Судові рішення як джерела адміністративного права

До судових рішень, що є джерелом адаміністративного права віднесено: рішення Конституційного Суду України, рішення Верховного Суду України та спеціалізованих судів, рішення Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 13 Закону України від 16 жовтня 1996 р. «Про Конституційний Суд України» цей орган приймає рішення та дає висновки у справах щодо: конституційності законів та інших актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість; додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених ст. 111 та ст. 151 Конституції України; офіційного тлумачення Конституції та законів України; відповідності проекту закону про внесення змін до Конституції України вимогам ст. 157 і ст. 158 Конституції України; порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України. Результатом діяльності Конституційного Суду України стають висновки та рішення, в яких тлумачаться норми Конституції та законів України, а також визнаються неконституційними, інакше кажучи - скасовуються положення відповідних юридичних актів. Рішення та висновки Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання. Таким чином, висновками та рішеннями Конституційного Суду України вносяться зміни у національне право взагалі та адміністративне право зокрема, що й дозволяє відносити їх до джерел цієї галузі права.

Необхідність віднесення рішень Європейського суду з прав людини до джерел адміністративного права випливає з положень ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», в якій зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

5.