<<
>>

Політичне становище Петра Дорошенка. Війна України з Москвою у 1668—1669 p. Упадок Брюховецького. Східна Україна в руках Дорошенка. Глухівський договір 1669 p.

Тимчасом як на лівобережній Україні гетьманував Брюховецький, на правобежній по уступленю Тетерій польських військ насталоцілковитебезлад- дя. He було гетьманської власти, яка єдииила би цілу українську суспільність в одно.

Замість цього було кільканацять козацьких і селянських відділів, які провадили боротьбу з Поляками, то виганяючи ще менші військові віддічи Поляків, які зосталися ще на Україні, то виганяли польську шляхту, яка вслід за польськими військами все тягнулася до своїх маєтків на Україні. До збільшеннязамішання причинилися Татари, які користаючиз безладдя на Україні, розпустили свої загони й нищили край. Орда рішила взагалі виступити активно в політичних справах України. A в тім до цього запрошували її декотрі отамани козацьких ватаг, які при помочі Татар хотіли дістати гетьманську булаву. Таким був, наприклад, ведмедівський сотникОпара. Але в Бакчисераю постановлено, що найвідповід- нійшимчоловіком нагетьманабудеПетро Дорошенко, й тому на поручення Татарів єго вибрано гетьманом у 1665. році. Це поставило Дорошенка відразу на перше місце на Правобережиій Україні. Усі отамани козацьких відділів визнали його гетьманом і таким чином на Правобережній Україні на новэ повстала центральна власть. Чигирин став знов осідком власти, хоч власть чигиринського гетьмана не обіймала ані Лівоборежжя ані Волині й Поділля, як це було за попередніх гетьманів, що резидовали в Чигирині..

Гетьман Петро Дорошенко розумів дуже добре, що его становище дуже тяжке. Лівобережний гетьман загрожував становищу Дорошенка, бо була небезпека, шо амбітний Брюховецький готов при помочі Москви сягнути рукою й по Правобережну Україну. Від заходу стоялавсе польськанебезпека, бо хоч Польща не мала сили п,г.оти волі зєдиненої України вдержатися на українських землях аж по Дніпро, проте не було виключене,що прироздвоєн- ню України це могло й удатись. Ішло тільки про те, що сказалиб на це Москва й Кримська Орда, яким не було байдужним, хто є господарем на Україні.

B такій ситуації була вказана велика обережність у веденню політики. Треба признати, що Дорошенко дійсно провадив спочатку дуже обережну політику. Він хоч і звязався з Татарами і потайки провадивпереговоризТуреччиною,проте рівночасно провадив переговори з Польщею й видавав себе ніби то за приклонника порозуміння з нею. Так само він листувався з московським правительством, бажаючи порозуміння з ним ціною повалення Брюховецького.

Але наступили події, які змусили Дорошенка відкрити свої карти і виступити рішучо. Першою такою подією був андрусівський договір 1667 p. між Польщею й Мссквою, коли ці держави поділилися українськими землями, а другою — була війна Лівобережної України з Москвою у 1668 p. Андрусівський договір показав, що порозуміння України як з Москвою, такі з Полыцеюнеможливё*

Сбі ці держави андрусівським договором показали себе ворогами соборної української держави, хоч би вона була навіть в унії з котрою небудь із них. Це мусіло, розуміється, вплинути на дальшу політику Дорошенка. Але заким він міг думати про політику на велику скалю, треба було покінчити справу з Брюховецьким.

A цей тимчасом зірвав зовсім з Москвою і почав з нею війну. Ця війна, що бўла популярною у населення Лівобережжя, мала зміцнити становище Брюховецького на гетьманстві.

Але йому навіть і це не помогло.Опозиція проти нього була така велика, що про порозуміння між нею й Брюховецьким для спільної акці.і годі було й думати. Це використав Дорошенко,й увійшовши з військом на Лівобережжя, зажадав від Брюховецького,щоби він зрікся гетьманства. Поява Дорошенка на Ліво- бережжу відразу осмілила противників Брюховецького. Коли зійшлися обидва війська, козаки Брюховецького збунтувалися проти нього і видали його Дорошенкови. Цей наказав привязати Брюховецького до гармати й тоді козаки кинулися й y- били його.

Дорошенко зоставсяодинокимгетьманомУкра- їни. Це була перша відповідь на андрусівський договір, другою було те, що цей гетьман звдйненої України підняв зараз війну з Москвою на Лівобе- режжу, що її зачав ще Брюховецький. Сила його війська мусіла бути велика —а з ним були також і Татари — коли комендант московських військ, Ромодановський не відважився вступити в бій 8 Дорошенком і пішов у Московщину. Таким чином війна України з Москвою виказала поки що успіхи українських військ. Московські війська вийшли з Лівобережжя і в 1668 році ціла наддніпрянська Україна була в руках Петра Дорошенка.

Але скоро справа попсувалася на некористь України. He знаємо напевно чому.але припускають, що відносини в Дорошенковій родині були причиною, що він покинув Лівобережжя й пішов до Чигирина. Ha своїм місці заставив Дорошенко наказного гетьмана Демяна Многогрішного і цей мусів взяти на себе оборону України перед московськими військами, які тимчасом знов увійшли на Сіверщину. Тим разом московські сили мусіли бути дуже значні, бо Демян Многогрішний не відважився стати до рішучого бою. Він дожидав помочі від Дорошенка, але вона не приходила, атим- часом переражене населення почало піддаватися Москалям. Ситуація стала відразу грізною, і тоді старшина рішила йти на уступки. Між нею взяла перевагу думка. що дальша боротьба з Москвою безнадійна особливо в північнійчастиЛівобережжя на Сіверщині. Щоби ратувати Сіверщину, рішено зробити політичний переворот. Скликано Раду Старшини, на якій в ібрано Многогрішного, гетьманом і рішено увійти назад в унію з Москвою. Многогрішний приняв титул „сіверського' гетьмана" а слідом за тим приступлено до переговорів. Геть- май Многогрішний і старшина торгувалися досить довго з Москвою і хотіли вибороти як найбільші користи для України, але остаточно мусіли уступити. B березні 1669 року між „сіверським" nps- вительством і Москвою складено договір уГлухові, яким означувано відношення Сіверщини доМоскви. Сіверщина могла мати свого гетьмана, якого затверджував цар, своє українське військо, зложене з козаків (60.000) і осібне правительство, яке Maj о адмініструвати краєм. Але всеж таки московсьг військо мало перебувати в Київі, Переяслав', Ніжині, Чернигові й Острі.

Таким чином Сіверщина з Київом, а далі полки: Переяславський і Прилуцький увійшли знову в унію з Москвою. Глухівський договір був кориснішим від московського договору з часів Брюховецького, але й ця унія не була зложена з двох рівнорядних держав. A та обставина, що московські війська були розміщені, особливо в Ci- верщині, дуже обмежувала власть гетьмана. Становище його взагалі не було міцне ще й через те, що тільки північна частина Лівобережної України належала до Многогрішного, бо на Правобережжу, тетьманував далі Дорошенко, а в полудневій части Лівобережжя запорозькі гетьмани: Петро Cyxo- віенко, а опісля Михайло Ханенко потрапили потягнути людність за собою.

Такий був наслідок другої війни України з Москвою. Україна не змогла як Слід оборонити себе перед московською інвазією і замість єдности до чого змагав Дорошенко, поділилася на три части: Правобережна Україна з Дорошенком, Північна, Лівобережна з Многогрішним іЗапорозька Січ укупі з полудневою частю Лівобережжа під Ханен- ком. Руїна української держави ставала чим раз нагляднішою. Але тимчасом виступив ще один чинник, що мав відограти визначну ролю в найбли- щих роках по глухівським договорі, це турецька держава.

<< | >>
Источник: ОМЕЛЯН ТЕРЛЕЦЬКИЙ. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ. TOM I. КНЯЖА ДОБА. BИДABHИЦTBO ЧAPTOPИЙCЬKИX. H Ь Ю - Й O P K. 1972

Еще по теме Політичне становище Петра Дорошенка. Війна України з Москвою у 1668—1669 p. Упадок Брюховецького. Східна Україна в руках Дорошенка. Глухівський договір 1669 p.:

  1. 2.1. Походження держави в суспільно-політичній думці та державознавчих дослідженнях
  2. Розділ 22ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ22.1. Поняття юридичної відповідальностіЮридична відповідальність — одна з форм соціальної відповідальності. Сутність соціальної відповідальності полягає в обов'язку індивіда виконувати вимоги, що висуваються до нього суспільством, державою, іншими індивідами. Крім юридичної, в суспільстві діють і інші форми соціальної відповідальності: моральна, політична, організаційна, суспільна, партійна й інша.
  3. § 2. УКРАЇНСЬКІ ПОЛІТИЧНІ ПАРТИ У БОРОТЬБІ ЗА ДЕРЖАВНІСТЬ
  4. Тема 7. Запорозька Січ: Військово-політичний устрій та право Запорозька Січ у козацькому державотворенні
  5. Тема 9. Суспільно-політичний устрій і право на українських землях у складі імперій
  6. Напрями розвитку політичного ладу Гетьманщини в умовах занепаду української козацької державності
  7. Соціально-політичне становище українців у складі Польщі
  8. Від смерти Мстислава до татарського наїзду в 1259 p. Боротьба за Київ. Розпад київської держави. Нові політичні центри на сході Европи, таїх відношення до Київа.
  9. Політично-суспільний лад на східній Україні і в Галицько-Волинсьній державі.
  10. Від скасування автономії Галичини в 1387 p. до повстання запорозької Січи к. 1552 року. Знищення останків політичної автономії українських земель в Польщі й на Литві. Політична боротьба української аристократії за рівноправність у литовській державі..
  11. Суспільний лад на українських землях. Oстанки давного політичного устрою
  12. Політичне становище козаччини за Петра Конашевича Сагайдачного.
  13. Люблинська Унія 1569p. Політично-суспільний лад на Україні. Національний рух на українських землях. Берестейська Унія 1596р.Укра- їнський народ і козаччина.
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -