Адміністративо-політична організація Закарпаття 1920-хроків

Перша чеська адміністративно-політична організація Закарпата, здійснена у 1920-х роках, мала на меті, передовсім, утримаиняй поступову інкорпорацію (інтеграцію) краю до загально-чехословацької суспільно-політичної й соціально-економічної систем та відносин із врахуванням його історико-національних особливостей

Після проголошення рішення про включення території Закарпаття до складу ЧСР для організаціїадміністрації краю в Ужгороді створюсться Цивільна Управа (липень 1919 p.) на чолі з чеським адміністратором (1928 p.

Першим нормативним актом, що визначав правовий статусор- ганів державного управління на території краю і дав йому офіційну назву, став «Генершьний cmamyin про організацію адміністроїр> Підкарпатської Русі, приєднаної Паризькою конференцією дп Чехо- словацької республіки», затверджений 7 листопада 1919 p. Радокі міністрів ЧСР і проголошений в Ужгороді 18 листопада.

Структурно цей документ складався з чотирьох частин. Иого перша частина, зокрема, гараіггувала виконання основних положень Сен-Жерменського договору щодо Закарпаття, а за другою частиною Генерального статуту встановлювалась демаркаційна лінія мі* словаками і русинами. У третій частині йшлося про те, щоажкї юридичного визначення вибраним соймом буде вживатися істори чна назва Підкарпатська Русь; паралельно цьому може вживанк* назва Русинська», а «в школах народна мова буде мовою навчай- як і офіційною мовою взагалі».

Адміністратор очолював Директорію Підкарпатської Pyci («тимчасову русинську автономну директорію») нк дорадчий орган «но законодавству і управлінню в усіх мовних, шкільних і релігійних питаннях та в питаннях місцевого управління» та вибору й заміщенню чиновників і службовців адміністративних структур. Директорія Підкарпатської Pyci на чолі з Г. Жатковичем розпочала свою діяльність з ряду політичних та соціально-економічних вимог, більшість з яких ігнорувалась як Цивільним Управлінням, так і празькою владою. Ila знак протесту вже 19 лютого 1920 p. члени Директорії подали у відставку.

Згідно з урядовим розпорядженням «Про зміну Генерального статуту Підкарпатської Русі» (26 квітня 1920 p.j Директорія як особливии адміністративний орган, що здійснював в краї виконавчу владу, ліквідовувалася. Натомість, інститут Цивільної Управи закріплювався юридично, однак замість посади адміністратора запроваджувалися посади тимчасового губернатора (призначався президентом ЧСР за пронозицісю уряду на термін, установлений Сеймом Підкарпатської Русі)та віцс-іуберпатора. ІІри губернаторові діяв дорадчий орган - губерніальна рада. Губернатором мав призначатися представник місцевого населення, а віце-губернатором ставав чеський урядовець. Оскільки віце-губернаторові підпорядковувалися усі відділи (реферати) Цивільної Уиравн, то саме йому практично й належала уся новпота влади у краї. Якщо між губернатором і віце-губернатором виникали розходження, то їх розв'язання покладалося на празький уряд. B цілому, структура і повноваження державної адміністрації на Закарпатті регулювалися Законом «IIpo організацію жупшк і окружних урядів ЧСР» (29 лютого 1920 p.). За винятком запровадження посад губернатора і віце-губернатора, адміністративно-політична струкгура першої половини 20-х років краю загалом не відрізнялися від таких в інших регіонах республіки.

Першим іубсрпатором краю було призначено (5 травня 1920 p.) I Жатковича, якин, однак, протестуючи проти невиконання чехами умовСеп-Жермсиськоіо договору і порушення власної Консіитуцн, після 1921 p. подав у відставку. Уся иовпоіа влади зосерсджувала- сяврука.х віце-губернатора, чеха за націоиальніспо (А. Розсипала) та очолюваної ним, переважно, чеськоїадмініетрації.

Адміністративна реорганізація у Чехо-Словаччииі 1925 і, особливо. 1927 pp. лише віддаляла Закаргіаїтя від реальної автономії, оскільки па території усієї республіки здійснювалася ліпісю подальшої Централізаціїта уніфікації влади й управління.

Закон ЧСР «Про організацію ію.іітичпогоуп/ківзініїя» (14 лип- Ия 1927 p.), що запровадив повнГі адміїїісзрагнвію-територіальнии поділ Чехо-Словаччини, де-іорс автономну «Підкарпатську Ру_СЬ)) під новою назвою- «Земля Підкарпаторуська» - фактично приріпц_вв до трьох інших чеських провінцій (Чехія, Моравія-Сілезія, Словаччина). У краї встановлювалася посада крайового президента (ncp. ший президент А. Розсипала), формувався крайовий представницький орган - крайове заступництво (дві третини місць якого були виборними, третина - призначалася центральною владою). Ліквідовувався адміністративно-територіальний поділ краю на жугіи (колі- тати), замість яких утворювалися нові - округи (інша назва - повіти, землі) - нотарські райони (всього 130) - громади (всього 478).

Ha чолі округів (всього 13) стояли земські президенти. Керівні посади в окружних та нотарських. а також жандармських та поліцейських управах і судах посідали переважно чеські урядовці, які не завжди прихильно ставилися до політичних вимог українців. Розгалужений чехословацький апарат наділявся широкими повноваженнями особливо після прийняття Закону «Про охорону pectnb- ліки» (1923). B округах створювалися Самоврядні представницькі органи - земські заступництва (складалися з 12 обраних і 6 призначених членів), що створювалися в округах, наділялися обмеженими функціями. Ще більше обмежувалося самоврядування всіль- ських громадах. Ha активні протести проти цеитралізаторськоїпо- літики влади місцевих політичних діячів, страйки робітників краю празький уряд нс звертав уваги.

Отже, замість конституційно узаконеного самоврядування) Закарпатті, на практиці в краї з 1920-х років розпочався процес запровадження централізованої адміністративної системи управління. Структура і повноваження адміністративно-політичних органів у Підкарпатській Pyci загалом не відрізнялися від інших регіонів ЧСР. Місцевий губернатор празьким урядом наділявся обмеженими правами, а уся виконавча влада належала віце-губернато|Юві, чеха за національною приналежністю, який практично був довіреною людиною Президента і Уряду республіки.