Юридичне закріплення української державності у межах Московської держави

Усвідомивши безперспективність намірів будувати Українську державу як автономію у складі Польщі, Б. Хмельницький, проводячи активну й багатосторонню дипломатичну діяльність, остаточно зважився на новий план — союз із Москвою, тобто спробу побудувати Українську державу під протекторатом Москви.

3 укладанням Переяславського договору розпочався новий ^eTan юридичного закріплення (визнання) української державності, але вже у межах Московської держави. Положення договору викладено у Березневих статтях (інша назва — Статті Б. Хмельницького, Статті Війська Запорозького) і трьох царських «Жалуваних грамотах». Сукупність цих чотирьох документів і склала текст Переяславсько-Московського (чи Московсько-Переяславського) договору.

Форма державно-правових зв’язків між Україною і Московською державою. Українсько-російський договір 1654 p. через об’єктивні (стан наявних джерел) і суб’єктивні (ідеологічна та політична заангажованість) причини належить до затемнених сторінок української історії. Тому розгляньмо його докладніше. Наукову оцінку цьому важливому правовому акту, починаючи ще з XIX ст., давало багато істориків. У результаті — постали різноманітні теорії, що трактували українсько-російський договір як: персональну унію (В. Сергієвич), реальну унію (M. Дьяконов); інкорпорацію (1. Розенфельд), автономію (А. Яковлів, О. Оглоблін), ва- сачьну запежність (M. Грушевський, M. Слабченко, Л. Окіншевич), військовий союз (В. Липинський, частково M. Грушевський).

У радянській історіографії цей акт розглядався з класових позицій: спершу — як «союз українських та російських феодалі&), а згодом, після 1954 p., як