Адміністративно-політичний статус Слобідської України

Адміністративно-політичний статус Слобідської України (Слобожанщини) у межах Російської держави вирізнявся певпою своєрідністю укладу. Це пояснювалося особливостями освоєння вільних земель Слобожанщини, колонізація якої здійснювалася від середини XVlI ст.

Українське заселення Слобожанщини стало результатом соціального протесту проти кріпоспицько-папшизпяпих порядків, ІЦ0 мали місце па тодішніх українських землях у складі Речі I Іосполи- тої. До Слобожанщини переселялися представники всіх соціальних прошарків українського суспільства: приходили козаки, міщани, ссляни й духовенство. У підданство Російської держави вступало тоді чимало українських повстанських загонів разом зі своїми отаманами. Наприклад, 1638 p. прийшло до Бєлгорода разом із Я. Остря- пицею одразу 865 осіб із сім’ями та господарством (Д Багами). Окрім господарського освоєння пеобжитих земель, па українських поселенців покладалася функція захисту від татарської експансії. Усе це в підсумку обумовило певні особливості в адміністративно- територіальному устрої Слобожанщини, який па середину XVII ст. набув форм козацько-старшинського управління, в загальних питаннях підпорядкованого бєлгородському воєводі, а через нього Бєлгородському столу Розрядного нриказу в Москві.

У другій половині XVII ст. царський уряд сформував слобіл- сі.кї козацькі полки: Острогозький (1652— 1658 pp.), Суиськіш (1652 1658), Охтирськиіі (1655—1658 pp.), Харківський (1659- 1660 pp.) за Баіакіїійський (1669-1670 pp.). Останній проіспувавлиніс сім років: 1677 p. його приєднали до Харківського полку. Свосю чергою, з Харківського виокремився ізюмськіш полк (1685 p.). 3 угво- ренням слобідських козацьких полків у регіопі ВИНИКЛИ Й ІЮІКОвІ канцелярії. До компетенції останніх входили військові, адміністративно-господарські, фінансові та судові справи на теріггоріі полку. Правовою основою існування козацьких полків у Слобожанщині ^стало надання їм московськими царями жалуваних грамот, доку- '•еитів.дс обумовлювалося надання адміністративного козацького укладу (за «старочеркасскою обьїкностію») та право вільної %^. маищини зсмсль. Останнс вважають головним привілеєм слобожап, бо на ньому грунтувалося все право земсльмої власності у Слобід, ській Україні Cl Багапій). Отож, па кіпець XVII ст. Слобожашщ. на поділялася на n ять козацькгос полків, що становили військові та адмішетративио-територіальні одиниці.

Ha чолі полкового уряду стояли полковник і полкова старшина. Слобідський козацький полковник зосереджував у своїх руках величезні повноваження у військових та адміністративних справах полку. Він затверджував судові іюстапови у кримінальних і цивільних справах, роздавав козакам вільні землі та мав пріоритетне право займапщини для себе вільних земель. Видавав універсали за власним підписом і печаткою. Особливістю устрою Слобожанщини, іи відміну від Гетьманщини, було те, що полковника й старшину обирала на пожиттгво саме старшина, а не все товариство. Це фактично привело до встановлення у Слобідській Україні звичаю певної спадковості полковництва в тому самому роді. Причини цього явища криються в особливих умовах заселення краю: полковники були переважно осадниками та провідниками переселенських груп, які приходили на нові землі; вони мали великий авторитет і фактичну владу як посередники між населенням і царським урядом, тожцеіі авторитет переходив на їхніх нащадків.

До складу полкової старшини входили шість осіб: полковий обозний, суддя, осавул, хорунжий і два писарі. Другою після полковника особою в полку був обозний, який відав полковою артилерією та обороною, порядкував справами ради старшини (полковоі ради) і заступав полковника без права видання універсалів. Судді відав судовими цивільними справами у полковій ратуші. Полкові писарі були секретарями в ратуші - один у військових, а другий) нивільних справах. Осавул був помічником полковника у суто військових справах. Хорунжий відав полковою музикою та обсрігзі корогву. Уся полкова старшина збиралася для військових справ w очолювану полковником раду старшини (полкову раду), в якій усі старшини мали по одному голосу, а полковник - два.

B адміністративно-територіальному аспекті кожен полк іюії- іявся на сотні з центром у містечку, де перебувало правління й проживала сотенна старшина на чолі з сотником. Сотника обирз'^й полкова старшина, а він сам уже добирав собі сотенну старшину^- отамана, осавула, писаря тахорупжого. Владі сотника підиоряї¹' ковувалося населення сіл. У сотснній управі (ратуші) отаман, cy0 й писарі порядкували цивільними справами, а осавул і хорун*^пй допомагали сотникові у військових справах.

Політика поступової ліквідації прав і вольпосгей слобідських козацьких полків у сфсрі місцевої адміністрації, суду та поліції проводилася практично протягом усього періоду їх існування. Однак активізація цих процесів припала па період формування абсолютистської монархії в Росії. Приміром, уже 1719 p. всі судові та кримінальні справи Слобожанщини було вилучено з компетенції полковників і передано у відання білгородської канцелярії Київської губернії. Відтоді полковників і сотників у слобідські козацькі полки затверджували або взагалі призначали царські урядовці.

3 метою подальшого обмеження наявних форм військового та адміністративно-територіального устрою, а в підсумку і повної його ліквідації царський уряд створив свої адміністративні устапови. Зокрема, було створено Комісію no c юбідських полках (1763 p.) па чолі із сскуцдант-майором Є. Щербипіним, па яку покладалося завдання підготовки цілковитої ліквідації полкового устрою па Слобожанщині. Цс було зроблено з утворенням Слобідсько-Української губернії (липень 1765 p.) із центром у Харкові. Відтоді більшість заможних козаків переводилась у гусари, а інші - в селянський етап. Старшина одержала офіцерські чини п дворянський статус. Головним виконавчим органом краю стала губернська канцелярія, іцо відала адміпістративно-господарськпмн, фінансовими, судовими та військовими справами. Замість полкових канцелярій запроваджувались провінційні канцелярії (існували до 1787 p.) з перепажпо адміпістративпо-поліційними функціями. A з утворенням адміністративного інституту повітового (городокого)восводн (А/. Срошкін) і комісарських правлінь як дрібніших органів поліції та суд>' відбулась остаточна ліквідація паявпих будь-коли відмінностей n оріанізаци адміністративної та судово-ііоліціГнюї діяльності на цнх землях.