ДИРЕКТИВА РАДИ 78/473/ЕЕС від ЗО травня 1978 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень стосовно співстрахування у Співтоваристві*

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Економічного Спів­товариства і, зокрема, статті 57 (2) та 66 Договору,

Беручи до уваги пропозицію від Комісії,

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту1,

Беручи до уваги висновок Економічного і Соціального Комітету2,

Враховуючи, що ефективному здійсненню діяльності співстрахування Спів­товариства повинне сприяти мінімальне узгодження з метою запобігання ви­кривленню конкуренції і нерівному ставленню, не впливаючи на свободу, що існує в декількох державах-членах;

Враховуючи, що таке узгодження стосується тільки тих операцій зі співстра­хування, які є найбільш важливими з економічної точки зору, тобто, ті, які в силу своєї природи або обсягу підлягають міжнародному співстрахуванню;

Враховуючи, що ця Директива, таким чином, є першим кроком до узго­дження всіх операцій, які можуть бути здійснені шляхом реалізації свободи надання послуг; враховуючи, що таке узгодження насправді є об'єктом проекту другої Директиви Ради щодо узгодження законів, підзаконних та адміністрати­вних актів, що стосуються прямого страхування, іншого, ніж страхування жит­тя, що визначає положення, які сприятимуть ефективній реалізації свободи надання послуг, який Комісія передала Раді ЗО грудня 1975 року3;

Враховуючи, що головний страховик знаходиться в кращих умовах, ніж інші співстраховики, що стосується оцінки вимог та визначення мінімального роз­міру резервів для здійснення виплат по відшкодуванню;

Враховуючи, що здійснюється робота щодо ліквідації страхових компаній; враховуючи, що на цій стадії необхідно прийняти положення для забезпечення того, що у випадку такої ліквідації бенефіціарії за договорами співстрахування Співтовариства користуються рівним ставленням порівняно із бенефіціаріями за іншими видами страхування, незалежно від громадянства таких осіб;

Враховуючи, що в сфері співстрахування Співтовариства необхідно перед­бачати особливе співробітництво як між компетентними наглядовими органа­ми держав-членів, так і між цими органами і Комісією; враховуючи, що будь-яка практика, яка може вказувати на неналежне використання мети цієї Директиви, повинна перевірятися в процесі такого співробітництва,

ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

" Official Journal L 151, 07.06 1978, р 0025-0027 OJ C 60, 133 1975, p.

506

I'

(f

Розділ I Загальні положення

Стаття 1

1. Ця Директива застосовується до операцій співстрахування Співтоварист­ва, які зазначені в статті 2, і які стосуються ризиків, класифікованих згідно з пунктом А. 4, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 12, 13 і 16 Додатку до Першої Директиви Ради від 24 липня 1973 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних актів стосовно започаткування та ведення діяльності прямого страхування, ін­шого ніж страхування життя4, надалі — «Перша Координаційна Директива».

Однак, вона не застосовується до операцій співстрахування Співтовариства, які покривають ризики, класифіковані згідно з пунктом А. 13, що стосуються шкоди, спричиненої ядерними джерелами або лікарськими препаратами. Ви­ключення страхування шкоди, спричиненої лікарськими препаратами, переві­ряється Радою протягом п'яти років після повідомлення цієї Директиви.

2. Ця Директива застосовується до ризиків, зазначених в першому підпункті пункту 1, які за своєю природою чи обсягом вимагають участі декількох застра­хованих осіб для свого покриття.

Будь-які труднощі, які можуть виникнути при імплементації цього принци­пу, перевіряються відповідно до статті 8.

Стаття 2

1. Ця Директива застосовується лише до тих операцій співстрахування Спів­товариства, які відповідають наступним умовам:

(a) ризик у значенні статті 1(1), покривається одним договором за єдиною премією І на той самий період двома або більше страховими компанія­ми, далі — «співстраховики», кожним за свою частину; одна з цих ком­паній є головним страховиком;

(b) ризик Існує в межах Співтовариства;

(c) для цілей покриття цього ризику, головний страховик отримує ліцензію відповідно до умов, визначених Першою Координаційною Директивою, тобто, до нього відносяться так, ніби він є страховиком, який покриває весь ризик;

(d) принаймні один із співстраховиків, який є стороною за договором, діє через головний офіс чи структурний підрозділ, відкритий у державі-чле-ні, іншій, ніж держава головного страховика;

(e) головний страховик повністю приймає на себе головну роль у відноси­нах співстрахування і, зокрема, визначає строки та умови страхування І тарифи.

2.

Стаття З

Право компаній, які мають головний офіс у державі-члені, підлягають за­стосуванню і відповідають вимогам Першої Координаційної Директиви, брати участь в співстрахуванні на рівні Співтовариства, — не може підлягати регулю­ванню будь-якими положеннями, іншими, ніж положення цієї Директиви.

4OJ L228, 168 1973, рЗ

507

Розділ II Умови і порядок співстрахування на рівні Співтовариства

Стаття 4

1. Розмір технічних резервів визначається різними співстраховиками, відпо­відно до правил, встановлених державою-членом, в якій вони здійснюють під­приємницьку діяльність, або, за відсутності таких правил, відповідно до звича­євої практики тієї держави.

Однак, резерви щодо здійснення виплат по відшкодуванню повинні при­наймні дорівнювати резервам, визначеним головним співстраховиком відповід­но до правил або практики держави, де такий страховик здійснює підприємни­цьку діяльність.

2. Технічні резерви, встановлені різними співстраховиками, представляють­ся у вигляді збалансованих активів. Однак, правило збалансованих активів може бути послаблено державами — членами, в яких співстраховики здійснюють під­приємницьку діяльність, з метою врахування вимог здійснення ефективного управління страховими компаніями. Такі активи розміщуються або в державах-членах, в яких здійснюють підприємницьку діяльність співстраховики, або в державі-члені, де здійснює підприємницьку діяльність головний страховик, на вибір страховика.

Стаття 5

Держави-члени забезпечують облік співстраховиками, які здійснюють під­приємницьку діяльність на їх території, статистичних даних, які свідчать про розмір операцій співстрахування у Співтоваристві та задіяних держав.

Стаття 6

Наглядові органи держав-членів тісно співпрацюють при імплементації цієї Директиви і забезпечують один одного будь-якою необхідною для цієї мети інформацією.

Стаття 7

У випадку ліквідації страхової компанії, зобов'язання, які виникають з уча­сті у договорах співстрахування у Співтоваристві, виконуються у такий же спо­сіб, що й ті зобов'язання, які виникають за іншими договорами страхування цієї компанії, незалежно від громадянства застрахованих та бенефіціаріїв.

РОЗДІЛ III Заключні положення

Стаття 8

Комісія і компетентні органи держав-членів тісно співпрацюють з метою вивчення будь-яких труднощів, які можуть виникнути під час імплементації цієї Директиви.

В ході такої співпраці вони, зокрема, перевіряють будь-яку практику, яка може свідчити про викривлення мети положень цієї Директиви і, зокрема, статті 1 (2) і статті 2 або про те, що головний страховик не бере на себе головну роль в практиці співстрахування, або те, що ризики не вимагають участі двох або більше страховиків для їх покриття.

508

Стаття 9

Протягом шести місяців з моменту повідомлення цієї Директиви Комісія подає Раді звіт про розвиток співстрахування у Співтоваристві.

Стаття 10

Держави-члени вносять зміни до своїх національних положень з метою до­сягнення відповідності цій Директиві протягом 18 місяців після її повідомлення і негайно інформують про це Комісію.

Змінені положення застосовуються через 24 місяці після такого повідом­лення.

Стаття 11

Після повідомлення цієї Директиви держави-члени забезпечують передачу Комісії текстів основних положень законів, підзаконних та адміністративних актів, прийнятих у сфері, що регулюється цією Директивою.

Стаття 12

Ця Директива адресована державам-членам.

Вчинено в Брюсселі ЗО травня 1978 року.

За Раду Президент

І. НОРГААРД