Обмеження права на державну службу

Чинний Закон (ст. 19) передбачає перелік обставин, за наявності яких особа не може вступити на державну службу. Цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

1.

2. В установленому законом порядку визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена.

1) визнання особи недієздатною. Відповідно до ст. 36 ЦК фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно, без достатньої для цього підстави, фізична особа, якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування. Під душевною хворобою розуміються важковиліковні психічні захворювання, що мають довготривалий характер і тенденцію до наростання хворобливих явищ: шизофренія, епілепсія, прогресуючий параліч тощо. Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка;

2) визнання особи такою, дієздатність якої є обмеженою. Відповідно до ст. 36 ЦК дієздатність може бути обмеженою у випадках, якщо фізична особа:

а) страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; б) зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо і тим наражає себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, на скрутне матеріальне становище. Дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Над фізичною особою, дієздатність якої є обмеженою, встановлюється піклування, а сама особа може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини;

3. Має судимість за вчинення умисного злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку. Судимість - це передбачені законом правові наслідки засудження, які тривають певний період і визначають особливий правовий статус особи, яка має судимість. Загальноправові наслідки судимості полягають у різноманітних обмеженнях, що встановлюються законом щодо осіб, які мають не погашену або не зняту судимість.

Такими, що не мають судимості, визнаються особи, яких(які): а) звільнено судом від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, а саме: у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК); у зв’язку з передачею на поруки (ст. 47 КК); у зв’язку зі зміною обстановки (ст. 48 КК); у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності

(ст. 49 КК); звільнено судом від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію (ч. 2 ст. 86 КК); б) звільнено від покарання, яке

призначається судом, але у вироку постановляється про його остаточне і безумовне невиконання (закінчення строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК), амністія (ст. 86 КК); в) відбули покарання за діяння, злочинність і караність яких усунуто законом; г) реабілітовано.

Судимість виникає з дня набрання обвинувальним вироком законної сили і триває до її погашення або зняття в установленому законом порядку. Виникнення судимості завжди пов’язане з призначенням покарання, тому вважаються несудимими особи, звільнені від кримінальної відповідальності або від покарання у порядку ст. ст. 48, 50 або 51 КК України, а також звільнені від покарання в силу акта про амністію. Не мають судимості особи, стосовно яких минув строк давності виконання обвинувального вироку відповідно до ст. 49 КК України, а також особи, звільнені від відбуття покарання або відбули покарання за діяння, карність яких законом усунено (ст. 54 КК). Так, згідно з Законом «Про внесення змін і доповнень в деякі законодавчі акти України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів і прекурсорів» та Закону України «Про заходи протидії незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»^[119] ст.

Судимість не є довічною. Вона припиняється шляхом погашення або зняття судом чи актом помилування. Припинення судимості анулює усі кримінально- правові та загально-правові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашено або знято, вважається такою, яка раніше злочин не вчиняла і покарання не відбувала. Вона не зобов’язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь -яких питань, у т.ч. і при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є протиправним. Найбільш типовим і поширеним способом припинення судимості є її погашення. При цьому ніякого додаткового рішення про погашення судимості не приймається, а вона погашається автоматично але за умови, щоб з моменту набуття чинності обвинувальним вироком, яким засудженому призначене покарання, пройшов певний термін, встановлений ст. 89 КК.

Зняття судимості здійснюється постановою суду. Дострокове зняття судимості застосовується лише до осіб, які відбули покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі, а не якогось іншого, за таких умов: а) спливло не менше половини строку погашення судимості, зазначеного у ст. 89 КК; б) зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці особа довела своє виправлення.

4. Відповідно до рішення суду позбавлена права займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, або займати відповідні посади. Відповідно до ст. 55 КК України позбавлення права обіймати відповідні посади або займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, може бути призначене як: а) основне покарання на строк від двох до п’яти років; б) додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

обставин справи суд визнає за неможливе збереження за особою права обіймати відповідні посади або займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави. КК не обмежує кола посад і видів діяльності, право обіймати які або право займатися якою може бути позбавлено засудженого. Судова практика виходить із того, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначено лише у тих випадках, коли вчинення злочину було пов’язане зі службовим становищем підсудного або із зайняттям ним певною діяльністю. Призначаючи це покарання, суд у вироку має чітко вказати ті конкретні посади, права обіймати які позбавляється засуджений, або конкретний вид діяльності, права займатися якою він позбавляється. Тимчасове незайняття певним видом діяльності або неперебування на посаді на момент постановлення вироку не є перешкодою до незастосування цього покарання.

5. Піддавалася адміністративному стягненню за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення - протягом трьох років з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили. Насамперед слід звернути увагу на те, що це положення передбачає обмеження, яке пов’язано з адміністративною відповідальністю за: а) корупційне правопорушення; або за

б) правопорушення, пов’язане з корупцією. Водночас, відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 1 Закону «Про запобігання корупції» корупційне правопорушення - це діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст.ст. 172⁴-172⁹ Глави 13-А «Адміністративні

правопорушення, пов’язані з корупцією» КУпАП за: а) порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (ст. 172⁴); б) порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка (ст. 172⁵); в) порушення вимог фінансового контролю (ст. 172⁶); г) порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (ст. 172⁷); д) незаконне використання інформації, що стала відомою особі у зв’язку з виконанням службових або інших визначених законом повноважень (ст. 172⁸); ж) невжиття заходів щодо протидії корупції (ст. 172⁹) передбачається притягнення до адміністративної відповідальності і призначення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу разом із справою у відповідний апеляційний суд. Апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

У Україні ведеться Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення ^[120] (далі - Реєстр) з метою: а) забезпечення єдиного обліку осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, та юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв’язку з вчиненням корупційного правопорушення; б) забезпечення в установленому порядку проведення спеціальної перевірки відомостей стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, що передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад із підвищеним корупційним ризиком;

в) аналізу відомостей про осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, з метою визначення сфер державної політики та посад, пов’язаних з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, із найбільш корупційними ризиками, а також формування та реалізації державної антикорупційної політики; г) аналізу відомостей про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв’язку з вчиненням корупційного правопорушення. Реєстр - це електронна база даних, яка містить відомості про осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, та про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв’язку з вчиненням корупційного правопорушення^[121]. Держатель та Адміністратор Реєстру - НАЗК. До Реєстру вносяться або вилучаються із нього відомості про:

а) фізичних осіб, яких притягнуто до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної та цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних або пов’язаних із корупцією правопорушень, зокрема: прізвище, ім’я, по- батькові (за наявності останнього); число, місяць, рік народження; місце народження; паспортні дані [серія (за наявності) та номер паспорта, ким і коли виданий]; реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); місце проживання; місце роботи, посада на час вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення; стаття (частина статті) КК або КУпАП, відповідно до якої особу притягнуто до відповідальності; склад корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення; дата набрання законної сили судовим рішенням про притягнення особи до відповідальності за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення; дата, номер судового рішення, номер судової справи, найменування суду, який ухвалив (постановив) судове рішення про притягнення особи до відповідальності за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення; вид покарання (стягнення), суть задоволення позовних вимог; підстава та дата зняття, погашення судимості; реквізити розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення; спосіб вчинення дисциплінарного проступку; вид дисциплінарного стягнення; підстава та дата скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення;

б) юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв’язку із вчиненням корупційного правопорушення.

6. Має громадянство іншої держави. Це обмеження зумовлено ст. 4 - «В Україні існує єдине громадянство» і ст. 38 «Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби...» Конституції України. Ці положення однозначно унеможливлюють зайняття посади державної служби іноземцями чи особами без громадянства. Окрім наведеного слід зазначити, що набування громадянства іншої держави, тобто виникнення правового зв’язку особи з іншою державою, означає, що в особи виникають певні обов’язки перед цією державою і вона буде керуватися інтересами цієї держави, які можуть не співпадати з інтересами України, або які можуть йти всупереч інтересам України.

7. Не пройшла спеціальну перевірку або не надала згоду на її проведення. Порядок проведення спеціальної перевірки розкрито у підрозділі 7.2 цього посібника.

8. Підпадає під заборону, встановлену Законом України «Про очищення влади»^[122]. Очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (окрім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Вона здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист. Рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень при виконанні цього Закону оскаржуються у судовому порядку.

Слід зазначити, що посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у: а) ч.ч. 1, 2, 4, 8 ст. 3 Закону; б) особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені ч. 1 ст. 4 Закону, - протягом десяти років з дня набрання чинності Законом «Про очищення влади».

Заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо: 1) Прем’єр- міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр- міністра України, а також міністра, керівників ЦОВВ, які не входять до складу КМУ, Голови НБУ, Голови АКУ, Голови ФДМ, Голови Держкомтелерадіо, їх перших заступників, заступників; Генерального прокурора, Голови СБУ, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Держохорони, керівника ЦОВВ, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, керівника податкової міліції, керівника ЦОВВ, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, їх перших заступників, заступників; військових посадових осіб ЗСУ та інших утворених відповідно до законів військових формувань, окрім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації; членів ВРП, членів ВККС, суддів, Г олови ДСА, його першого заступника, заступника; Керівника ОПУ, Керівника ДУС, Керівника Секретаріату КМУ, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх перших заступників, заступників; начальницького складу ОВС, ЦОВВ, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Держспецзв’язку, ЦОВВ, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту; посадових та службових осіб органів прокуратури України, СБУ, Служби зовнішньої розвідки України, Держохорони, НБУ; членів ЦВК, Нацрадителерадіо, голів та членів національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв’язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг; керівників державних, у т.ч. казенних, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб’єкта надання адміністративних послуг; інших посадових та службових осіб (окрім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування; осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених вище.

Заборони, передбачені Законом «Про очищення влади» розкрито у підрозділі 13.8 цього посібника.

Проведення люстрації покладається на Мін’юст. Саме на нього покладено функцію ведення Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади»^[123]. Реєстр ведеться з метою: обробки відомостей про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену 3 або 4 ст. 1 Закону «Про очищення влади»; подання на запит державних органів, органів влади АРК, ОМС з метою проведення перевірки, передбаченої Законом «Про очищення влади», або спеціальної перевірки, передбаченої Законом «Про запобігання корупції», відомостей про осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком; подання на запит правоохоронних органів інформації про внесення відомостей про особу до Реєстру або про відсутність у Реєстрі відомостей про таку особу у разі необхідності отримання такої інформації в рамках кримінального або адміністративного провадження або на запит прокурора в рамках здійснення його повноважень; проведення звіряння переліку осіб, звільнених з посад у зв’язку із здійсненням очищення влади (люстрації), з відомостями, що містяться в Реєстрі; надання фізичній особі (уповноваженій нею особі) за її зверненням відомостей про неї.

3.4.