2.4. ТРАНСФОРМАЦІЯ НОРММІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ У НОРМИ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

21

Очевидно, здебільшого норми національного законодавства, що стосуються іноземного елемента, формулюються на основі відповідних міжнародних договорів. Розглянемо, як це виконується в Україні.

У подальшому прикладі під поняттям "Союз" слід мати на увазі Паризький союз, до якого належать країни—учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р.

У ст. 53 цієї Конвенції зафіксовано:

"У будь якій країні Союзу не розглядається як порушення прав патентовласника таке:

Використання на борту кораблів інших країн Союзу пристроїв, що становлять предмет його патенту, у корпусі корабля, машинах, передачах та інших приладдях, коли такі кораблі тимчасово чи випадково входять у води названої країни, за умови, що такі пристрої використовуються виключно для потреб такого корабля.

Використання пристроїв, що становлять предмет патенту у конст рукції або дії літака або сухопутних транспортних засобів інших країн Союзу, або приладдях такого літака або засобів, коли ці літак і засоби тимчасово або випадково входять у названу країну".

Тепер наведемо витяг з п. 2 ст. 25 "Дії, які не визнаються порушенням патенту" Закону України "Про охорону прав на винаходи (корисні моделі)" від 15 грудня 1993 р.:

"Не визнається порушенням прав, що надаються патентом, використання запатентованого винаходу (корисної моделі):

в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково знаходиться у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що винахід (корисна модель) використовується виключно для потреб зазначеного засобу … "

Як бачимо, наш законодавець зміст ст.

У п. 1 ст. 7 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів від 9 вересня 1886 р. встановлено: "Термін охорони, наданий цією Конвенцією, становить життя автора і п'ятдесят років після його смерті".

У п. 1 ст. 24 "Термін охорони прав авторів" Закону України "Про авторське право й суміжні права" від 23 грудня 1993 р. зафіксовано: "Охорона, що надається цим Законом, діє протягом усього життя автора і 50 років після його смерті, крім випадків, передбачених цією статтею".

22

Щодо творів мистецтва й рукописів Бернська конвенція передбачає "право слідування" (droit de suite). У п. 1 ст. 14 Конвенції це право сформульовано так: "Автор або після його смерті особи чи установи, уповноважені національним законодавством, щодо оригінальних творів мистецтва й оригінальних рукописів письменників і композиторів користуються невідчужуваним правом на відсотки за кожного перепродажу цього твору, що відбувається після першої передачі автором його твору".

У ст. 23 "Право слідування" Закону України "Про авторське право й суміжні права" було встановлено: "Автор протягом життя, а після його смерті спадкоємці у встановлений ст. 24 цього Закону термін щодо переданих автором оригінальних творів образотворчого мистецтва користуються невідчужуваним правом на одержання п'яти відсотків від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, магазин тощо, що йде за першим його відступленням, здійсненим автором твору (право слідування)…."

Як бачимо, термін дії авторського права сформульовано аналогічно як у Конвенції, так і в українському законі. Проте наш законодавець назвав конкретний розмір відсотків (у Бернській конвенції це не зазначено). В українському законі детальніше, ніж у Конвенції, викладено, де саме можуть відбуватися наступні перепродажі твору. Щоправда, наш законодавець не згадує про рукописи, а веде мову лише про твори образотворчого мистецтва./>Наведемо ще один приклад, як національний закон відхиляється від положень міжнародного договору.

У ст. 66 Паризької конвенції про охорону промислової власності зазначено: "Країни Союзу беруть зобов'язання охороняти знаки обслуговування. Від них не вимагатиметься надання реєстрації таким знакам".

Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15 грудня 1993 р. встановив обов'язкову реєстрацію не лише товарних знаків, а й знаків обслуговування, якщо фізичні та юридичні особи хочуть забезпечити їх правову охорону в Україні