Судова система

Судово-прокурорські органи є важливою і невід’ємноюланкою державно-політичної системи будь-якої країни. Прийняті в ЗУНР нормативні акти стали організаційно-правовою основою творення власної судової системи й органів прокуратури, відновлення діяльності адвокатури й створення нотаріальної служби.

Правовою основою організації судової системи в ЗУНР став прийнятий УН Радою Закон «Про тимчасову організаціюсудійі влади судової» (21 листопада 1918 p.). Загалом цей нормативний акт мав на меті встановити замість австрійської судової влад» українську, не порушуючи при цьому самої судової організації. У документі підкреслювалося (§ 1), іцо судочинство в ЗУИРмаг здійснюватися на основі законів і розпоряджень колишньої австрійської держави, якщо останні не суперечать українській державності.

Закон проголошував, що всі суди па території колишнього цісар сько-королівського Вищого крайового суду у Львові стають судам» Західноукраїнської Народної Республіки і від її імені виконують судочинство (§ 3). Справи колишнього австрійського міністерства судівництва на територіїЗУПР переходять до Державного секретаріату судівництва (§ 4). Дотеперішні суди (цісарсько-королівськшї повітовий суд, цісарсько-королівський виїцин крайовий суд) формують систему судових органів ЗУНР і перейменовуються на повітовий, окружний і Biiufuu суди ЗУНР (§ 6). Як найвища судова інстанція держави, окремим законом, повинен бути утворений Hm- виїций Державний Суд у Львові (§ 10). Однак, у зв’язку зі втратою столиці держави м. Львова та військовими діями, на місці Найвишого та Вищого судів ЗУНР було утворено (лютий 1919 p.) судовісем- ти III та II incmam|i( (А/. Кобикцький). Вони, згідно з розпорядженням Державного Секретаріату судівництва, були утворені при Окру* ному суді в Станіславові. Членів і голів сенатів призначав Державний секретар судівництва, а затверджувала УН Рада або й Виділ.

Українська Національна Рада розпорядилася, щоб до прий^,,ят тя закону про судоустрій і судочинство попередні судді, а ^ЗІИЧИ' частину їх сгановили українці, та вссь канцелярський апарат» лишилися на своїх місцях. Звільнили тільки тих, хто скомпромеД®³® себе антинародною, антиукраїнською діяльністю (Б. Tuu|uK)-

Була розпочата підготовка до реформи судової системи, за якою уся територія держави була поділена на судові округи (всього 12) ісудові повіти (всього 130). Населення мало обрати окружних і повітових суддів. Для національних меншин було встановлено квоту. Загальна кількість суддів мала становити 144 чоловіки. Для отримання посади судді тепер необхідно було скласти іспит перед спеціальною комісісю (діяли при окружних судах), членів яких призначав Державний секретар судівництва. У пресі неодноразово друкувалася інформація про наявність вільних суддівських посад (M Кобилечькіт). Усі судді та працівники судів зобов’язувались скласти присягу на вірність Українській державі.

У зв’язку з «надзвичайними обставинами, спричиненими війною» було внесено зміни у систему судоустрою. Зокрема, тимчасово для I розгляду кримінальних справ були угворені (лютий 1919 p.) трибунали першої інстанції (у повітах). Суддів цих трибуналів призначав Державний Секретаріат судівництва, а затверджувала УН Рада або її Виділ. Дослідники (Б. Тнщик) зазначають, що трибунали першої інстанції діяли у складі: 1) одноосібного судді (якщо пока- рашія за вчинене правопорушення не перевищувало одного року в'язниці і грошова кара - незалежно від розміру); 2) у всіх іінних випадках грибунал діяв у складі трьох суддів. Серед інших вимушених змін - скорочення з трі.ох до двох років «підготовчої суддівської спужбн» (тобто стажування) і тимчасове (на один рік - узв’язку з воєнним станом) ІірИНІНІСІНІЯ діяльності суду присяжних. Було прийнято також розпорядження про запровадження у судочинстві української мови, принципів гласності, змагальності, прапазвинуваченого на захисттощо.

Успішно діяли в ЗУ11Р і органи військової юстиції, організація яких заслуговує на особливу увагу. Структуру військових судів встановлювало розпорядження Державного Секретарства судівництва (Іблистонада 1918 p.). Вона складалася з окружного військового суду, обласного військового суду та Найвищого військового трибу- u