Цивільно - правові норми «Руської правди».

Норми цивільного права Київської Русі чітко не окреслювали права власності в сучасному розумінні, позаяк ні суб’єкта, ні об’єкта речового права конкретно не було визначено.

Земельна власність існувала у вигляді:

• общинної (громади) власності і (базувалась на природному праві);

• князівської (джерело поповнення: освоєння пустопорожніх земель і захоплення общинних);

• боярської і монастирської (князівських пожалувань).

,,Руська правда” розрізняє право власності і право володіння. Це власність князя, бояр, церкви на борті тощо, а володіння - власне фактичне користування якоюсь річчю.

У ролі суб'єкта права власності та володіння виступають фізичні (князь, боярин, тіун, смерд) та юридичні (монастирі, верви, роди, єпископства) особи. Отже є підстави говорити як про індивідуальне так і про громадське право власності.

Об'єктом права власності були одяг, земля, будинок, раби, худоба речі тощо.

Приватна власність, її охорона - одне із призначень,,Руської правди”, яка закріплювала штрафні санкції (ст. 71 П.П. - за знищення знака власності - 12 грн.), розмір яких залежав від виду і кількості вкраденого, місця вчинення злочину.

Зобов'язальне право.

Договір - це домовленість (письмова чи усна) між двома чи кількома особами, або між особою і представником державної влади. У Київській Русі були відомі такі види договорів:

- договір міни;

- договір купівлі - продажу;

- договір поклажі;

- договір позики;

- договір особистого найму.

Спадкове право.

,,Руська правда” знала успадкування як за законом так, і за заповітом:

- за законом родове майно могли успадкувати лише сини;

- батьківський двір без розподілу обов’язково діставався молодшому сину (принцип мінорату), в разі відсутності сина майно переходило до братів. Дочки спадкоємцями не вважалися, а отримували посаг вступаючи в шлюб;

- лише власність бояр і дружинників, які не мали синів, могла дістатися донькам (право - привілей);

- неповнолітніми дітьми померлого та їхньою приватною власністю порядкували опікуни - мати, близькі родичі;

- за нормами руського права до спадкоємців переходили і боргові зобов’язання спадкодавця (досі чітко не відомий механізм повернення боргу при наявності кількох претендентів);

- із прийняттям християнства, статті,,Руської правди” закріплюють ще одного обов’язкового спадкоємця за законом, якому передавалась частина спадку - церква.

5.