18.2. Співвідношення прав громадян Європейського Союзу та громадян інших країн. Політичні права громадян інших країн
Загалом ідея громадянства ЄС спричинил а чимало проблем, але одніє ю з найскладніши х видається проблем а правовог о статусу громадян інших держав ЄС. Особи, які мають громадян - ство інших держав, але законн о мешкают ь на території ЄС , не можуть вважатися громадянами ЄС , оскільки вони не відповіда- ють вимозі наявності політичного зв'язк у з державою-члено м ЄС (тобто, бракує громадянства держави-члена), що є найважли-
* Більш детально про зміст Хартії див.
тему 5.300
вішою та єдино ю умовою громадянства ЄС. Таки м чином , поло- ження Договору про Співтовариство щодо громадянства ЄС не стосуються громадян інших країн, навіть якщ о вони протягом усього життя законн о мешкают ь у ЄС. Із перелічених вище прав , щ о надаютьс я громадяна м ЄС , Догові р пр о Співто - вариство надає громадянам інших країн лиш е право звертатися з петицією до Європейськог о Парламенту та до Омбудсмана.
Конвенці я Ради Європ и від 5 лютог о 1992 р. про участь іноземців у публічному житті на місцевому рівні гарантує всім іноземцям , що постійн о мешкают ь в європейськи х країнах - членах Ради Європи , певні базові права, такі, як свобода слова, право зборів і асоціації, активн е та пасивне виборче право на місцеви х виборах. Оскільк и документи , що приймаютьс я в рамках Ради Європи, не є джерелом права Співтовариства та ЄС , з імплементаціє ю в національн е законодавств о держав - членів ЄС цієї конвенції невідворотно постають конфлікт и з правом Співтовариства та ЄС , яке не надає громадянам інших країн жодних прав участі у місцевих виборах.
Загалом складається досить двозначн а ситуація, коли мільйо- ни іноземців законн о мешкают ь на території ЄС , працюють на користь Співтовариства, сплачують податки та інші соціальні платежі, так само як і громадяни ЄС , і при цьому знаходяться в досить безправному становіищі. Як було докладніше розгля- нуто в темі 8, громадяни інших держав лиш е дуже обмежен о користуються свободами пересування громадян ЄС (головним чином , як члени сімей громадян ЄС) .
Об'єктивн о така ситуація навряд чи зміниться доти, док и існує величезна економічн а різниц я між країнами ЄС та іншими державами. Здається, що на разі єдине , на що можуть сподіва- тися громадяни інших держав у ЄС , — це надання дедалі більшої значущості принцип у фундаментальни х прав людин и в праві Співтовариства та ЄС , бо це означатиме , що будь-який акт чи дії повинн і перевірятися дл я з'ясування , чи не порушують вони базових прав людини , а відтак — й іноземців.