<<
>>

Формування державної території «Війська Запорозького» уроки Національної революції

Процес формування державної території козацької України періоду Національної революції перебував у прямій залежності від ратних успіхів української армії, був тісно пов'язаний з успіхами чи невдачами українських гетьманів у боротьбі за етнічну цілісність і свободу.

Статус українських земель за Б. Хмельницького часто залежав від стратегії гетьмана, від укладених, обумовлених політичною необхідністю, союзів із Кримом, Туреччиною й Москвою. Українська держава часу Б. Хмельницького охоплювала більше половини етнічних українських земель. Майже всі з них входили перед тим до складу Речі Посполитої. Що гучнішими були перемоги, тим охочіше польський уряд визнавав права українців. За Збо- рівською угодою1649 p. територія Козацько-гетьманськоїдержави охоплювала три воєводства: Київське, Брацлавське, Чернігівське, площею близько 200 тис. кв. км. 1 навпаки, після поразки українського війська межі держави значно скорочувалися (після катастрофи під Берестечком територія Української держави обмежилась лише Київським воєводством).

Цікавим моментом в історії розвитку державної території стало грилучення до неї південних районів Білорусії, зокрема, входження Пінщини. Ha кінець 50-х років XVll сг. Україна перетворилася наодну т могутніх держав Європи і за розмірами вже дорівнювала своєму основному тлітичному конкурентові й противникові - ГІольщі. ГІомітш обмежувало державу гетьмана Б. Хмельницького перебування західних районів (особливо Галичини, Холмщини) у залежності від інозем- нихурядів, що ускладнювало вихід іи інші європейські країни.

Значні зміни державної території козацької України сталися після смерті гетьмана Б. Хмельницького. Ужс з перших його спадкоємців почалося поступове дроблення державної території, підсилене міждержавною, московсько-польсько-турецькою боротьбою за українські землі. Ha початку 60-х років XVII ст. Україна фактично по- ділилася на дві частини — Правобережну й Лівобережну, що офіційно підтверджувалося спершу Аіщрусівським перемир ям 1667 p., ® згодом — і ((Вічним миром» (1686 p.) між Польщею і Москвою.

Отже, на середину 80-х років XVII ст. відбулося правове оформ- Дсння кордону між трьома державами: Річчю Посполитою, Ук- раіною (Гетьманщина) та Росією. Тоді визначився і західний рубіж власне українських і російських земель. Згідно з трактатом 1686 p.. Досить чітко розмежовувалися правобережний і лівобережний регіони, які мали риси практично автономних держав у ск іаті різ- них великих утворень, із тією лише різницею, що Правобережжя юридично нс відокремлювалося від Польщі (на противагу Лівобережжю, розмежованому з Росією).

Столицями гетьманської держави були: Чигирин, Батурин, Ппухів.

<< | >>
Источник: Терлюк I. Я.. Історія держави і права України: Навчальний посібник,- K.,2011.- 944 c.. 2011

Еще по теме Формування державної території «Війська Запорозького» уроки Національної революції:

  1. Місцеві органи влади та управління - складова політичного устрою Війська Запорозького
  2. 1638 р. Ординація Війська Запорозького, заведена польським урядом[15]
  3. Демократизація суспільного життя в роки Національної революції
  4. Вищі виконавчі органи влади (органи управління) в політичній системі Війська Запорозького
  5. Стаття 3. Принципи державної політики у сферах національної безпеки і оборони
  6. Формування території радянської України
  7. §3 Правові підстави зміни державної території
  8. §4 Протиправні зміни державної території
  9. Стаття 2. Правова основа державної політики у сферах національної безпеки і оборони
  10. Міжнародне право:3. Способи придбання державної території
  11. Тема 7. Запорозька Січ: Військово-політичний устрій та право Запорозька Січ у козацькому державотворенні
  12. Стаття 13. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку
  13. § 4. Формування і розвиток екологічного законодавства у період державної незалежності України
  14. Розділ 16. Структура державної влади в умовах формування тоталітарного ладу
  15. Органи державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань
  16. Поняття державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань
  17. Нотаріус — як суб'єкт державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
  18. М. Руденко. Прокурор як суб'єкт оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб Державної виконавчої служби України // Вісник Національної академії прокуратури України №1, 2012, - С.17-22.
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -