Політико-правові передумови виникнення української козацької державності й Річ Посполита

Переважна більшість українських і закордонних дослідників Національної революції українського народу під проводом Б. Хмельницького справедливо дотримувалися думки, що козацький гетьман, піднімаючи козаків на повстання проти уряду Польщі, передбачав обмежені цілі: припинити свавілля королівської адміністрації в Україні та поновити козацькі привілеї, що були надані козакам у минулому польськими королями, усунути переслідування православної церкви і православних вірян, нарешті, відстояти особисту козацьку честь і гідність.

Політична програма гетьмана Богдана Хмельницького.

Гетьман уперше в історії української суспільно-політичноі думки сформулював основні принципи національної державної ідеї. По-пер- ше, було сформульова}ю положення про соборність Української держави. У розмовах із королівськими комісарами було чітко засвідчено право українського народу на створення власної держави в етнічних межах його проживання. B реалізації задуманого Б. Хмельницький убачав відтоді основну мсту своєї діяльності («виб’ю з лядської неволі народ весь руський... тепер досить достатку в землі ii князівстві своїм по .Пьвів, Xoim і Галич. A сіпавши на Віслі, скажу далі ляхам: сидіть, мовчіть, ляхт). По-друге, було висловлено ідею незалежності утвореної держави від польського короля. По-третє, утворена Українська держава [юзглядалась як спадкосмищ Київської Русі. Зокрема, під час переговорів із поляками Б. Хмельницький відзначав замирення з Річчю Посполитою лише за умови, якщо її уряд визнає незалежність козацької України в тих кордонах, що «володіли благочестиві великі князі».

Юридичне закріплення українськоїдержавності. Першим юридичним документом, в якому йшлося про закріплення (визнання) Української козацької держави, став Зборівський договір (серпень 1649 p.) між польським королем та Військом Запорозьким. Ha початку січня 1650 p. його ратифікував польський сейм.

Ha змісті договору не могла нс позначитися поразка козацьких військ під Зборовом. За договором Польща визнала Козацьку державу та законодавчо закріпила за нею державну автономію у складі Речі Посполитої, однак лише в межах Чернігівського, Київського і Брацлавського воєводств (вони мали спільну назву «Україна»). У документі доволі суперечливо було виписано правовий статус влади гетьмана. 3 одного боку, польський король залишив Військо Запорозьке «при всіх давніх вольностях, згідно з давніми привілеями...» (ст. 1), тобто визнавав владу гетьмана в межах, що визначались козацьким звичаєвим правом. 3 іншого — договір передбачав повне підпорядкування гетьмана польському королю. Визначався реєстр козацького війська в кількості 40 тис. душ. Урів- нювапися права православної церкви з католицькою, визнавалися й підтверджувалися права українських шкіл; передбачалось ліквідувати унію. Отже, Зборівським договором Б. Хмельницький номінально змушений був визнати владу польського короля. Зборів- ська угода була важливим етапом у творенні української державності. Вона стала першші юридичним актом визнання українська автономії.

Наступний юридичний документ, в якому йшлося про визнання української державності, було укладено в Білій Церкві 28 вересня 1651 p. Білоцерківський трактат формально-юридичним чином передбачав обмеження суверенітету Української держави та зменшення її території до розмірів Київського воєводства. Угода не містила статті про збереження за Військом Запорозьким його «давнії прав і вольностей». Козацький реєстр скорочувався до 20 тис. душ-

У документі суттєво обмежувалася влада гетьмана (ст. 5). Зокрема, юридично закріплювалося за королем право затвердмсувати

кандидатуру гетьмана, запропоновану радою, чи відхиляти її, зводячи таким чином нанівець право вільного вибору гетьмана.

Як бачимо, Білоцерківський договір, що мав би стати другим етапом юридичного закріплення (визнання) украі'иської державності, практично анулювував значні здобутки українського державотворення. Проте він не задовольняв польську шляхту і пс був ратифікований сеймом, а тому не набув юридичної сили. A після перемоги Б. Хмельницького під Батогом (липень 1652 p.) договір узагалі було анульовано.

Отже, українська козацька державність із перших років національно-визвольної боротьби мала чітко визначену мету - розбудову незалежної держави, що охоплювала б усі землі тодішнього етнічного розселення українців. Однак державотворчий поступ українців напряму залежав від воєнних успіхів армії гетьмана Б. Хмельницького. Після поразки козацьких військ під Зборовом однойменний договір визначав українську державність як автономну у складі Речі Посполитої. A в період з 1652 p. по 1654 p. Україна і юридично, і фактично виступала як цілком суверенна держава, Що «ж визнавала над собою іншоївлади. крім впадисвого гетьмана».