7.2.2. Заборона дискримінаційного оподаткування

У ст. 90 Договору про Співтовариство встановлено правило, згідно з яки м жодна держава-член не має права обкладати продукцію іншої держави-члена будь-якими прямими чи непря- мими внутрішніми податками додатково до тих, якими вже обкладена подібна вітчизняна продукція.

Більше того, ч. 2 ст. 90 Договору про Співтовариство вста- новлює, що жодна держава-член не має права обкладати про- дукцію іншої держави-члена будь-якими внутрішніми податками, які б сприяли непрямому захисту інших продуктів. Ця заборона стосується імпортних товарів, що конкурують з національними.

Стаття 90 Договору про Співтовариство надає державам - членам певну свободу щодо встановлення власних податків для кожного продукту, за умови, що немає дискримінації продук- ту, яки й походить з іншої держави-члена, або непрямого за- хисту національного продукту. Це означає, що держави-члени можуть встановлювати диференційоване оподаткування щодо національних та іноземних товарів за об'єктивни м критерієм, як то характер товару, умови його виробництва. Але держави- члени не можуть застосовувати диференційоване оподаткування за походженням товару. Мета ст. 90 Договору про Співтова- риство — скасування дискримінаційних заходів щодо товарів, що мають походження з іншої держави-член а ЄС, а не на - данн я їм особливих податкових пільг. Таки м чином, режим оподаткування продуктів національного походження повинен поширюватися і на товари, що ввозяться з інших держав-членів ЄС. У цьому випадку важливо що товари, які ввозяться з інших держав-членів, мають бути вироблені й в іншій країні, або ж товари законно потрапили на Внутрішній рино к Співтовариства

1 Див.: Справа 90/79, Commission v. France (Re Levy on Reprographic Machines) (1981) ECR 283.

* Див . детальніш е проблеми податків розглянуто в темі 8.

82

з-поза меж ЄС , і на які поширюється свобода вільного руху в межах ЄС.

Як було встановлено ЄС П у рішеннях справ Alfonse Lutticke1 (щодо ч. 1 ст. 90 Договору про Співтовариство) та Fink Fruchf- (шодо ч. 2 ст. 90 Договору про Співтовариство), ст. 90 Договору має пряму дію. Крім того, як вже було зазначено , відповідно до положенн я цієї статті тако ж існує можливіст ь учиненн я реституційного позову за принципо м San Giorgio

Частина 1 ст. 90 Договору про Співтовариств о забороня є дискримінаційн е оподаткуванн я подібних товарів. Термі н "подібні товари" при цьому тлумачиться ЄС П досить широко . Наприклад , за справою Commission v. Italy* італійське солодке вин о Марсал а було визнан е подібни м д о фруктови х лікерів . З іншого боку, в справі John Walker5 було визнано , що віскі не є продуктом, подібним до фруктових лікерів. Головним крите- рієм подібності товарів є їх схожість. За словами ЄС П у справі Commission v. Denmark6 товари повинн і мати однакове застосу- ванн я з точки зору споживача.

Частин а 2 ст. 90 Договору пр о Співтовариств о забороня є дискримінаційн е оподаткування товарів, що походять з іншої держави-член а ЄС , та конкурують з національними . У цьому випадку не потрібно доводити подібність товарів. Але під дію цієї статті Договору про Співтовариство підпадають дії держав - членів, які використовують непрями й фіскальни й захист на - ціональних продуктів. Головним критерієм є взаємозамінність товарів. Наприклад, у справі Commission v. UIC було визнано, що хоч пиво та вино не є подібними продуктами, вони конку - рують одне з одним , а тому дискримінаційн а податкова полі- тика потенційн о може вплинути на звички споживачів. Крім того, ці товари можуть споживатис я взаємозамінно. За виснов - ком ЄСП , критерієм взаємозамінності є здатність товарів суттєво впливати на звички споживачів. Наприклад , на думку ЄСП , у разі підвищенн я ціни на вино споживач може легко переклю- читися на споживанн я пива.

1 Див.: Справа 57/65, Lutticke (Alfons) GmbH v.

2 Див. : Справа 27/67, Fink-Frucht GmbH v. Hauptzollamt Munchen-Landsbergers- trasse (1968) ECR 327.

3 Див.: Справа 199/82, Amministrazione delle Finanza dello Stato v. San Giorgio

(1983) EC R 3595, (1985) 2 CML R 185.

4 Див.: Справа 277/83, Commission v. Italy: Marsale (1985) ECR 2049.

5 Див.: Справа 243/84, Walker (John) v. Ministeriet for Skatter (1986) EC R 875.

6 Див.: Справа 106/84, Commission v. Denmark (1986) EC R 833.

7 Див.: Справа 170/78, Commission v. UK: taxation of wine (1980) ECR 417.

83

Стаття 90 Договору про Співтовариство забороня є як пряму, так і непряму дискримінацію . Прям а дискримінаці я передбачає менш сприятливе ставлення на підставі "національності" това- ру1. Наявність такої дискримінаці ї становить однозначн е пору- шенн я Договору про Співтовариство.

Національни й захід може бути непрям о дискримінаційни м у випадках, кол и формальн о немає посиланн я на походження товару, але фактичн о імпортні товари обтяжуютьс я зборам и більшо ю мірою . Наприклад , у справ і Humblof- французьк а система оподаткування передбачала встановлення більшої ставки оподаткування для автомобілів, розмір двигунів яких перебіль- шує 16 куб. см. Виявилося, що цей захід був непрям о дискри - мінаційним , оскільки у Франції взагалі не вироблялося авто- мобілів з двигунами, розмір яких перевищував би 16 куб. см. Таке непрям е дискримінаційн е оподаткуванн я імпортних това- рів є порушення м ст. 90 Договору про Співтовариство, якщ о тільки не може бути об'єктивно виправдане. Це означає , що держава-член , яка встановлює непрям е дискримінаційн е опо - даткування , повинн а довести, що для цього існує об'єктивн а підстава, непов'язан а з "національністю" товару. Як свідчить практика, найчастіше за таку підставу становить захист довкіл- ля. Проте таки й захід не може мати на меті приховане наданн я захисту національному товару. При цьому вплив такого заходу на імпортні продукти, що походять з іншої держави-член а ЄС , повине н бути випадковим і лиш е в цьому разі може бути ви-

правданим3 .

Якщ о продукт не є ані подібним, ані конкуруючим з на - ціональним и (так звани й екзотичний імпорт), ст. 90 Договору про Співтовариство не забороня є встановлення на нього будь- якого внутрішнього податку, за умови, що такий податок містить- ся в загальній системі національног о оподаткування держави - члена ЄС4 . Проте в кожном у такому випадку потрібна детальна перевірка, чи не є насправді таки й податок приховани м збором, еквівалентним до зборів, заборонени х за ст. 25 Договору про Співтовариство.

1 Див.: Справа 55/79, Commission v. Ireland (1980) ECR 833, (1981) 2 CML R 734.

3 Див.: Справа 112/84, Humblot v. Directeur des Services Fiscaux (1985) ECR 1367.

3 Див. : Справ а 132/88, Commission v. Greece: taxation of motor cars (1990) EC R 1-1567.

4 Див.: Справа 27/67, Fink-Frucht GmbH v. Hauptzollamt Munchen-Landsbergers- trasse (1968) EC R 327.

84