>>

ВСТУП

Соціальноекономічний і науковотехнічний розвиток України на сучасному етапі пов'язаний з вирішенням проблем будівництва державності і зміцнення правопорядку та інтелектуалізації суспільства.
Сучасна законодавча діяльність Верховної Ради України носить досить бурхливий характер. Всі закони, а насамперед ті, які обмежують права людини, сковують її поведінку, потребують глибокого соціологічного і юридичного аналізу. Окремі закони іноді нагадують службові інструкції, і вони були б більш доцільні, якби були видані відомствами як службові інструкції, а не як закони.

Сьогодні в Україні здійснюються значні зміни у різних сферах життя народу і держави. Змінюється і розвивається система нормативних актів, система оподаткування, банківська система, змінюються назви міст і вулиць, відновлюються історичні назви і пам'ятники, свідомість людей поіншому сприймає такі поняття, як "приватизація", "конкуренція", "бізнес", "опозиція" і "демократія", "парламент" і "плюралізм", "підприємництво" і "фермерство" тощо, дозволяється і реально гарантується право дотримуватись різних політичних і релігійних поглядів. Однак при цьому держава повинна забезпечувати громадський порядок і законність, без чого неможливі ніякі прогресивні зміни. Забезпечення правопорядку повинно здійснюватись перш за все шляхом підвищення рівня культури поведінки, забезпеченням пристойних соціальних і матеріальних умов життя, правового виховання громадян, а коли цього недостатньо, то і силою адміністративного впливу. Якщо враховувати відоме положення «спочатку було слово», то бажано, щоб адміністративна діяльність теж розпочиналась словом словом попередження, переконання, роз'яснення правопорушнику необхідності додержання такої поведінки, яка б відповідала букві закону.

Правова система України почала формуватися, як відомо, з прийняттям Верховною Радою України 16 липня 1990 р.

Декларації про державний суверенітет України. З цього часу Верховною Радою було прийнято більше 1500 законів та значну кількість постанов, що стосуються основ державотворення, вирішення проблем економічного і соціальнокультурного розвитку України, боротьби зі зло

чинністю, оборони і національної безпеки країни, інших питань внутрішнього життя і зовнішньої політики. З прийняттям у 1996 р. Конституції України закладено фундамент нової правової системи, створено законодавчу основу для розвитку української незалежної держави. В той же час у становленні нової правової системи України мають місце й істотні недоліки, зокрема в сфері охорони правопорядку. Наукою і практикою, на жаль, не вироблено ще прогнозів розвитку і змін оперативної обстановки та стану правопорядку, розвитку кримінального і адміністративного законодавства.

Чинне адміністративне законодавство, на жаль відстає від практики формування і діяльності державноуправлінських систем. Необхідно розробити в першу чергу основні напрямки, характер і форми правового впливу на державноуправлінську сферу, доцільно виявити своєрідність процедури і методів правового регулювання державноуправлінських відносин, прийняти нові правові акти щодо захисту громадського порядку, споживчого ринку, попередження злочинних проявів у сфері використання комп'ютерної інформації злочинного впливу на свідомість і поведінку людей, розповсюдження нових форм наркоманії і т.ін.

Органи внутрішніх справ здійснюють свою діяльність по охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю в двох основних сферах: кримінальноправовій і адміністративноправовій. Це два важелі (дві руки), використовуючи які, органи внутрішніх справ впливають на стан правопорядку.

Близько 90% завдань і дій, які виконують працівники міліції, належить до сфери адміністративної діяльності, адміністративного припинення протиправної поведінки. Вона грає в діяльності міліції особливу роль бо завдяки цьому міліція має можливість безпосередньо втручатися в ситуацію, припиняти небезпечні дії суб'єкта, усувати причини та умови, що можуть привести до тяжких наслідків, захищати належним чином права громадянина та держави.

І чим активніше міліція буде використовувати права адміністративного впливу, тим вище ефективність охорони громадського порядку, тим менше умов, за яких може скоїтися злочин.

Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ України одна з основних спеціальних юридичних дисциплін, що вивчає закономірності державного управління в сфері боротьби зі злочинніс

тю; охорони громадського порядку та забезпечення безпеки суспільства; конституційні основи та поняття громадського порядку; завдання, функції та організаційне утворення різних ланцюгів системи органів внутрішніх справ; зміст, форми та методи адміністративноправової охорони громадського порядку.

Головна мета вивчення курсу адміністративної діяльності полягає у засвоєнні слухачами та курсантами основних положень адміністративноправової діяльності органів внутрішніх справ, видів такої діяльності та їх специфічних ознак, а також придбання навичок застосування чинного законодавства в боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями.

Діяльність органів міліції по охороні правопорядку полягає в систематичному нагляді за дотриманням громадянами і посадовими особами встановлених правил, попередженні і припиненні правопорушень, відновленні порушених прав, притягненні порушників до адміністративної чи іншої, передбаченої законом, відповідальності.

Порушення громадського порядку мають досить розповсюджений характер, і боротьба з ними вимагає від міліції застосування різноманітних заходів. Так, в Харківській області щорічно реєструється понад ЗО видів адміністративних правопорушень загальною кількістю більше півмільйона.

Правила громадської безпеки, громадського порядку закріплюються і захищаються, перш за все, нормами адміністративного права. Міліція, виконуючи адміністративне законодавство, має право здійснювати адміністративне припинення протиправних дій різноманітного характеру, зокрема:

таких, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку;

в галузі торговельної діяльності, фінансовебюджетної дисципліни;

таких, що посягають на встановлений порядок управління;

тих, що посягають на державну, колективну та приватну власність;

на транспорті, в галузі дорожнього руху і господарства;

в галузі житлових і паспортних прав громадян, житловокомунального господарства та благоустрою;

в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'ятників історії та культури;

в сільському господарстві щодо порушень ветеринарносанітарних правил;

в галузі охорони праці і здоров'я населення;

в сфері стандартизації, якості продукції та метрології;

в промисловості, будівництві та в галузі використання електричної і теплової енергії, збереження енергоносіїв усіх видів.

Навіть цей неповний перелік напрямків діяльності органів міліції показує, що ця діяльність стосується всіх сфер внутрішнього життя країни.

Тому цілком зрозуміло, чому наші структури називаються органами внутрішніх справ.

Взагалі, якщо строго дотримуватись букви закону, то ми повинні згадати, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативнорозшукову, кримінальнопроцесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Ця система складається з таких підрозділів:

кримінальної міліції;

міліції громадської безпеки;

транспортної міліції;

державної автомобільної інспекції;

міліції охорони;

спеціальної міліції.

У зв'язку* з динамічним, законотворчим процесом в Україні з'являються нові підрозділи в міліції, відновлюється діяльність громадських формувань щодо підтримки громадського порядку, змінюється підпорядкованість інституту виконання покарань, пожежного нагляду або діяльність щодо здійснення паспортної системи, але механізми цієї діяльності в основі значних змін не зазнають, тому автори підручника намагаються розглянути ці питання достатньо докладно.

Громадський порядок прийнято визначати як систему суспільних відносин, що створюється внаслідок суворого дотримання та виконання норм права і правші співжиття, спрямованих на забезпечення спокою в громадських місцях та створення умов для праці і відпочинку громадян, захисту їх честі, гідності, нормального функ

ціонування державних д громадських організацій. Громадська безпека залежить від виконання спеціальних організаційнотехнічних правил, встановлених державою з метою попередження тяжких наслідків, які можуть наступити в результаті дій стихійних сил природи або діяльності фізичних та юридичних осіб, пов'язаної із підвищеною небезпекою для життя та здоров'я людей.

У зв'язку з цим слід говорити про захист громадської безпеки як головне завдання міліції. На жаль, в Україні дотепер відчувається гостра потреба в навчальній літературі з адміністративної діяльності правоохоронних та інших державних органів взагалі, та органів внутрішніх справ зокрема. Так, за останні десять років було видано лише один підручник щодо адміністративної діяльності органів внутрішніх справ1. Вихід в світ цієї книги спроба заповнити цю прогалину.

В Особливій частині запропонованого підручника авторський колектив намагається висвітлити поняття і зміст адміністративної діяльності органів внутрішніх справ, основних інститутів та суб'єктів адміністративної діяльності, правові засади їх функціювання, їх права та обов'язки тощо.

Авторський колектив буде щиро вдячний усім, хто висловить свої зауваження та побажання, запропонує конструктивні пропозиції щодо подальшої роботи над удосконаленням цього підручника.

1 Див.: Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник. К., 1995.

| >>
Источник: Бандурко О.М.. Адміністративна діяльність. Частина особлива: Підручник. 2000

Еще по теме ВСТУП:

  1. § 1. Сущность, возникновение и развитие института обжалования судебных решений и определений, не вступивших в законную силу 1. Сущность института обжалования судебных постановлений, не вступивших в законную силу
  2. ВСТУП
  3. § 2. Умови вступу до шлюбу
  4. § 1.2. Внешние свойства приговора, вступившего в законную силу
  5. § 1.2. Внешние свойства приговора, вступившего в законную силу
  6. Вступ
  7. ВСТУП
  8. ВСТУП
  9. Вступ
  10. ВСТУП:
  11. Вступ.
  12. ВСТУП
  13. ВСТУП
  14. Вступ
  15. ВСТУП
  16. ВСТУП.
  17. І. ВСТУП
  18. ВСТУП
  19. ВСТУП
- law - Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -