Розгляд питання про державну належність Закарпаття
Закарпаття як найзахідніша частина українських земель, автохтонне населення якого становили русини-українці, до розпаду Австро-Угорської монархії входило до її складу під назвою Угорська Русь.
Наприкінці жовтня 1918 р. внаслідок воєнної поразки у Першій світовій війні та під тиском національно-визвольної боротьби народів, які населяли Австро-Угорщину, одна з наймогутніших в Європі монархій розпалася. Перед закарпатськими українцями відкрилися можливості національного самовизначення.На численних мітингах і зборах поступово викристалізовувалися політичні орієнтації щодо майбутнього краю. Показником суспільної думки стосовно самовизначення й державності краю були численні резолюції, звернення й петиції народних рад. Вони масово створювались як органи політичного життя. Найвпливо- вішими серед народних рад виявилися Пряшівська, Хустська й Ужгородська.
Аналіз рішень і резолюцій народних рад на Закарпатті показує, що визначальний напрям політичної орієнтації русинів- українців був проукраїнський. Єднання зі своїми братами-україн- цями по той бік Карпат, злуки з Україною вимагали численні ради починаючи зі Старолюбовнянської (згодом - Пряшівської), що ухвалила одне з перших таких рішень ще 8 листопада 1918 р. - «Маніфест до русинів Угорщини», і до історичної за своєю значущістю резолюції Всенародних зборів угорських русинів 21 січня 1919 р. у Хусті1. Це бажання закарпатців вийти зі складу Угорщини й возз'єднатися зі своїми братами-українцями було цілком природним.
Однак існували й інші погляди щодо майбутнього краю. Зокрема, досить широкі верстви інтелігенції та переважно міського населення - угорців, євреїв, німців, змадяризованих русинів Ужгорода, Мукачева, Берегова - прагнули залишити Закарпаття у складі Угорщини. Тим більше що в країні була повалена монархія та проголошена Угорська Народна Республіка. До влади прийшов
ліберальний уряд на чолі з М.Карої, програма якого передбачала «всім народам надати максимальну волю та права, але в єдиній Угорщині»2.
Створена на початку листопада 1918 р. в Ужгороді Рада угорських рутенів, до якої ввійшли переважно священики греко-католицької церкви, ухвалила рішення щодо цілісності Угорщини і програму розвитку Закарпаття в її складі із забезпеченням прав «нашого угрорусского народа»3.Подібні рішення в листопаді-грудні 1918 р. було схвалено на зборах у Мукачеві, Берегові, Вілоку. А в західних районах, зокрема на Пряшівщині, було чимало тих, хто вимагав приєднання до Чехословаччини. Нарешті, були й такі політичні діячі (у східних районах), які доводили доцільність приєднання Закарпаття до Румунії або створення окремої держави русинів4.
Не було єдності щодо долі Закарпаття і серед численної, особливо в США (близько 400 тис. осіб), карпаторуської еміграції, яка відіграла значну роль у вирішенні питання про державну належність і статус рідного краю. Зокрема, у середовищі закарпатської еміграції в США були впливові сили, які виступали за приєднання Закарпаття до Росії, і лише більшовицький переворот і вихід Росії зі світової війни зробили ці наміри примарними.
На травень 1918 р. припадають перші контакти лідерів закарпатської еміграції з провідниками національно-визвольного руху чехів і словаків, зокрема, з Т.Г.Ма- сариком, який перебував тоді в США. Починає визрівати чехословацький варіант щодо майбутнього Закарпаття. Згодом прийняття підкарпатських русинів до «Демократичної унії Середньої Європи», утвореної в жовтні 1918 р. у Філадельфії, переговори керівників Американської народної ради угорських русинів із головою Унії Т.Масариком і президентом США В.Вільсоном сприяли тому, що під час плебісциту, проведеного в США 13 листопада 1918 р., 67,2% представників закарпатської еміграції проголосували за приєднання Закарпаття до Чехословаччини на правах широкої автономії (за об'єднання краю з Україною висловилося 28,5% делегатів, за його повну незалежність - 2,5%, а за залишення в складі Угорщини - лише 0,8%)5.
Щоб зберегти у цій складній ситуації Закарпаття в складі Угорщини, уряд М.Карої змушений був швидко реагувати на розвиток подій.
На початку грудня 1918 р. він опублікував указ про право всіх неугорських народів на самовизначення і, зокрема, призначив уродженця Закарпаття О.Сабова спеціальним міністром у справах русинів. О.Сабову було доручено разом зі створеною в Будапешті проугорською Руською Народною Радою підготувати законопроект про автономію Закарпаття. Для обговорення й схвалення законопроекту про утворення в складі Угорщини нової адміністративної одиниці - Руської Країни - 10 грудня в Будапешті було скликано нараду. На неї прибуло майже 200 представників закарпатської інтелігенції6. Це зібрання ще раз засвідчило розходження в поглядах і водночас зростання національної самосвідомості й активізацію політичних позицій інтелігенції Закарпаття. Більшість учасників наради піддала критиці законопроект і вимагала його обговорення та вирішення долі рідного краю в самому Закарпатті, зокрема на народних зборах у Мукачеві або Хусті. Хоч угорський уряд і погодився на це, але під впливом посилення на той час антиугорських настроїв у закарпатському суспільстві, що засвідчили, між іншим, рішення про злуку з Україною народних зборів (рад) у Хусті, Сваляві, Мараморош-Сігеті й інших містах Закарпаття, 21 грудня 1918 р. угорський парламент видав Народний закон № 10 «Про автономію Руської Нації, що проживає в Угорщині».2.
Еще по теме Розгляд питання про державну належність Закарпаття:
- Якщо на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі окремого провадження вбачається спір про право, то чи можна зразу же залишити заяву без розгляду, так як за змістом ч. 6 ст. 235 ЦПК це можливо лише під час розгляду справи?
- Чи можливо одночасно з розглядом справи про усиновлення вирішити питання про захист майнових прав дитини, наприклад, про право власності дитини на майно тощо?
- Які особливості розгляду питання про поворот виконання рішення?
- 4. Розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет.
- Відповідно до ст. 377 ЦПК суд за поданням державного виконавця вирішу є питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах. Чи вирішу є суд питання за поданням державного виконавця і при зверненні стягнення на майно боржника, яке знаходиться в інших осіб?
- У частині 2 статті 123 ЦПК перераховані спеціальні умови, при наявності яких суд приймає зустрічний позов до спільного розгляду. Чи достатньо хоча би однієї умови для позитивного вирішення питання про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним, чи повинні бути наявними всі умови одночасно?
- Питання 41. Належність, достовірність і допустимість та достатність доказів. Умови визнання доказів недопустимими
- Питання 111. Поняття, суть і значення стадії судового розгляду. Загальні положення судового розгляду
- При скасуванні ухвали суду першої інстанції в яких випадках апеляційний суд вправіпостановити нову ухвалу, а в яких випадках вирішує питання про передачу справи на новий розгляд?
- Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦПК суддя-доповідач касаційної інстанції вправі вирішити питання про зупинення рішення (ухвали) суду лише при наявності про це відповідного клопотання особи, яка подала касаційну скаргу. Як це питання вирішується у провадженні у зв'язку з винятковими обставинами?
- Чи належить до розгляду судом загальної юрисдикції спір за позовом фізичної особи про звільнення майна від арешту, накладеного постановою слідчого по кримінальній справі відносно іншої особи, чи це питання повинно вирішуватися шляхом оскарження зазначеної постанови в порядку кримінального судочинства?
- Питання 112. Етапи судового розгляду, їх зміст