Захист права на державну службу

3.4.1. Загальні питання захисту права на державну службу

Стаття 11 чинного Закону, на відміну від Закону-1993, передбачає механізм захисту державним службовцем свого права на державну службу у разі:

а) порушення наданих йому прав.

б) виникнення перешкод в реалізації таких прав (у цьому разі самі права державного службовця не порушуються, однак мають місце перешкоди щодо реалізації ним цих прав).

Державний службовець має право звернутися з відповідною тільки письмовою скаргою до керівника державної служби в державному органі. При цьому, Закон чітко визначає:

а) форму звернення - письмова;

б) вид звернення - скарга;

в) строк звернення - 30 днів з дня, коли стало відомо або повинно було стати відомо про порушення прав.

Відповідно до Закону «Про звернення громадян»^[124] скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і про захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб. Адресатом скарги є керівник державної служби державного органу.

Стаття 11 передбачає два види скарги, з якою державний службовець може звернутися до керівника державної служби державного органу у разі порушення його права на державну службу, зокрема скарга:

а) з викладенням фактів порушення його прав або перешкод у їхній

реалізації;

б) з викладенням фактів порушення його прав або перешкод у їхній

реалізації і вимогою утворення комісії для перевірки викладених у ній фактів. При цьому слід зазначити, що така вимога державного службовця є його правом (може вимагати), а не обов’язком.

3.4.2. Службове розслідування

У разі порушення прав державного службовця або створення перешкод у реалізації таких прав і подання ним скарги може проводитися службове розслідування відповідно до Порядку проведення службового розслідування^[125].

Строк проведення службового розслідування становить не більш як 1 місяць. У разі потреби (отримання відповіді від інших органів, відсутності з поважних причин керівника державної служби в державному органі чи державного службовця вищого органу, стосовно якого проводиться службове розслідування зазначений строк може бути збільшений уповноваженим органом, але не більш як до 2 місяців. Важливо зазначити, що строк проведення службового розслідування:

а) включає час вивчення, проведення аналізу та оцінювання матеріалів службового розслідування, підготовки та підписання висновку щодо його проведення;

б) не включає часу тимчасової втрати працездатності державним службовцем, стосовно якого проводиться службове розслідування, його перебування у відпустці або службовому відрядженні, відсутності з інших поважних причин, а також часу ознайомлення з висновком щодо проведення службового розслідування.

Уповноважений орган протягом 3 робочих днів з дати надходження скарги державного службовця приймає рішення про проведення службового розслідування або відмову в розгляді скарги. У скарзі державного службовця повинно обов’язково зазначатися: найменування та адреса уповноваженого органу, до якого подається скарга; інформація про державного службовця: прізвище, ім’я та по батькові; найменування посади; зворотна адреса; прізвище, ім’я та по батькові, найменування посади керівника державної служби в державному органі чи державного службовця вищого органу; факти, що призвели до порушення прав державного службовця, встановлених Законом, керівником державної служби в державному органі чи державним службовцем вищого органу або створення перешкод у їх реалізації; вимога про проведення службового розслідування; наявні у державного службовця рішення, які приймалися за результатами розгляду його скарг (висновки щодо проведення службових розслідувань), або їх копії.

Рішення про проведення службового розслідування оформляється наказом уповноваженого органу, копія якого надсилається суб’єктові призначення особи, стосовно якої проводиться службове розслідування.

Комісія з проведення службового розслідування утворюється у складі не менше 3 осіб. Членам комісії забороняється розголошувати інформацію про проведення службового розслідування. У разі коли службове розслідування стосується інформації з обмеженим доступом, таке розслідування проводиться з урахуванням положень Законів «Про державну таємницю», «Про інформацію», «Про захист персональних данних», «Про доступ до публічної інформації» за відповідними правилами діловодства. Керівник уповноваженого органу або його заступник відповідно до розподілу обов’язків контролює роботу комісії з проведення службового розслідування. Члени комісії:

1) мають право: одержувати пояснення від державного службовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб щодо обставин, які стали підставою для його проведення; одержувати від підрозділів державного органу чи за вимогою членів комісії від інших органів необхідні документи (їх копії) для ознайомлення; одержувати консультації відповідних спеціалістів з питань, що стосуються проведення службового розслідування; вести протокол засідання комісії; використовувати за погодженням з особами, які опитуються (надають пояснення, консультації), аудіозасоби з метою фіксації їх пояснень та свідчень;

2) зобов’язані: дотримуватися положень Конституції та законів України, інших актів законодавства; повідомити державному службовцеві, стосовно якого проводиться службове розслідування, про його права і обов’язки до початку службового розслідування; не втручатися у діяльність державного органу, в якому проводиться службове розслідування; не розголошувати інформації з обмеженим доступом, яка стала їм відомою під час проведення службового розслідування; долучати до матеріалів службового розслідування документи та/або їх копії, отримані під час його проведення; надати для ознайомлення державному службовцеві, стосовно якого проводиться службове розслідування, висновок щодо його проведення, а на його вимогу - матеріали службового розслідування; запропонувати у разі незгоди державного службовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, з висновком щодо його проведення подати письмові зауваження;

3) несуть персональну відповідальність за повноту і об’єктивність висновку щодо його проведення та за розголошення інформації, яка стала відома їм під час проведення службового розслідування.

Державний службовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення (у т.ч.

За результатами службового розслідування складається висновок щодо його проведення, в якому зазначаються: прізвище, ім’я та по батькові, найменування посади, рік народження, освіта, стаж державної служби державного службовця, стосовно якого проводилося службове розслідування; факти, які стали підставою для проведення службового розслідування; обставини і причини вчинення дії або бездіяльності; заяви, клопотання, пояснення, а також зауваження державного службовця, стосовно якого проводилося службове розслідування, подані під час проведення службового розслідування, обґрунтована інформація про їх задоволення чи відхилення; дані про наявність або відсутність у діях державного службовця, стосовно якого проводилося службове розслідування, дисциплінарного проступку та підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності; обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність державного службовця, стосовно якого проводилося службове розслідування; вимога щодо безумовного поновлення порушених прав державного службовця, встановлених Законом, або усунення перешкод у їх реалізації. Копія висновку щодо проведення службового розслідування, складеного уповноваженим органом, надсилається:

а) суб’єктові призначення для ініціювання дисциплінарного провадження стосовно: державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», - Комісією з питань вищого корпусу державної служби;

державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», - дисциплінарною комісією відповідного державного органу;

б) державному службовцеві, який подав скаргу, та державному службовцеві, стосовно якого проводилося службове розслідування.

Обґрунтована письмова відповідь на скаргу державного службовця надається протягом 20 календарних днів з дня її отримання. При цьому слід зазначити, що чинний Закон не передбачає випадків продовження зазначеного строку.

Державний службовець має право звернутися із скаргою до суду у разі:

а) неотримання в установлений строк обґрунтованої відповіді на скаргу;

б) незгоди з відповіддю керівника державної служби. У цьому разі мова йде про те, що державний службовець вчасно одержав відповідь на скаргу, однак його не задовольняє її вирішення.

Право на судовий захист прав державного службовця є конституційним правом людини і громадянина, закріплене в ч. 3 ст. 8 Конституції України, відповідно до якої норми Конституції України є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Рекомендації щодо застосування під час здійснення правосуддя безпосередньо норм Конституції викладено у постанові Пленуму ВРУ від 01.11.1996 р.^[126] Отже, державний службовець вправі звернутися до процедури судового захисту своїх прав та свобод без дотримання встановленої чинним Законом позасудової процедури подання і розгляду його скарги.

У ст. 11 чинного Закону йдеться про оскарження державним службовцем:

1) рішень державного органу та їх посадових осіб, що перешкоджають реалізації його прав. Рішення - це нормативно-правові акти (встановлюють, змінюють чи скасовують правила поведінки, що мають не персоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування) та правові акти індивідуальної дії (є результатом правозастосування, містять приписи з конкретних питань щодо конкретної особи (осіб), їх дія вичерпується, як правило одноразовим застосуванням), які видаються державним органом або його посадовою особою^[127];

2) дій державного органу та їх посадових осіб, що перешкоджають реалізації його прав. Дія - це активна форма поведінки, яка може мати вплив на права, свободи, інтереси, обов’язки державного службовця, що не оформлюється правовим актом (напр., надання усного доручення);

3) бездіяльності державного органу та його посадових осіб, що перешкоджають реалізації його прав.

Відповідно до КАСУ юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи щодо публічно-правових спорів:

а) із приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п. 2 ч. 1 ст. 19);

б) щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних комісій, рішення яких є обов’язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування (п. 9. ч. 1. ст. 19);

в) щодо формування складу державних органів, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб (п. 10. ч. 1 ст. 19).