ПЕРЕДМОВА

Визначення державного курсу на розвиток економіки за інноваційною моделлю означає, що головним джерелом економічного зростання країни мають стати нові наукові знання та процеси їх розширеного продукування і комерційного використання.

Одним із актуальних напрямів інноваційного розвитку національної економіки постає інноваційна діяльність в аграрному секторі економіки, яка передусім має бути націлена на забезпечення продовольчої безпеки, критичний стан якої законодавчо віднесений до основних загроз національним інтересам і національній безпеці України в економічній сфері. Реалії сьогодення свідчать, з одного боку, про існування певних зрушень у напрямі забезпечення активізації інноваційної діяльності в аграрному секторі, а з другого - про низьку ефективність використання фінансових, матеріальних, кадрових ресурсів, спрямованих на впровадження ІКТ в аграрний сектор економіки, зокрема в сільське господарство; про нерівномірність забезпечення можливості доступу населення сільської місцевості до послуг, що надаються за допомогою ІКТ.

Розуміючи важливість проведення фундаментальних та прикладних досліджень з питань інноваційного розвитку аграрного сектора в умовах розбудови інформаційного суспільства в Україні, юридична наукова спільнота активно здійснює наукові пошуки у зазначеному напрямі. Передусім це стосується фахівців в галузі аграрного та земельного права. Водночас у вітчизняній юридичній науці не отримали належного наукового аналізу адміністративно-правові та інформаційно- правові аспекти впровадження ІКТ (як основної ознаки формування та розвитку інформаційного суспільства в Україні) у різноманітні сфери суспільного життя, у тому числі і в аграрний сектор. Поза увагою залишаються комплексні напрацювання щодо вирішення проблеми впровадження ІКТ в аграрний сектор, зважаючи на її організаційно-правовий аспект. Зокрема, відсутня належна інтеграція наукових знань із конституційного, адміністративного, інформаційного, аграрного, земельного права, загальної теорії управління, теорії держави і права, економіки, філософії. Дискусійними залишаються питання щодо визначення системи органів, які забезпечують та здійснюють впровадження ІКТ в аграрний сектор, їх функцій, завдань та повноважень, критеріїв формування нормативно-правового підґрунтя зазначеної інноваційної діяльності в умовах розвитку інформаційного суспільства та ін. Таким чином, усвідомлення важливості розгляду ІКТ сучасним універсальним інструментом розвитку держави, суспільства і людини в глобалізованому світі, а також необхідності реалізації нової парадигми адміністративного права та врахування ролі інформаційного права як правового фундаменту інформаційного суспільства під час удосконалення державного управління в аграрному секторі, надання послуг за допомогою ІКТ мешканцям сільських територій, з одного боку, та відсутність комплексних наукових досліджень з цієї проблематики, з другого, обумовлюють актуальність теми роботи, її важливе теоретичне та практичне значення.

Науково-теоретичним підґрунтям дослідження стали наукові праці українських та російських вчених: В.Б. Авер’янова, В.І. Андрейцева, І.В. Арістової, Н.О. Багай, О.А. Баранова, І.Л. Бачило, К.І. Белякова, Ю.П. Битяка, В.М. Брижка, О.А. Бутенко, В.Д. Гавловського, О.В. Гафурової, В.М. Єрмоленка, Р.А. Калюжного, С.В.Ківалова, В.В. Конопльова, Т.О. Коломоєць, В.О. Копилова, Б.А. Кормича, Ю.М.Крупка, В.І.Курила, О.В. Логінова, А.І. Марущака, В.І. Семчика, О.П. Світличного, О.Ф.Скакун, В.М. Скалацького, С.Г. Стеценка, Д.В. Сулацького, В.Д.Хахановського, В.С. Цимбалюка, М.Я. Швеця, В.З. Янчука, О.М. Ярмака та ін.

Мета монографічного дослідження полягає у тому, щоб на основі вивчення наукових праць у галузі юриспруденції, досвіду, міжнародного і національного законодавства та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації розробити організаційно-правові засади впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в аграрний сектор як невід’ємної складової інноваційної моделі економіки в умовах розвитку інформаційного суспільства в нашій державі, надати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правового та інформаційно- правового забезпечення державного механізму гарантування прав і свобод населення сільської місцевості, а також державного управління в аграрному секторі України.

Досягнення окресленої мети потребувало розробки та застосування нового підходу до визначення й удосконалення адміністративно-правових, інформаційно- правових, організаційних та теоретико-методологічних засад впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в аграрний сектор економіки в умовах розвитку інформаційного суспільства в Україні. Монографія є першим у вітчизняній науці адміністративного та інформаційного права комплексним дослідженням зазначеної проблеми та становить як прикладний, так і теоретичний інтерес для цих юридичних наук, а її положення стимулюють подальше розгортання міжгалузевих досліджень проблеми розробки організаційно-правових засад впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у різні сфери суспільного життя.

Практичні рекомендації, сформульовані у монографії, придатні для практичного використання у правотворчості та правозастосовній діяльності.