19.3. Зміст правовідносин

Виходячи з того, що правовідносини є поєднанням фактичних суспільних відносин і юридичних норм (які надають фактичним суспільним відносинам правової форми) розрізняють фактичний і юридичний зміст правовідносин.

Фактичний зміст правових відносин — це фактичні економічні, політичні, культурні, управлінські, сімейні та інші відносини, які отримали через опосередкування правовими нормами свою юридичну форму. Вони зберегли свій фактичний зміст, але завдяки правовим нормам набули нових якостей.

Юридичний зміст правових відносин — це взаємозв'язок зафіксованих в нормах права суб'єктивних прав та юридичних обов'язків учасників правовідносин. Кожному суб'єктивному праву, зафіксованому в нормі права, відповідає (кореспондує) певний юридичний обов'язок, і навпаки.

Суб'єктивне право — це передбачені для уповноваженої особи вид і міра можливої або дозволеної поведінки, забезпечені відповідними юридичними обов'язками інших (зобов'язаних) осіб. Суб'єктивне право — складне явище, що включає в себе ряд повноважень:

• право на юридичні дії, на прийняття юридичних рішень (власник речі може її продати, подарувати, закласти, заповісти тощо);

• право вимагати від іншої сторони виконання обов'язку, тобто право на чужі дії (кредитор має право вимагати повернення грошей боржником);

• право привести в дію апарат примусу держави проти зобов'язаної особи, тобто право на примусове виконання обов'язку (в примусовому порядку може бути повернений борг);

• можливість користуватись на основі цього права певними соціальними благами.

155

Юридичний обов'язок — це передбачена для зобов'язаної особи та забезпечена можливістю державного примусу вид і міра необхідної поведінки, яку потрібно виконувати в інтересах уповноваженої особи, яка має відповідні суб'єктивні права.
Юридичний обов'язок налічує чотири основні компоненти:
• необхідність здійснювати певні дії або утримуватись від них;
• необхідність відреагувати на законні вимоги уповноваженого суб'єкта;
• необхідність нести відповідальність за невиконання цих вимог;
• необхідність не перешкоджати уповноваженому суб'єкту користуватись тим благом, щодо якого він має право.
Юридичні обов'язки забезпечують інтереси суспільства і держави, є гарантіями суб'єктивних прав.
Більшість правовідносин за своєю юридичною природою такі, що в них кожний з учасників одночасно володіє правом і виконує обов'язки (трудова угода, договір купівлі-продажу), тобто сторони взаємно уповноважені і зобов'язані, їх права та обов'язки реалізуються взаємно, адже будь-яка норма права, що регулює суспільні відносини, має надавально-зобов'язальний характер.
19.4. Класифікація правових відносин
Наявні в суспільстві правовідносини поділяються:
1. За функціональною спрямованістю норм права — па. регулятивні (коли поведінка суб'єкта правовідносин повністю відповідає нормам права, норми її регулюють) та охоронні (виникають з факту неправомірної поведінки як негативна реакція держави на правопорушення у формі державного примусу).
Регулятивні відносини, у свою чергу, поділяються на правовідносини активного типу (виражають регулятивно-динамічну функцію права, складаються на основі зобов'язуючих або уповноважуючих норм права) і правовідносини пасивного типу (виражають регулятивно-статичну функцію права, складаються на основі норм-заборон).
2. За рівнем індивідуалізації суб'єктів — відносні, в них точно визначені права і обов'язки учасників так само, як і самі учасники (наприклад, кредитор і боржник, покупець і продавець, суддя і підсудний тощо), та абсолютні — в цих правовідносинах визначена лише одна сторона — уповноважена, а всі інші ("всякий і кожний") є зобов'язаними відносно цієї особи (наприклад, власник майна, а всі інші
156
Юридичний обов'язок — це передбачена для зобов'язаної особи та забезпечена можливістю державного примусу вид і міра необхідної поведінки, яку потрібно виконувати в інтересах уповноваженої особи, яка має відповідні суб'єктивні права.
Юридичний обов'язок налічує чотири основні компоненти:
• необхідність здійснювати певні дії або утримуватись від них;
• необхідність відреагувати на законні вимоги уповноваженого суб'єкта;
• необхідність нести відповідальність за невиконання цих вимог;
• необхідність не перешкоджати уповноваженому суб'єкту користуватись тим благом, щодо якого він має право.
Юридичні обов'язки забезпечують інтереси суспільства і держави, є гарантіями суб'єктивних прав.
Більшість правовідносин за своєю юридичною природою такі, що в них кожний з учасників одночасно володіє правом і виконує обов'язки (трудова угода, договір купівлі-продажу), тобто сторони взаємно уповноважені і зобов'язані, їх права та обов'язки реалізуються взаємно, адже будь-яка норма права, що регулює суспільні відносини, має надавально-зобов'язальний характер.
19.4.

Класифікація правових відносин
Наявні в суспільстві правовідносини поділяються:
1. За функціональною спрямованістю норм права — па. регулятивні (коли поведінка суб'єкта правовідносин повністю відповідає нормам права, норми її регулюють) та охоронні (виникають з факту неправомірної поведінки як негативна реакція держави на правопорушення у формі державного примусу).
Регулятивні відносини, у свою чергу, поділяються на правовідносини активного типу (виражають регулятивно-динамічну функцію права, складаються на основі зобов'язуючих або уповноважуючих норм права) і правовідносини пасивного типу (виражають регулятивно-статичну функцію права, складаються на основі норм-заборон).
2. За рівнем індивідуалізації суб'єктів — відносні, в них точно визначені права і обов'язки учасників так само, як і самі учасники (наприклад, кредитор і боржник, покупець і продавець, суддя і підсудний тощо), та абсолютні — в цих правовідносинах визначена лише одна сторона — уповноважена, а всі інші ("всякий і кожний") є зобов'язаними відносно цієї особи (наприклад, власник майна, а всі інші
156
Юридичний обов'язок — це передбачена для зобов'язаної особи та забезпечена можливістю державного примусу вид і міра необхідної поведінки, яку потрібно виконувати в інтересах уповноваженої особи, яка має відповідні суб'єктивні права.

Юридичний обов'язок налічує чотири основні компоненти:

• необхідність здійснювати певні дії або утримуватись від них;

• необхідність відреагувати на законні вимоги уповноваженого суб'єкта;

• необхідність нести відповідальність за невиконання цих вимог;

• необхідність не перешкоджати уповноваженому суб'єкту користуватись тим благом, щодо якого він має право.

Юридичні обов'язки забезпечують інтереси суспільства і держави, є гарантіями суб'єктивних прав.

Більшість правовідносин за своєю юридичною природою такі, що в них кожний з учасників одночасно володіє правом і виконує обов'язки (трудова угода, договір купівлі-продажу), тобто сторони взаємно уповноважені і зобов'язані, їх права та обов'язки реалізуються взаємно, адже будь-яка норма права, що регулює суспільні відносини, має надавально-зобов'язальний характер.

<< | >>
Источник: Волинка К. Г.. Теорія держави і права: Навч. посіб. — К.: МАУП,2003. — 240 с.. 2003

Еще по теме 19.3. Зміст правовідносин:

  1. 2.1. Правові норми Єфремівської Кормчої, що регулюють правовідносини вищого духовенства
  2. 2.2 Правові норми, що регулюють правовідносини нижчого духовенства, причетників та монахів
  3. 2.4 Правові норми Єфремівської Кормчої, що регулюють правовідносини мирян
  4. 2.5 Правові норми Єфремівської Кормчої, що регулюють правовідносини усіх членів християнської громади
  5. 33. Правовідносини батьків та дітей
  6. § 37. Поняття, ознаки, склад правовідносин.
  7. § 38. Суб'єкти правовідносин.
  8. § 39. Юридичний зміст правовідносин.
  9. § 40. Об'єкти правовідносин.
  10. 19.3. Зміст правовідносин
  11. 19.5. Суб'єкти правовідносин
  12. 1. Поняття, ознаки, зміст та види правовідносин.
  13. 2. Суб'єкти правовідносин: поняття і види.
  14. 3. Поняття та види об'єктів правовідносин.
  15. § 2. Адміністративні правовідносини
  16. Поняття адміністративних правовідносин та їх особливості
  17. Суб’єкти адміністративних правовідносин
  18. Фінансові правовідносини та їх склад
  19. Склад фінансових правовідносин
  20. § 33—34. Загальна характеристика цивільного права та цивільних правовідносин
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -