ДОДАТОК ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО КОДЕКСУ ПОВЕДІНКИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ОПЕРАЦІЙ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ОБІГУ

Основна мета

Цей кодекс поведінки слід розглядати в загальному контексті розвитку та інтеграції ринків цінних паперів у Європейському Співтоваристві, який напра­влений на встановлення певних загальних принципів, що підтримуються дода­тковими керівними принципами.

Мета кодексу полягає в тому, щоб встановити стандарти етичної поведінки у всьому Співтоваристві, для того, щоб сприяти ефективному функціонуванню ринків цінних паперів (тобто, створюючи найкращі можливі умови для відпові­дності попиту і пропозиції на капітал), та охороняти суспільний інтерес.

Визначення

У цьому кодексі наступні вирази мають значення, надані їм нижче:

— «Цінні папери, що підлягають обігу» означають всі цінні папери, з яки­ми можуть здійснюватися операції на організованому ринку;

— «Фінансові посередники» — всі особи, які професійно займаються опе­раціями з цінними паперами, що підлягають обігу

— «Принципали» — всі особи, що займають стратегічне становище щодо цінних паперів та його ринку (напр. директори компанії чи управляючі компанією, власники чи покупці більшості акцій) та всі ті, хто займає таке становище, яке дає можливість впливати на громадську думку (напр. фінансові аналітики та журналісти)

— «Ринки цінних паперів» — офіційні фондові біржі та всі інші ринки організовані компетентними органами чи під наглядом останніх, а та­кож всі операції з цінними паперами, що підлягають обігу, включаючи приватне укладені угоди між фізичними особами з цінними паперами, що підлягають обігу, термін «ринок» (в однині) використовується тіль­ки, коли йдеться про офіційну фондову біржу чи організовані ринки

— «компетентні органи» — ті органи, завданням яких є гарантування нале­жного функціонування ринку та належне забезпечення ринку інформа­цією на національному рівні — головним чином органи фондових бірж та наглядові органи держави.

Загальні принципи

1.

2. Інформація, що повинна надаватися широким верствам населення, є вір­ною, точною, зрозумілою, адекватною та надана своєчасно.

Інформацію потрібно надавати в такий спосіб, щоб можна було легко зрозу­міти її значення та призначення. Будь-яка особа, яка в силу свого фаху чи обов'язків має обов'язок чи засоби інформування громадськості, спеціально

753

зобов'язана гарантувати, що вона (громадськість) належно поінформована, і що жодна окрема категорія людей не має привілеїв.

3. Рівність у відношенні повинна бути гарантована всім власникам цінних паперів одного типу, випущених однією компанією; зокрема, будь-яка дія, ре­зультатом якої безпосередньо чи опосередковано є переказ контрольного паке­ту, що надає де-юре чи де-факто контроль компанії, цінними паперами якої торгують на ринку, повинна враховувати право всіх акціонерів на рівноправне відношення.

4. Коли цінними паперами компанії торгують на ринку, члени її наглядової ради, її директори, менеджери та особи, що здійснюють контроль де-юре чи де-факто, повинні діяти так, щоб гарантувати виконання основного завдання цьо­го кодексу. Вони мають спеціальний обов'язок уникати будь-яких дій, які б завдали шкоди чесним операціям з відповідними цінними паперами, чи обме­жили права інших акціонерів.

5. Особи, які регулярно здійснюють операції на ринках цінних паперів, по­винні діяти чесно, у відповідності з завданням кодексу, навіть якщо це могло б у деяких випадках призвести до необхідності їх утримання від короткостроко­вого прибутку.

6. Фінансові посередники повинні намагатися уникати всіх конфліктів за інтересами, чи як між собою та їхніми клієнтами, чи іншими особами, з якими вони мають довірчі відносини, чи як між цими двома останніми категоріями осіб.

Додаткові принципи

1. Всі особи, які регулярно здійснюють операції на ринках цінних паперів, зобов'язані сприяти довірі інвесторів щодо відкритості ринку шляхом дотри­мання кращих стандартів комерційної чесності та професійної поведінки.

2. Фінансові посередники мають особливу відповідальність дотримуватися основної мети та загальних принципів цього кодексу поведінки. Зокрема вони не повинні потурати ніяким порушенням іншими особами положень та прин­ципів, про які йдеться у другому пункті загального принципу 1, та вони не повинні брати участь у маніпуляціях, що могли б зашкодити нормальному фу­нкціонуванню ринку.

3. Жодна особа не повинна підбурювати іншу особу, чи то посередника чи іншу, порушувати положення та принципи, вказані у другому пункті загально­го принципу 1, ні використовувати тиск для одержання:

(1) інформації, що не є відкритою, та яка не може бути розголошена без порушення правил, що стосуються такої інформації, чи

(2) проведення незаконної чи нечесної операції.

4. Фінансові посередники повинні знайти та рекомендувати своїм клієнтам найкращі умови щодо виконання доручень, які їм надаються, водночас дотри­муючись основного завдання та загальних принципів кодексу.

Вони повинні виконувати доручення, що надаються їм на організованому ринку, якщо лише керівник не дав однозначно протилежні інструкції. Однак, якщо обставини операції чи природа цінних паперів роблять складним, чи на-

754

віть неможливим виконання доручень на організованому ринку, фінансові по­середники можуть діяти як партнери своїх клієнтів чи виконати доручення поза ринком, за умови, що вони гарантують, що це не завдає шкоди інтересам їх клієнтів, і за умови, що вони в силу свого становища можуть відповідати на будь-який запит з боку компетентних органів щодо обґрунтування, кількості та умов операцій, здійснених в такий спосіб.

5. Фінансові посередники повинні утримуватися від сприяння продажі чи покупці з єдиною метою отримання прибутку.

6. Фінансові посередники не повинні розкривати тотожності своїх принци­пів, за винятком випадків, коли це вимагається національними правилами чи наглядовими органами (а також при розслідуванні злочинів або інших серйоз­них проступків).

7. Будь-яка спроба або маніпуляція особами, що діють самостійно чи разом з іншими, що направлена на, чи призводить до підвищення чи падіння ціни цінних паперів за допомогою шахрайських засобів, суперечить основній меті цього кодексу. Шахрайськими вважаються, зокрема, такі засоби, як публікація чи розголошення інформації, що є неправильною, перебільшеною чи упере­дженою, а також використання інших засобів, націлених зашкодити нормаль­ному функціонуванню ринків.

Фінансові посередники та члени наглядового органу, директори та мене­джери компаній, цінними паперами яких торгують на ринках цінних паперів, які дізнаються про будь-яку таку спробу чи маніпуляцію, вживають необхідних заходів, щоб перешкодити цьому. Вони негайно повідомляють відповідні орга­ни та компанії.

8. Фінансові посередники намагаються зберігати в таємниці, навіть між рі­зними відділами чи службами однієї організації, інформацію, яку вони одержу­ють у ході виконання своїх обов'язків, яка поки не є публічною, та яка може вплинути на ціну. Зокрема фінансові посередники не повинні використовувати таку інформацію ні в операціях на ринках цінних паперів за свій рахунок, ні в операціях, щодо яких вони радять своїх клієнтів, чи проводять операції за їхній рахунок.

9. Будь-яка особа, яка отримує інформацію при виконанні своїх професій­них обов'язків, яка не є публічною та яка стосується компанії чи ринку, з цін­ними паперами, чи якимось чином представляє великий інтерес для ринку, та яка може вплинути на ціну, утримується від проведення, безпосередньо чи опо­середковано, будь-яких операцій, в яких використовується така інформація, та утримується від надання інформації іншій особі з метою одержання прибутку до того часу, поки ця інформація стане публічною.

10. Ринки цінних паперів повинні бути достатньо відкритими, щоб запобі­гти їх дрібненню, за допомогою чого з однією і тією ж акцією можуть здійсню­ватися операції одночасно на різних ринках за різними цінами.

11. Якщо акцією торгують на ринку, громадськість інформується не тільки про різні ціни, за якими проводяться операції, але також про обсяг операцій, якщо тільки організація ринку не надає можливості громадськості оцінити лік­відність своїх інвестицій деякими іншими засобами.

12. Кожна компанія, з цінними паперами якої здійснюються операції на ринку, періодично публікує, принаймні кожні шість місяців, інформацію, яка є чіткою, точною, повною та оновленою, про свої бізнесові операції, результати та фінансове положення. Будь-який факт чи важливе рішення, що спроможні

755

мати значний вплив на ціну цінних паперів, без затримки також повідомля­ються.

13. Якщо факт чи важливе рішення, про які йдеться в попередньому поло­женні, не можуть бути обнародувані без затримки, наприклад тому що деякі формальності ще не були завершені, або тому що в результаті компанія понесе серйозні збитки, проте компанія, тим не менше, вважає, що є ризик витоку інформації, компанія повідомляє компетентні органи про таку ситуацію. Останні повинні вжити необхідні кроки для забезпечення належного функціонування ринку до тих пір, поки необхідний факт чи рішення можуть бути обнародувані. Зокрема, вони можуть, якщо такий крок видається неминучим, призупинити операцій протягом необхідного періоду.

14. Бажано, щоб публічному випуску цінних паперів передувала публікація проспекту. Наявність проспекту та місця або місць, де його можна отримати, оголошується в будь-якій рекламній продукції, що стосуються такого випуску.

15. Жоден інвестор чи група інвесторів не користуються більш сприятливим відношенням стосовно інформації, ніж інші інвестори чи громадськість. Всі інвестори мають вільний доступ до інформації.

16. З нагоди кожного випуску цінних паперів однакового типу, якими тор­гують чи якими можуть торгувати на декількох ринках одночасно, емітент не намагається мати більш сприятливе ставлення щодо одного ринку по відно­шенню до іншого.

17. Будь-яка операція, що призводить до передачі контрольного пакету ак­цій у значенні, про яке йдеться в загальному принципі З, не проводиться таєм­но без інформування інших акціонерів та контрольних органів ринку. Бажано, щоб всім акціонерам компанії, контроль над якою перейшов в інші руки, була надана можливість розпоряджатися своїми цінними паперами на ідентичних умовах, якщо тільки вони не мають прибутку від альтернативних гарантій, які можуть бути розцінені як еквівалент.

18. Будь-яке придбання чи намагання придбати на ринку, окремо чи спіль­но, контрольний пакет акцій у значенні, про яке йдеться в загальному принци­пі 3, без інформування громадськості, суперечить меті цього кодексу.