§ 3. Об'єкти та зміст правовідносин.

Об’єкти правовідносин.

Люди вступають у правовідносини з метою задоволення своїх різноманітних інтересів та потреб з приводу матеріальних і духовних благ. Вони виступають у якості об’єктів правовідносин, досягнення яких здійснюється за допомогою суб’єктивних прав та обов’язків.

Об’єкт правовідносин - це те реальне благо, на використання або охорону якого спрямовані суб'єктивні права і юридичні обов’язки.

Визначення об’єкту правовідносин є досить складним завданням. Характеризуючи об’єкт, необхідно виходити з того, що правовідносини є особливими ідеологічними відносинами, шляхом яких норма права впливає на фактичні суспільні відносини. З цього випливає, що і норма права, і правовідносини мають своїм об’єктом фактичні суспільні відносини.

Залежно від суб’єктивних прав та юридичних обов’язків сторони будують свою поведінку. Ця поведінка має певну спрямованість, вона націлена на задоволення різноманітних законних інтересів особи, суспільства і держави.

У юридичній літературі існують різні точки зору на розуміння об’єкту правовідносин. Так, моністична точка зору припускає наявність лише одного об’єкта правовідносин - поведінку людини. Плюралістична ж позиція говорить про численність об’єктів правовідносин.

Саме з плюралістичної точки зору розрізняються такі види об’єктів правовідносин, як предмети матеріального світу, послуги виробничого і невиробничого характеру, продукти духовної й інтелектуальної творчості та особисті немайнові блага.

Предметами матеріального світу є речі та цінності. Речі - предмети матеріального світу, що мають просторові межі чи грошовий еквівалент. Наприклад, будинки, споруди, земельні ділянки тощо. Цінності - акції, облігації, векселя, гроші, приватизаційні чеки, дипломи, атестати тощо. Купівля-продаж, обмін, дарування, спадкування речей та цінностей є правовідносинами, де об’єктом є предмети матеріального світу.

Послугами виробничого та невиробничого характеру є дії або

бездіяльність, а також результати діяння, тобто виконання роботи, що обумовлена договором (наприклад, договір підряду).

Продуктами духовної та інтелектуальної творчості є витвори мистецтва, науки, культури, живопису, кіно, інформація, комп’ютерні програми та інші

результата інтелектуальної діяльності. З приводу них виникають такі правовідносини як відвідання громадянами музеїв, бібліотек, виставок тощо, а також купівля книг та комп’ютерних програм. Як ми бачимо, у суб’єкта до об’єкта є інтерес духовний чи інтелектуальний.

Особистими немайновими благами - є ім’я, честь, гідність, життя, здоров’я, право на освіту тощо. Наприклад, між вчителем та учнем виникають правовідносини, об’єктом яких є не атестат, а освіта.

Зміст правовідносин.

Зміст правовідносин має двоїстий характер. Розрізняють юридичний і фактичний зміст.

Юридичний зміст правовідносин - це можливість певних дій правомочної особи, а також необхідність певних дій або необхідність утриматися від певних дій зобов’язаної особи.

Поряд з юридичним змістом правовідносин виділяють фактичний зміст - самі дії, у яких реалізуються права й обов'язки.

Якщо це пояснити на прикладі договору купівлі-продажу автомобіля, що був укладений між І. та П., то суб’єктивним правом І. є придбання ним права власності на автомобіль, а його юридичним обов’язком є необхідність сплатити певну суму за цей автомобіль. Суб’єктивним же правом П. стає право власності на зазначену суму, а юридичним обов’язком є необхідність передати автомобіль І. Ці суб’єктивні права та юридичні обов’язки становлять юридичний зміст правовідносин. Фактичний же зміст в зазначеному прикладі полягає в безпосередній передачі автомобіля та сплати грошей за нього.

Таким чином, юридичний зміст правовідносин - це суб'єктивні права і юридичні обов'язки.

Суб’єктивне право - це передбачена для правомочної особи з метою задоволення її інтересів міра можливої поведінки, забезпечена юридичними обов'язками інших осіб.

Суб’єктивне право характеризується наступними ознаками:

• Суб’єктивне право являє собою можливу поведінку, що передбачає як активні дії, так і бездіяльність.

• Оскільки воно виражає міру можливої поведінки, то воно обмежується рамками норми права.

• Воно здійснюється в інтересах правомочної особи.

• Суб’єктивне право забезпечується обов’язком іншої сторони.

Суб’єктивне право є складним утворенням, що має певну структуру. її

елементами є право на власні дії, право вимагати, право домагання та право користування.

Право на власні дії - це можливість позитивної поведінки самої правомочної особи.

Право вимагати - можливість вимагати відповідної поведінки від зобов’язаної особи з метою задоволення власних законних домагань.

Право домагання - можливість удатися до державного примусу у випадку невиконання зобов’язаною стороною свого обов’язку.

Право користування - можливість користуватися на основі даного права певними соціальними благами.

Юридичний обов’язок є запропонована зобов’язаній особі і забезпечена можливістю державного примусу міра необхідної поведінки, якій вона повинна слідувати в інтересах правомочної особи.

Юридичному обов’язку також притаманні наступні ознаки'.

• Необхідна поведінка, здійснення якої прямо наказується нормою права.

• Міра необхідної поведінки, що здійснюється строго у рамках юридичної норми.

• Ця необхідна поведінка здійснюється в інтересах правомочної особи.

• Її виконання забезпечується державним примусом, а у випадку невиконання чи неналежного виконання настає юридична відповідальність.

Структура юридичного обов’язку поєднується із структурою суб’єктивного права. Її елементами є:

- необхідність здійснити певні активні дії або утриматись від них;

- необхідність для зобов’язаної особи відреагувати на законні вимоги правомочної особи, що були звернені до неї;

- необхідність потерпати від заходів державного примусу за неналежне виконання вимог правомочної особи;

- необхідність не перешкоджати контрагенту користуватися тим благом, на яке він має право.

Питання для самоконтролю.

таке об'єкт правовідносин?

є предметами матеріального світу? є послугами виробничого і невиробничого

є продуктами духовної та інтелектуальної

є особистими немайновими благами? таке речі? таке цінності?

таке юридичний зміст правовідносин? таке фактичний зміст правовідносин? таке суб'єктивне право?

таке право на власні дії?

таке право вимагати?

таке право домагання?

таке право користування?

таке юридичний обов'язок?