засоби для уник­нення такого роду конфліктів. Приклад покаже, наскільки важко визначити сферу дії цього правила: чи потрібно зберігати конфіденційну інформацію на­стільки секретною в банківській установі, що було б неправильно радити проти інвестиції (не кажучи, чому інвестиція була б погана), коли б ціль полягала не в отриманні прибутків, а в уникненні втрат? У такому випадку, банкір повинен бути вільний надати таку інформовану пораду клієнту, і це насправді видається обґрунтованим рішенням; однак, тільки практика покаже чи таке тлумачення додаткового принципу 8 може стати причиною помилки, і чи слід підсилити рекомендацію Комісії з цього конкретного питання.

12. Додаткові принципи

Як передбачають їх назви, мета додаткових принципів полягає в тому, щоб доповнювати загальні принципи, шляхом їх пояснення та тлумачення. Вони не є вичерпні; вони можуть доповнюватися на засіданнях комітету з координації та зв'язків, який відповідальний за застосування кодексу у світлі реальних ситу­ацій, які складаються на різних європейських ринках. Додаткові принципи можуть бути розділені на дві частини:

A.

Крім відповідності законам, правилам та практиці, що склалася, додаткові принципи з 1 по 6 описують кілька правил поведінки, характерних для посере­дників. Основне правило стосується, звичайно, рекомендації щодо виконання доручень про купівлю/продаж на існуючому ринку та меж, встановлених для партнерської діяльності та щодо невиконання цих доручень. Рекомендація Ко­місії офіційно не заперечує ці операції, але відчувається, що вони повинні під­лягати нагляду наглядових органів, якщо ці органи можуть фактично нести за них відповідальність.

B. Нижченаведені додаткові принципи, починаючи з 7-го правила і далі до кінця, стосуються необхідності в інформації.

Зрозуміло, що багато помилок можна було б уникнути, якби точна інфор­мація надавалася дуже швидко, і час, протягом якого важлива інформація три­малася в секреті, був відповідно скорочений до мінімуму.

Принципи, що стосуються інформації, можуть самі бути поділені на декіль­ка частин в залежності від того, чи стосуються вони:

(a) створення штучного ринку (принцип 7);

(b) неправильного використання важливої для ціни інформації (принципи з 8 до 10);

(c) інформації, що надається населенню керівними органами ринку та ком­паніями (принципи з 11 до 14);

751

(d) однаковості інформації, на яку повинні мати право всі інвестори (прин­ципи 15 і 16); і нарешті,

(e) інформації, що надається при придбанні чи, якщо доцільно, продажі пакету, що надає де-юре чи де-факто контроль компанії (принципи 17 і 18).

IV. Імплементація Європейського кодексу поведінки

13. Рекомендуючи Європейський кодекс поведінки державам-членам, Ко­місія звісно усвідомлює, що рекомендація не зобов'язує держави щодо резуль­татів, які будуть досягнуті; успішна імплементація кодексу буде, таким чином, значно залежати від активного співробітництва з тими, кого він стосується, особливо, від керівних структур органу чи органів, що повинні здійснювати нагляд за імплементацією.

14. Важливою рисою є те, що, на основі існуючих структур в кожній держа-ві-члені повинен існувати принаймні один орган (наглядовий орган, професій­на асоціація, і т.д.), відповідального за нагляд над імплементацією кодексу на національному рівні.

Проте, вибір належного органу є завданням відповідної держави-члена.

Кодекс не вимагає, щоб ці наглядові органи мали повноваження, якими, як правило, наділені публічні органи, оскільки кодекс не передбачає карні санкції.

15.Однак, оскільки кодексу необхідно дотримуватися у всьому Співтовари­стві, бажано, щоб представники кожного наглядового органу об'єднувалися у комітеті з координації та зв'язків.

Комітет міг би повідомляти Комісію про розвиток кодексу у світлі проблем та досвіду, набутого при його застосуванні.

З цих причин, відповідно до положень Договору про заснування Європей­ського Економічного Співтовариства, і особливо статті 155 Договору, Комісія рекомендує державам-членам, не порушуючи вже існуючі Правила чи адмініс­тративні положення:

1. гарантувати, щоб ті, хто здійснює операції на ринках цінних паперів, чи які в силу свого становища можуть впливати на роботу цих ринків, дотримува­лися основної цілі, загальних принципів та додаткових положень Європейсько­го кодексу поведінки, що додаються;

2. з цією метою, координувати діяльність професійних асоціацій та відпові­дальних національних органів в кожній державі, здійснюючи нагляд за належ­ним функціонуванням ринку та поведінкою тих, хто здійснюють операції на ньому;

3. призначати одного чи більше представників із цих асоціацій чи органів, які будуть відповідати за інформування Комісії кожного року, починаючи через рік після передачі цієї рекомендації, про будь-які заходи, прийняті для її імпле­ментації та про досвід, набутий при цьому, про будь-які труднощі, які виника­ли, та будь-які пропозиції щодо доповнення чи зміни до Європейського коде­ксу поведінки;

4. прийняти будь-які інші заходи, які вони можуть вважати необхідними для встановлення цих принципів кодексу, та контролювати їх застосування.

Вчинено у Брюсселі, 25 липня 1977.

За Комісію Член Комісії

752

Крістофер ТУҐЕНДХАТ