§ 1. Історіографія права

Дослідження права Київської Pyci як у вітчизняній, так і зарубіжній історико-правовій науці є досить значним. Проблема становлення права Київської Pyci була в центрі уваги автора відомого літопису «Повість минулих літ».

Ha початку XIX ст. російський дослідник H. Полєвой, висловлюючи свій погляд про походження права Київської Русі, зазначав уплив на нього не лише скандинавського й німецького, а й візантійського та церковного. «“Руська правда” у тому вигляді, у якому вона дійшла до нас, — переконував він, — є поєднанням законів скандинавських і німецьких, давніх слов’янських звичаїв, навіть грецьких і церковних законів»^{[25] [26]}.

Послідовним прибічником норманської теорії походження держави і права в східних слов’ян у першій половині XIX ст. був M. Погодін. Він, зокрема, перебільшував вилив варягів на побут і право східних слов’ян. Навіть перший період в історії розвитку держави і права Київської Pyci (862-1054) учений назвав норманським періодом^[27].

Досить вагомий внесок у дослідження формування й розвитку права Київської Pyci здійснили історики права другої половини XIX ст.

) • W • • • U t

вяни здшснили рецепцію візантшського права¹.

M. Владимирський-Буданов у своїх працях, відкинувши норманську теорію походження держави й права в східних слов’ян, обґрунтував «земську теорію», згідно з якою держава в Київській Pyci виникла ще в догерманський період. У ній, на його погляд, князівська влада (монархічний елемент), боярська дума (аристократичний елемент) і віче (демократичний елемент) існували задовго до появи варягів. Варяги, на його думку, застали в слов’ян готовий державний лад^{[28] [29]}.

Вагомий внесок у дослідження права Київської Pyci з Візантією здійснив Д. Самоквасов^[30]. Він досить ґрунтовно проаналізував правові пам’ятки Київської Русі, зокрема «Руську правду», церковні статути, договори Pyci з Візантією та окремі інститути цивільного й кримінального права. Проте подальший розвиток права він простежував не за правовими пам’ятками України, а за правовими пам’ятками Північно- Східної Русі.

Ми звертаємо увагу на те, що всі вищезазначені дослідники права Київської Pyci були прибічниками теорії, що подальший генезис відбувався не в Україні, а в Росії, яка є спадкоємницею як держави Київської Русі, так і її права. Цей хибний постулат буде розвінчано в наступних розділах цього підручника. Разом з тим ми віддаємо належне названим дослідникам у тому, що вони нагромадили, систематизували й увели в науковий обіг величезний фактичний матеріал, що значно полегшує роботу сучасних дослідників права Київської Русі.

Дослідники права Київської Pyci в радянську добу відхилили норманську теорію, договірну теорію виникнення держави й права в східних слов’ян і замінили їх марксистською теорією класової боротьби в суспільстві. Ha думку марксистів, держава й право виникають там і тоді, де і коли відбувається боротьба класів. Учені радянської доби, виходячи з принципів історичного матеріалізму, поставили генезис держави й права в східних слов’ян у залежність від соціально-економічного й правового розвитку Київської Русі.

Необхідно зазначити, що дослідники радянської доби здійснювали також аналіз окремих пам’яток права Київської Русі. Так, зокрема, аналізові змісту «Руської правди» було присвячено працю Б. Рибакова «Правда русская» (1940). У ній він проаналізував історіографію «Руської иравди» та здійснив постатейний її аналіз. Відомий дослідник «Руської иравди» M. Тихомиров у праці «Исследование о “Русской правде”» (1941) зіставив тексти різних редакцій «Руської правди» («Коротка правда», «Поширена правда» і «Просторова правда»), визначив її джерела, здійснив як загальний, так і постатейний її аналіз.

Пріоритетудослідженні права Київської Pyci належить C. Юшкову. У своїх працях «“Русская правда” как кодекс русского феодального права» (1939), «“Русская правда”. Происхождение, источники и их значение» (1950), «История государства и права СССР» (1961) він проаналізував джерела, складові частини «Руської правди», критично поставився до думки інших дослідників щодо впливу норм скандинавського й німецького права на формування і розвиток права Київської Русі. Учений здійснив детальний аналіз церковних статутів, їх походження.

Досить широко досліджував право Київської Pyci О. Зимін¹. Він, зокрема, довів, що «Руська правда» за своїм змістом була державно- правовим збірником, розділяла цивільне й кримінальне право, здійснив її постатейний аналіз. Окрім того, учений проаналізував інші пам’ятки права Київської Русі. Він також займався тлумаченням деяких понять як у «Руській правді», так і в іиших пам’ятках Київської Русі.

Підсумки досліджень учених радянської доби права Київської Pyci фактично підведені в багатотомній нраці «Российское законодательство X-XX веков» (1984) за редакцією О. Чистякова. У першому томі, присвяченому дослідженню права Київської Русі, аналізуються джерела «Руської правди» та церковних статутів, зроблено важливий висновок про те, що систему права Київської Pyci потрібно будувати за галузями, а не за станами, на які поділялося тогочасне суспільство.

Досить грунтовно право Київської Pyci досліджено в працях українських учених. Особливо збагатилася історіографія права Київської Pyci у 20-х роках XX ст., коли відбувалося відродження української мови, культури й науки. У працях таких видатних українських учених, як P. Лащенко^{[31] [32]}, M. Чубатий^[33], Л. Яковлів^[34], C. Борисенко^[35] та ін., досліджено джерела права Київської Русі, проведено аналіз текстів «Руської правди», церковпих статутів, договорів Pyci з Візантією, витлумачено окремі поняття, що містяться в першоджерелах, тощо.

Право Київської Pyci досліджувалось у працях видатних українських істориків — M. Грушевського («Історія України-Руси»), Д- Д°" рошеика («Нарис історії України»), H. ІІолонської-Василенко («Історія України») та ін. Зазначені науковці дослідили джерела права Київської Русі, охарактеризували «Руську правду», церковні статути та договори Pyci з Візантією.

У 90-х роках XX ст. з’являються підручники й навчальні посібники з історії держави і права України, написані вітчизняними науковцями. Серед підручників з історії держави і права України необхідно звернути увагу на «Історію держави і права України» за редакцією професорів В. Гончаренка та А. Рогожина та за редакцією академіка В. Тація і професора А. Рогожина (2000).

Необхідно зазначити, що автори підручника не відійшли від марксистських постулатів утворення держави і права, пов’язують виникнення і розвиток права Київської Pyci з її соціально-економічним розвитком і класовою боротьбою.

Разом із тим необхідно звернути увагу на навчальні посібники за редакцією професора В. Гончаренка «Історія держави і права України: Kypc лекцій» і за редакцією професора О. Шевченка «Історія українського права». У зазначених навчальних посібниках автори відійшли від марксистських постулатів виникнення й розвитку права Київської Русі, наголошують на суто вітчизняному характері джерел права, на тому, що поняття «закон», «иокон» є тотожними поняттю «звичай», що така тотожність із часом зникає. Автори зазначають, що звичаєве право Київської Pyci є суто українським і воно формувалось «під впливом об’єктивних умов життя і залежить від природних умов, передусім клімату, пейзажу, які впливають на формування психологічного складу народу, його антропологічних даних»^[36]. Хоча звичаї народів «мають багато спільного, звичаєве право кожного народу визначається своїми національними особливостями». Можна погодитися з обґрунтованим висновком авторів зазпачених навчальних посібників, що право Київської Pyci є суто українським і «позначене національною печаткою давньоукраїнське звичаєве право протягом багатьох століть залишалося джерелом права України»².

У навчальних посібниках доведено, що договори київських князів з греками (X ст.) є пам’ятками давньоукраїнського права так само, як «Руська правда» є кодифікованим збірником юридичних норм українського народу³. Автори посібників переконливо доводять, що система права Київської Pyci була значно розвиненою, а саме право було самостійним і навіть більш прогресивним порівняно з тогочас-

ним західноєвропейським правом¹. У посібниках досить глибоко досліджено цивільне, кримінальне, сімейно-шлюбне право, а також процесуальне право Київської Pyci й зроблено науково обґрунтовані висновки.

B Україні з’явилися дисертаційні дослідження та наукові статті, присвячені окремим галузям права Київської Русі.

Дослідженню кримінального права Київської Pyci присвячено кандидатську дисертацію C. Кудіна «Становлення і розвиток кримінального права України в X — першій половині XVII ст.» (K., 2001). У зазначеній роботі досліджено основні поняття та інститути кримінального права, види злочинів і покарання, які існували в добу Київської Русі.

Церковне право періоду Київської Pyci було досліджене в кандидатській дисертації Ю. Цвєткової «Єфремівська Кормча як джерело права Київської Русі» (K., 2003). У роботі, зокрема, встановлено, що джерелом права Київської Pyci були так звані Номоканони (закон і церковне правило), Еклога (витяги з інституцій, дигест, кодексу і новел Юстиніана), Прохірон (перероблені норми кодексу Юстиніана) тощо. Автором установлено, що зазначені джерела при перекладі з грецької зазнавали значних змін під впливом місцевих умов судочинства і наближалися до давньоукраїнського права доби Київської Русі, навіть узгоджувались із ним.

Історіографія Київської Pyci є досить значною й проаналізувати всі видані праці неможливо.